Дорослі не цікавляться самоосвітою: що робить?

Переконавши себе в тому, що зроблена помилка

була частиною хитромудрих планів, можна

позбавитись зайвих переживань.

Юрій Татаркін.

Те, що діти не хочуть навчатись добре всім відомо. За теперішнього життєвого комфорту та тяги суспільства до розваг це стає глобально-світовою проблемою. Паралельно з дитячою пасивністю до навчання цікавим є аналогічне питання щодо дорослих. Який приклад юні отримують від старшого покоління?

З дорослими і складніше, і простіше водночас. Суспільних мотивів до постійного навчання у них значно більше і вони більш конкретніші, ніж у випадку школярів. Біда дорослих у тім, що вони в лоб не помічають своєї особистісної недосконалості саме щодо загально вживаних інтелектуальних здатностей, бо наявність дипломів створює протилежне враження.

Щодо післядипломної навчальної діяльності організацій (закладів) для своїх дорослих співробітників, то маємо безліч прикладів подібної до шкільної низької їхньої ефективності.

- Чому?

- Тому, що у корпоративній системі навчання більш зацікавлені керівники ніж основні співробітники організації (закладу).

Змінити суспільний стан відношення дорослих до продовження навчання допоможе усвідомлення того, що традиційні механізми мотивації зовнішньої природи не повинні бути як єдиними, так і головними.

Введення практичних форм самомотивації є тим імпульсом, котрий змінює ситуацію на перспективнішу. При цьому зовнішнім імпульс буде лише як суспільна підтримка тієї чи іншої ФОРМИ самомотивації до навчання.

- Як таке можна називати самомотивацією, якщо передбачається певна зовнішня організація процесу?

- За змістом навчання. Сучасна за духом та відповідальна перед своєю місією компанія (заклад) обов'язково

передбачає у своєму бюджеті кошти на власну освітню службу. Щоб вони не витрачались неефективно, компанія, наприклад, видає тематичний навчальний посібник. А далі замість традиційного «почитали, послухали та розійшлись» не згоджуючись з тим, щоб все залишалось без змін (мовляв: освіта не дає прямих дивідендів) діють НЕСТАНДАРТНО:

1. Керівник освітньої служби розробляє конкретні завдання для письмової проробки усіх розділів посібника.

2. Співробітники залучаються (не плутати із зобов'язуються) до виконання завдань.

3. Керівник навчальної роботи перевіряє обсяги виконаного і визначає розмір освітнього бонусу кожного учасника програми.

4. Керівник компанії (закладу) затверджує сітку освітніх бонусів своїх працівників.

5. З цього моменту кожен учасник програми отримує можливість замовити цікаву йому працю відомих авторів за рахунок свого освітнього бонусу, тобто за кошти компанії (закладу), передбачені на освітні програми.

6. Відповідальний працівник купує необхідні видання і передає спочатку керівнику освітньої служби. Той знову розробляє письмове завдання, але вже лише тільки на працю загалом, а не на всі розділи книги.

7. Заявлена книга та завдання до неї передаються співробітнику. Працівник після опрацювання цікавої йому теми повертає книжку до бібліотеки компанії (закладу), а виконане завдання віддає керівнику освітньої служби.

8. Керівник освітньої служби визначає розмір нового освітнього бонусу цього працівника і процедура, тепер вже, самомотивованої освітньої роботи повторюється в автоматичному режимі.

Зрозуміло, що віднайти зацікавлених у самоосвіті працівників серед керівного ядра організації не є проблемою. Також не зможе не спрацювати природній потяг керівника підрозділу до того, щоб розповсюдити подібне і на своїх працівників більш базового рівня. Така внутрішньо-корпоративна тактика підтримки самоосвітнього потягу ініціативних працівників створюватиме середовище неформальної безперервної освіти дорослих протягом усього життя.

- В чому переваги особистісно-орієнтованої освітньої корпоративної тактики?

- В тому, що питання самоосвіти переноситься з рівня індивідуальної зацікавленості у площину колективного, за підтримки колективу. Саме це і дозволяє такій тактиці слугувати основою для загально-корпоративної СТРАТЕГІ¯: людина самореалізується як ЛЮДИНА через суспільно-економічну діяльність.

Ми можемо навести безліч розумних доказів того, що до такого наші «люди ще не доросли» тощо, але сказати, що самомотивація - це щось від ілюзій було би нечесним як по відношенню до справжньої природи людини людяної, так і до законів розвитку суспільно-економічних відносин.

Володимир Бєлий.