Новому міністру працювати у нових умовах. А вчителям?

(пропозиція практика до Програми НОВОГО Кабміну)

«Міцність переконань - частіше є інерцією звички,

ніж послідовність МИСЛЕННЯ»

В.Ключевський

Ніде у світі вчителів не зобов'язують стільки займатись не своєю роботою, ніде у світі не змушують педагогів вести стільки бюрократичної документації, ніде у світі так не підштовхують шкільні колективи до окозамилювання як у теперішній Україні.

- Хто може покласти цьому край?

- Новий міністр, якщо він буде НОВИМ та сучасним за духом.

- А чи має він передумови до цього? Не забудьмо застереження від Роберто Ассаджіолі: «Коли сьогодні щось погане РІЗКО міняють на хороше, то назавтра виходить ще гірше ніж учора».

- Передумови вже добре визріли: зовнішнє оцінювання освітньої підготовки випускників

шкіл, ліцеїв та гімназій не тільки дає об'єктивну інформацію про рівень освітньої роботи, а й, нарешті, стає тим центром обертання усієї системи освіти, котрий автоматично робить її роботу суспільно самодостатньою.

За такої «внутрішньої пружини» будь-який педагогічний колектив перетворюється у активного гравця на освітньому суспільному «полі». Його вже не треба підганяти до «правильної» роботи. З'явились зрозумілі мільйонам вагомі важелі до СПРАВЖНÜО¯ освітньої роботи, незалежно від настроїв тих чи інших «хазяїв життя». Показне і справжнє в освіті отримують рівні умови до конкуренції за учня, за фінансову та моральну підтримку як від держави, так і від батьківської громади.

Усі «красиві» заходи, що відволікають вчителя від живої роботи з дітьми, відбирають час та сили від роботи над власним розвитком різко блякнуть на фоні тієї учительської РЕЗУЛÜТАТИВНОСТІ, котра простежується від об'єктивного рівня освіченості та соціо- культурного розвитку учнів.

Як спортсмену та його тренеру без багаторазових тренувальних вправ не отримати добрий результат, так теперішньому українському шкільництво не бачити його без переходу до застосування освітнього коучингу.

- Що ж для цього потрібно?

- Ч-а-а-а-а-а-с!!!

- Де його взяти?

- Звільнити вчителів від «залізних обіймів» тоталітарної паперотворчості.

- Хто на таке здатен ?

- Тільки той міністр освіти та науки, котрий є виразником як не майбутнього, то хоча б СУЧАСНОСТІ!

Як каже мій дядько: «Ну-ну, дай-то Боже нашому теляті вовка «з'їсти!»

Цікаво, чи спроможемося?

- З чого розпочати?

- Трансформувати сутність теперішніх відділів (управлінь) освіти: залишити

при виконкомах Рад тільки ті функції, котрі забезпечують матеріально-правовий базис школи. Всі навчально-педагогічні функції покласти на самоорганізацію самих педагогічних колективів на чолі з його керівництвом. Те на що неспроможний контроль у теперішньому виді чудово забезпечить механізм зовнішнього тестування, а відповідну до його вимог кадрову ротацію - новітня державна служба АТЕСТАЦІ¯ педпрацівників, незалежна від виконкомів Рад. Прагматизм такої організаційної будови здатен щонайкраще нівелювати виснажливу для СПРАВЖНÜОГО ВЧИТЕЛЯ паперотворчість та карусель показних заходів, що не впливають на освіченість школярів.

Інтелект з потенційними педагогічними задатками не прививається у школі з двох причин:

1. Нежиттєздатність розміру державної СТАВКИ (не плутати із загальним заробітком) вчителя;

2. Відраза інтелекту, котрий знає собі ціну, до показної псевдодіяльності (паперотворчість та постійні наради).

Невже така потужна за своїми потенційними ресурсами рідна Україна не здатна вирішити оці дві позиції на користь ВЧИТЕЛЯ? Наприклад, для засушливо-скелястого Алжиру таке не проблема: з приємністю згадую роки праці в алжирських ліцеях.

А хотілось би, щоб і у нас так! Чи може нехай все лишається по-старому?

Звісно, що у житті буває тільки те, що повинно було бути: останнє слово за скритим від зовнішнього зору внутрішнім змістом того відрізку історичної спіралі, на котрому ми знаходимося.

Втім, досить і маленького, але вчасного імпульсу, щоб синергетична нестатична система змінила свій якісний стан. Саме тому, життя завжди спроможне на більше ніж ми здатні уявити.

Влад Другов (м. Херсон)