Школа постдемократії.

Творчі учнівські компетенції у контексті проектної діяльності

Треба, щоб умови, а не керівники

змушували людей працювати.

Р. Хасімото

Постдемократичний поступ проглядається у поступовій зміні парадигми самоорганізації сучасного суспільства: від ,,людини - гвинтика'' до ,,людини - творця''. Такий суспільний акцент вище цінується, бо не замовчує той факт, що у людини зовсім немає природної потреби працювати. Але в той же час природна креативність властива кожній людині. Тільки, щоб розвинути її до творчої здатності, треба потрудитись.

- У якому напрямку?

- Щоб бути компетентним у творчій діяльності, досить добре підготувати себе до цього

завдяки:

- набуттю додаткових до основного профільного надбання загальних та спеціальних

здатностей;

- розвитку інтелекту до рівня вище середнього;

- підтримці доброї пам'яті ( мається на увазі помітний для оточуючих рівень хоча б одного з її видів: музична, зорова, цифрова, моторна і т.п.);

- сприйняттю багатовимірності та альтернативності сучасної культури;

- володінню специфічними ,,мовами'' різної діяльності;

- оперативній вправності щодо застосування вмінь для реалізації задуму.

Ці загальні характеристики набувають особливо важливого значення щодо потреб у проектних системах діяльності. Останнє передбачає значну присутність творчих проявів мислення та діяльності, котрі ніякою регламентацією чи методологією не поставити. Тому для досягнення вище зазначеного ми повинні натренувати, як мінімум, чотири типи ментальних здібностей:

1) абсорбційну здатність накопичувати абстрактний матеріал, для чого необхідні навики

зосереджених спостережень та керування увагою;

2) здатність зберігати у пам'яті матеріал, що потребує навиків пригадування та впізнавання;

3) здатність до роздумів, що передбачає вміння аналізувати та припускати;

4) творчу здатність, тобто здатність до бачення не існуючого, передбачення та генерації ідей.

При цьому, якщо перші три позиції можна поставити під алгоритм та передоручити електронній машині, то на четверте не здатна ні машина, ні найрозумніша людина, якщо вона діє як машина.

Вирішення творчих завдань не вкладається в інструкції та правила: навіть успішна творча людина наперед не знає, як вона буде вирішувати проблему. Для неї відомо єдине - це те, що інертність мислення від попереднього досвіду, звичок та суспільних традицій не будуть спроможні їй завадити!

Щоб діяти творчо у нових умовах нових завдань, ми безперечно візьмемо з собою свій попередній БАГАЖ ЗНАНЬ, але нам не треба брати наші ЗВИЧКИ традиційного їх застосування під час роботи над старими задачами. Тому, виходячи з сутності творчих,власне проектних дій, краще замість пошуків алгоритмізації творчості (особистості чи колективу) попрацювати над створенням КОНТРСИСТЕМИ щодо інертності та стереотипів.

За таких загальних уявлень про базові компетенції особистості, необхідних для ведення нею творчої та проектної діяльності, нам буде легко сприйняти їх конкретний прагматичний перелік і побачити, на скільки вони прості, завдяки коротеньким коментарям. Не простим залишиться перевести їх у свій динамічний стереотип.

Йдеться про вміння:

- планувати свою роботу. Це вміння передбачає не стільки наявність щоденника для

записів чи іншої (табличної, електронної і т.п.) форми відображення плану діяльності, скільки здатності паралельного бачення всього спектру необхідного та його проекції у майбутнє, коли план буде реалізовуватись. Саме завдяки такій проекції той, хто планує, здатен врахувати наслідки майбутніх дій та оптимально передбачити необхідні ресурси. План і проект - це одного поля ,,ягоди'', що нас і повинно радувати. Спланувати щось - це не так складно для дорослої, освіченої людини. Куди складніше сформувати якісний план, а особливо втілити його у життя. Інколи буває ще складніше побачити безперспективність раніше спланованого, і своєчасно відмовитись від діяльності собі на шкоду. Зазвичай, це має характер винятку. Основне призначення плану - це його успішна реалізація. З цих мотивів для декого є продуктивним зробити своє планування прозорим для тих, хто поруч: така практика додатково зобов'язує тримати слово. Звичайно, не буде доцільним така відкритість власних планів перед конкурентами. Також один зміст та структура планування, за яким стоїть механізм авторитарного примусу, і зовсім інший у планування, що будується на балансі інтересів. Другий є складнішим щодо формування, але ефективнішим у реалізації завдяки привнесенню у систему додаткової творчої енергії учасників діяльності. Перше простіше сформувати, але складніше виконати, адже діяльність забезпечується за допомогою ,,палиці''. Таке планування є ефективним лише для виконання простих завдань, особливо в екстремальних ситуаціях;

- використовувати різні джерела інформації. Щонайперше, важливо вміти жити у

колективі так, щоб і з тобою радо ділились знаннями інші, і ти сам був для них цінним джерелом потрібної їм інформації. Інформація професійного характеру не потребує додаткової переперевірки, а може бути відразу застосована. Від цього всі тільки виграють: і ми, і справа. Для таких можливостей треба бути не тільки комунікабельним, але й, хоча б певною мірою, альтруїстом, бо з причин нашої скнарості у ставленні до інших одним зовнішнім шармом довго не прожити. Потужним джерелом інформації є комп'ютерні мережі - як локальні, так і глобальні. Розглядати їх як панацею вирішення питання стосовно необхідної інформації ми поки що ніяк не можемо, бо багато чого необхідного не у відкритому доступі. Часом дешевше та швидше пошук досягає мети, якщо ми орієнтуємося на паперові носії інформації. До останнього є сенс звертатися особливо у тих випадках, коли нашою метою є пізнання нової культури праці, нових філософських та методологічних підходів до неї. Для цього недостатньо просто прочитати відповідний матеріал, його треба прожити, що без постійного життя з книгою якісно не зробити;

- самостійно відбирати та накопичувати матеріал. У цьому пункті важлива здатність

добре організувати простір навколо себе: цілеспрямований збір матеріалу передбачає обов'язкову його систематизацію. Потім вміти відділити з усього обсягу головне, запам'ятати наявність окремих незначних, але доречних фрагментів, і бачити їхнє місце у майбутній композиції як процесуально, так і тампорально. Нам пощастило, бо існує справжня індустрія виготовлення підручних засобів для системної роботи з матеріалом. Якщо зробити місток до планування, то окремі його поточні позиції легко оформити сучасними пластиковими стендами розкладу роботи колективу;

- аналізувати факти. На перший погляд це досить складно, але ця складність не витікає з

самого змісту аналітичної діяльності. Корені наших незначних успіхів на поприщі аналітичності у тому, що часто їй надто заважає наша емоційність та нездатність бачити самих себе з боку. Ми замість аналізу власне фактів, не помічаючи того, поринаємо в аналіз нашого ставлення до них. Крім того, аналізувати - це завжди переносити реальні факти сьогодення на майбутню ситуацію, що вимагає вміння користуватися поняттям перспективи. У нашому випадку не стоять питання політичної перспективи, а тому ефективний аналіз фактів є для нас досить проста та доступна реальність, особливо для технологічних проектів. Це буде дещо складніше у межах проектного управління діяльністю, але не більше того. Головне, аби не фіксуватись на своєму відношенні до справи, а розповідати, думати та робити висновки щодо самої справи. Такі підходи легко даються, коли особистість має плідну орієнтацію власного характеру.

У житті це проглядається тим, що людина на роботі -

про роботу, на відпочинку - про музику,

спорт, кіно чи свої емоції і т.п., а не навпаки.

У плані технології здійснення аналітичної роботи найкращий спосіб її зіпсувати - це думати виключно ,,у повітря'', замість скрупульозного фіксування на папері. Звичайно, без помітних за часом занурень в аналітичні роздуми ніяк не обійтись - останні складають корінь справи. З іншого боку, від детальних письмових опусів буде користі не більше, ніж від дзеркального відображення. Оптимальним є поєднання роздумів з формуванням структурних схем щодо конкретного аналітичного матеріалу. Це дає змогу все охопити та одночасно бачити реальні теперішні і майбутні зв'язки та впливи;

- аргументувати соціальні контакти. Якщо за авторитарних порядків достатньо просто

розподілити обов'язки у групі, то для проектного середовища мережного типу цього не достатньо. Важливо зі знанням справи (управлінської) закласти у цей розподіл базисний стрижень МОТИВАЦІЇ. Щоб це успішно робити, необхідно вміти ЛЮБИТИ.

Виникає питання: ,, А до чого тут любов?''

Такий висновок видається недоречним тільки на перший погляд. Мати успішні, продуктивні, плідні стосунки в умовах мережної організації діяльності можливе, коли ми і себе, і всіх інших людей сприймаємо за рівних у людському вимірі, якою б не була наша чи їхня посада, якими б не були наші чи їхні культурні преференції. Легко любити людину взагалі і не так просто конкретних людей з тими різноманітними турботами, що вони нам постійно спричиняють. Аби успішно мотивувати співучасників діяльності відповідно до проектних цілей їхньої соціальної взаємодії, одного ,,пряника'' замало. Треба ще, як мінімум, любити справу та співучасників не менше, ніж самого себе, а любов - це таке вперте явище, котре ніяк не звести до ПІДМЕТУ, вона є виключно ДІЄЮ. Ось з цього і виростають наші майбутні успіхи чи невдачі: все, що не зроблене з любов'ю, потім з тріском руйнується. Щоб цього не допустити, важливо увібрати в себе таку повсякденну культуру життя, котра була б переповнена любов'ю, а останнє асоціювати не тільки з поцілунками та інтимною близькістю. У нашому проектному контексті надто важливим ресурсом успіху є ЛЮБОВ, котра зіткана з розуміння, відповідальності, знання та турботи. Інколи наші складні стосунки нас супроводжують навіть тоді, коли ми повністю витрачаємо себе на турботи про інших. Це тому, що до цього ми не потурбувались зрозуміти іншого, не звернули увагу на його запитання чи порух, нічого не зробили, аби глибоко його пізнати - який він насправді? Без усього цього ні сім'я, ні організація як осередок РАДОСТІ та ДОСТАТКУ не ствердиться. Ззовні нам часто видається, що сформувати відповідну до задекларованих цілей мережу контактів значно легше, ніж виконати глибоку аналітичну роботу з масивом фактів, але правда життя стверджує протилежне. Внутрішня складність мотивації діяльності учасників системи на порядки вища за аналітику фактологічного масиву її характеристик. Саме з причин невдач у першому ми почасти не можемо реалізувати здобуте у другому.

Тому ще раз повернемося до понять:

1) розуміння іншої людини;

2) відповідальність нашої поведінки;

3) знання іншого;

4) турбота за іншого.

Перше не викликає особливих проблем, якщо ми намагаємось зрозуміти мотиви поведінки людини, котра поруч.

Друге означає дещо інше, ніж ми звикли розуміти завдяки навикам трудової, навчальної чи армійської дисципліни. Відповідальність, як прояв любові, означає, що ми з внутрішнім комфортом здатні реагувати (готові відповісти) на паралельну до нас діяльність співучасників, щоб, займаючись своїм, бути одночасно і їхніми, навіть тоді, коли до нас не звертаються прямо.

Третє передбачає наші зусилля знати внутрішній світ співучасника, щоб у своїй готовності відповісти чи допомогти йому не просто проектувати самих себе на життєві потреби іншого, а бути здатним на відповідну співучасть. Іноді таке знання вкрай необхідне, аби не підтримувати можливе бажання маніпулювати чи експлуатувати інших замість трудитись самому. Особливо яскраво це проявляється на прикладі так званої ,,сліпої материнської любові''.

Четверте однозначно ставить крапку у питанні: чи дійсно ми ЛЮБИМО (роботу, людину, творчість), чи бачимо виключно СЕБЕ в іншому, у роботі і т.п.

- створювати ''кінцевий проектний продукт''. Йдеться про так звані презентації,

сценарії, журнали і т.п. Вони можуть бути паперові, електронні чи одночасно дублювати один одного. У контексті продуктивної діяльності головне зосередитись на потребах того, для кого цей ,,продукт'' готувався, тобто на потребах ,,замовника''. Технології виготовлення чогось чи навчальні технології мають ту особливість, що речі, зручні для виконавця, часто не такі для того, кому вони передбачаються. Нам важливо пам'ятати, що ,,замовник'' не буде дивитись на підготовлений нами ,,продукт'' нашими очима, у нього свої погляди та свої інтереси. Тому важливо вміти дивитися на світ не тільки своїми, а й його очима. Щоб цьому навчитися, можна розпочати з того, постійно споглядаючи себе збоку, аналізуючи свою поведінку, особливо у частині її мотивації.

Зараз найбільше поширення отримала електронна програма презентацій ,,Power Point 2003''. Вона дозволяє ефективно задіяти зорове сприйняття як найбільш інформативне та впливове на людську пам'ять. В той же час її певна лаконічність та подача змісту продукту почерговими ,,слайдами'' дозволяє органічно доповнити матеріал живою розповіддю.

- презентувати створене перед аудиторією. Саме у виступі-презентації найдоцільніше

зосередитись на розкритті проблем ,,замовника'' через призму даного проектного продукту. Ми часто намагаємось якнайкраще показати у виступі самого себе, але забуваємо, що цікавість замовника до нас самих - не першочергове. Тому вже з самого початку доцільно задекларувати мету презентації як відповідь на внутрішні запити слухачів та розповідь про їх нові можливості, що здатен привнести проект. Особлива увага повинна приділятись висвітленню умов, за яких проект здатен працювати та їх протиставлення можливим спробам імітації проекту чи, навіть, його профанації. Останнім часом практикують поєднання центральної активної ролі ведучого презентації з попередньою роздачею тексту примірника всім присутнім з тим, щоб останні теж могли зайняти активну позицію в обговоренні.

- оцінювати себе та іншого. Таке вміння також лежить у площині співставлення своєї

роботи з потребами ,,замовника'', з його рівнем та можливостями сприймати нас чи нашу працю максимально близько до її справжньої сутності. В той же час зовсім не йдеться, про порівняння себе з іншими за рівнем інтелекту чи інших надбань. Якщо ми станемо на такі позиції, то нам гарантована низка руйнівних проблем - від постійної підвищеної агресивності чи самовдоволеності. Якщо й порівнювати себе з кимось, то єдино доцільно порівнювати себе з собою учорашнім. Так ми зможемо працювати над власними помилками та розвивати свої потенційні природні задатки. Порівнюючи себе з іншими головне, не втрачати самоконтроль за збереженням цільності власного внутрішнього стрижня, не ,,розмінюватись'' на псевдостимули чи псевдоознаки успішності, бо справжня успішність не в іміджі людини, а в тих її творіннях, котрі можуть служити іншим. Без цільності власного внутрішнього світу ми не здатні опанувати гармонією зовнішнього світу. У останнього свої об'єктивні закони, котрі принципово відрізняються від суб'єктивності законів міжособистісних стосунків, сформованих тією чи іншою культурною традицією. До них з одними навиками суб'єктивного впливу не підступишся, бо вони не змінюються слідом за нашими уподобаннями. Втім, нам часом видається, що навіть природна матеріальна стихія може бути залежною від людської волі. Існує цілий пласт цікавої літератури про так званий паралельний світ. Все це пояснюється тим, що переважна більшість об'єктивних законів природи є законами існування та розвитку неврівноважених систем, в той час, коли наукова традиція виросла на дослідженнях врівноважених систем. Тому одна справа оцінювати себе чи інших в умовах врівноважених систем з однозначно визначеними законами поведінки і зовсім інша - у системах неврівноважених, де працюють неоднозначні закони з певною долею вірогідності.

Такі неврівноважені системи ще називають аттракторами і саме до них найближчі за своєю сутністю проектні системи самоорганізації. Аттрактори, котрі сформовані як системи суспільно-виробничої діяльності, найкраще описуються у поняттях синергетики. Синергетика - це наука про самоорганізацію простих чи окремих елементів у складнішу систему.

Найцікавішим у плані нашого контексту є те, що часто загальносистемне здатне мати такі властивості, яких не має жоден з його окремих компонентів. Саме так і виявить себе у майбутньому постдемократія.

Тому важливо навчитись (набути навиків) сприймати свої проектні турботи через призму природних тенденцій до самоорганізації у залежності від створених умов.

Володимир Бєлий (Херсон, ФТЛ)