пошук:  

>> Білецький Володимир Стефанович: Ми йдемо! Нариси з iсторiї Донецького обласного Товариства української мови iм. Т.Г.Шевченка - першої масової нацiонально-демократичної громадської органiзацiї Донеччини / 08.html

Текст-індекс >>

Авторська сторінка
Опублікував:  biletskv

 

7. 1993 -- БУДУЄМО НОВУ УКРАIНУ

Це був рiк важкого, але неухильного державного поступу України. Простого, легкого державотворення, та ще й у великiй європейськiй країнi, з ураженою десятилiттями комунiстичного режиму економiкою годi було й чекати. 1993-й позначився в Українi сплеском цiн, галопуючою iнфляцiєю, рядом втрачених можливостей i нездiйсненими сподiваннями багатьох на швидкi реформи в економiцi. Але були й вагомi позитиви - небувало великий урожай, свiтове визнання нашої країни, мир на нашiй землi тодi як в рядi країн СНД палали вогнища вiйськових конфлiктiв...

Для національно-демократичних сил загалом це був рiк пошуку нових форм дiяльностi i консолiдацiї, спроб (успiшних i не дуже) все бiльшої переорiєнтацiї на конкретну конструктивну роботу, координацiю дiй. Остаточно пiшов у небуття, став iсторiєю емоцiйно-вибуховий етап розвитку українського суспiльства. Прийшли буднi з своїми складними проблемами, гараздами i негараздами, прийшов час, коли “маятник” громадсько-полiтичних процесiв досягши свого апогею, кiнцевої точки розхилу в одну сторону хитнувся в протилежну. Пожвавилися лiвi сили. Українське суспiльство, нашi завоювання “оксамитової революцiї“ 1989-91 рр. почали проходити випробовування “на мiцнiсть”. I то - в рiзних галузях суспiльно-полiтичного, економiчного життя країни.

Ось так схематично, штрихами можна означити канву процесiв того перiоду. Як же дiяло Товариство української мови Донеччини в тi днi? В першу чергу, треба вiдзначити вiдчуття “бiгу на далеку дистанцiю”. Для всiх, або майже всiх стало зрозумiлим, що з нальоту, “одним махом” вирiшити всю масу проблем‚ що накопичилися‚ не тiльки не вдається(на це годi було сподiватися й ранiше), але неминучою є боротьба за... втримання вже завойованих позицiй. Рiзко скоротився випуск української книги(ранiше вiн штучно пiдтримувався на певному рiвнi пiд гаслами “розквiту” нацiй в СРСР), українськi журналiсти, особливо на Сходi й Пiвднi не знайшли сил створити конкурентноздатнi газети-таблоїди, популярні‚ рекламнi, iншi перiодичнi видання... Те ж саме - в кiно, театрi тощо. Деструктивнi процеси, що тривали протягом останнiх столiть, так сильно вразили українство в цих регiонах, зокрема, на Донбасi, що сьогоднi створення тут навiть головних, базисних передумов нацiонально-культурного вiдродження, подальшого розвитку української культури є вкрай складною задачею. Розумiння, вiдчуття цього змусило керiвництво Донецького Товариства української мови шукати новi ефективнi, результативнi шляхи дiяльностi. Саме як результат цього пошуку в 1993 р. ДТУМ починає активно виконувати програми “Фонд допомоги вчителям i школам” та “Пiдручники”, зосередивши свої сили на формуваннi нової - молодої генерацiї українцiв...

Але давайте “пройдемося” 1993-м роком, зупинимося на найпомiтнiших справах в доробку Товариства.



ДонТУМ створює “Фонд допомоги вчителям та школам Донеччини”

Отже, розумiючи, що в кiнцевому пiдсумку “виграє“ той, хто виграє боротьбу за молодь, ми активiзували скромнi сили Товариства в цьому напрямку дiяльностi. На 5-й (VI-й) Конференцiї ДТУМ в лютому 1993 р. було прийнято рiшення про створення “Фонду допомоги вчителям i школам Донеччини”. Ця програма передбачала фiнансову i матерi-альну допомогу школам i вчителям областi, якi найбiльш активно виявили себе на теренi українського вiдродження. Зрозумiло, що ДТУМ робило такий крок тiльки тому, що держава, на жаль не зайняла протекцiонiстської позицiї щодо української мови у шкiльництвi i ми, по змозi сил, старалися компенсувати це упущення. Статут Фонду передбачав матерiальне заохочення вчителiв, якi в поточному роцi перейшли на квалiфiковане викладання свого предмету українською мовою. Розмiр разової винагороди складав 5-10 мiнiмальних зарплат. Рiшення про присудження премiй приймала Наглядова рада Фонду, до складу якої увiйшли представники ДТУМ i органiзацiй-спонсорiв Фонду. Першi, хто зголосився дати копiйку до цього фонду були? редакцiя газети “Схiдний часопис”, ДКО Руху, два спiльних приватних пiдприємства Донецька. В 1993 роцi зiбравши певну суму коштiв Фонд на однiй з поточних нарад освiтян областi, скоординувавши свої дiї з Управлiнням освiти видав 16 премiй вчителям, а згодом 2 премiї бiблiотекарям Донеччини.

Паралельно Фондом було закуплено чималу кiлькiсть української лiтератури, яка пiсля комплектацiї у спецiальнi тематичнi бiблiотечки (що на високому рiвнi здiйснював Г. Бутко) була розвезена по ряду шкiл, зокрема, перiферiйних, як дарунок Товариства. Кожна з таких бiблiотечок включала по 30-50 книг нової ( випущеної пiсля 1990 р.) української iсторичної, методичної та iн. лiтератури. Для цього було зорганiзовано ряд цiльових рейдiв, в яких брали участь В. Бiлецький, В. Тиха, I. Шутов, В. Олiфiренко, iнженер Володимир Клименко та iн. Схема рейдiв була проста? аренда транспорту, виїзд на мiсця з бiблiотечками, вручення їх дирекцiї шкiл i вчителям з дарчими листами ДТУМ i реєстром лiтератури. Таким чином тiльки за II пiврiччя 1993 року було направлено в школи, дитсадки, мiсцевi бiблiотеки 3140 книг (бiля 70 бiблiотечок). Зокрема охоплено СШ?40 (Авдот’їно), Старобешівську СШ, Новожданiвську, Кумачiвську, Кузмихайлiвську, Гусельникiвську СШ, СШ? 1 i 2 м. Новоазовська, СШ ?66, 69 Марiуполя i т. д. Рейди охопили такi великi населенi пункти Донеччини, як Старобешеве, Новоазовськ, Горлiвку, Бiлицьке, Макiївку, Марiуполь, а також деякi школи Криму (селище Приморське).

Роблячи цi рейди, ми вiдчули, що на мiсцях школи, як правило, готовi до повернення в лоно української мови, але це повинно супроводжуватися вiдповiдним комплексом кадрових i матерiально-технiчних, а також роз’яснювальних заходiв. Неуспiх в якомусь конкретному мiстi (а вони були i є в практицi Донецького обласного Управлiння освiти) є результатом або неправильної концепцiї (“українськi класи” замiсть “українськi школи”), або нехтуванням кадрового, матерiально-технiчного питання. Тiльки в окремих мiсцях Приазов’я, як ми виявили, мiсцева адмiнiстрацiя займала “войовничу” позицiю щодо українiзацiї шкiл.

На жаль? “Фонд допомоги вчителям i школам” ДТУМ активно дiяв тiльки в 1993 роцi. Надалi вiдсутнiстнiсть коштiв звузила сферу його функцiонування до перiодичної пiдготовки бiблiотечок школам, якi того найбiльш потребують.



Програма “Підручники”

Ця програма ДТУМ, розпочата в 1993-у , йшла також у контекстi “роботи на молодь”. Вона передбачала фiнансове, творче, органiзацiйне сприяння ДТУМ створенню i випуску в свiт новiтнiх українських пiдручникiв i посiбникiв для шкiл i вузів у всiх галузях знань силами вчених Донеччини. Першими “ластiвками” стали “Дума i пiсня” В.Олiфiренка (джерела лiтературного краєзнавства), яка вийшла за сприяння ДТУМ в журналi “Донбас” загальним накладом 50 000 прим. i “Промисловий транспорт” (пiдручник для технічних вузiв) професора М.Мухопада.

Проводячи велику роботу на теренi краєзнавства та народознавства? ДТУМ звернулося до начальника управлiння Мiносвiти України п. Роберта Карташова (лист 87Б/93 вiл 1.11.93.) з iнiцiативою створення Центру народознавства Донеччини. Iдея була пiдтримана, але, на жаль, не здiйснена iз-за економiчних та органiзацiйних причин, незалежних вiд ДТУМ.

Надалi програма “Пiдручники” була розвинута в рамках дiяльностi створеного за iнiцативою ДТУМ Українського культурологiчного Центру.



“Донбас-Крим”‚ Донбас-Галичина” -- нові кроки співпраці

В 1993 роцi регiональнi (так званi “горизонтальнi“) зв’язки ДонТУМ з Пiвднем i Заходом України набули нового розвитку.

З ТУМ Криму було заключено угоду, за якою ДонТУМ фiнансує половину витрат на видання гостро необхiдного на пiвостровi українського посiбника з лiтературного краєзнавства “Чорноморська хвиля” професора Сiмферопольського унiверситету Олександра Губаря. Виготовити його взялася газета “Схiдний часопис” накладом 1 000 прим. (пробний випуск). Треба підкреслити, що спроби ТУМ Криму видати цей пiдручник через спорiдненi органiзацiї Галичини i Києва в 1992-1993 роках не дали результату. Донецьк взявся... хоча для ДТУМ то було в декiлька разiв складнiше, нiж для Товариств Львова, чи Києва. Крiм того, цей серйозний видавничий проект був не тiльки пов’язаний з великою вiдповiдальнiстю, трудом, але й певним “випробовування на зрiлiсть”, бо видання книги - це дуже серйозна справа, що включає ряд фiнансових, органiзацiйних , творчих та iн. компонент. Отже, робота над “Чорноморською хвилею” розпочалася. В “Схiдному часописi“ до неї було залучено журналiста i активного органiзатора Станіслава.Блiднова‚ від Донецького Товариства видання координував В.Білецький‚ який на той час був одночасно заступником редактора “Східного часопису”‚ що сприяло роботі над книгою.

А в цей час на Захiд, на Тернопiльщину вiд ДТУМ та й всього Донбасу поїхав на шевченкiвськi березневi днi 1993 року творчий колектив вокального трiо “Тернова ружа”? Лiлiя Довгошеїна, Яна Христенко, Iрина Пруднiкова - всi з Донецької консерваторiї. Вiд ДТУМ очолювала делагацiю, в яку входив i Андрiй Пруднiков, член Правлiння ДТУМ В.Тиха. Треба сказати, що “Тернова ружа”, яка стала лауреатом V Мiжнародного конкурсу української пiснi “Золотi трембiти”‚ була i є незмiнним учасником багатьох програм, органiзованих ДТУМ. Репертуар у дiвчат рiзноманiтний - козацькi, стрiлецькi, лiричнi та жартiвливi українськi пiснi.

Пробувши майже тиждень на Тернопiльщинi, де партнерами ДТУМ в органiзацiй-ному планi виступала обласна Рада народних депутатiв (п.I.Герета), дiвчата дали бiля 12 концертiв - в Тернополi, Теребовлi, Збаражi. I самi побували в iсторичних мiсцях (Збаражський замок), i Донбас представили з великим успiхом. “Особливо теплий, захоплюючий прийом, - згадує В.Тиха,- влаштували дiвчатам у вiйськових частинах, що дислокуються на Тернопiльщинi“. Воно й зрозумiло - молодi українськi воїни не часто бачать у себе в частинах справжнiх майстрiв, чарiвниць пiснi, та до того ж - просто чарiвних дiвчат-донечанок. А Валентина Тиха, як завжди, провела ряд лекцiй про донець-ких поетiв-борцiв i правозахисникiв, зокрема, В.Стуса, О.Тихого.

16 липня 1993 р. керiвники ДТУМ В.Бiлецький, М.Тищенко, I.Шутов уперше в складi зведеної групи представникiв нацiонально-демократичних органiзацiй Київщини, Вiнничини, Iвано-Франкiвщини, Львiвщини, Закарпаття здiйснили сходження на найвищу гору Карпат Говерлу й встановили там державний прапор України.

Таким чином, орiєнтацiя ДТУМ на iнтеграцiю, зближення, спiвпрацю регiонiв Захiд-Схiд-Пiвдень, спiльнi акцiї продовжувалися. I успiшно.



Політичні пристрасті 1993-го і ДонТУМ

Соцiально-полiтична обстанавка на Донбасi в 1993 р. характеризувалася триваючою поляризацiєю рiзноманiтних сил. З одного боку‚ це були представники нацiонально-демократичних органiзацiй, з iншого - новостворенi проросiйськи орiєнтованi партiї та рухи. При цьому, якщо рiст перших стабiлiзувався, то других загрозливо продовжувався. Тодi їх на Донеччинi дiяло бiля десяти? Гражданский конгресс, Интердвижение, Движение за возрождение Донбасса, II-й конгресс интеллигенции Донбасса(альтернативний зорганiзованому за участю ДТУМ), Демократическое Движение Донбасса, общество “Русь” i т.д. Ясно, що ДТУМ, як перша масова нацiонально-демократична органiзацiя Донеччини 90-х рокiв не могла стояти осторонь цих процесiв, особливо, коли вiдновлювалася КПУ.

1 березня 1993 року разом з Донецькою та Луганською КО НРУ, Донецькою “Новою Україною”, Спiлкою трудящих Донбасу, Донецьким братством УПА, Донецькою обласною органiзацiєю Об’єднаної соцiал-демократичної партiї Донбасу ДонТУМ було створено “Антиiмперський блок”i вже 6 березня Товариство взяло участь в акцiї протесту в Донецьку i Макiївцi проти вiдновлювальної конференцiї КПУ. В Макiївцi не обiйшлося без жорстокого протистояння? мiлiця-пiкетувальники ( в т.ч. ДТУМ) i навiть сутички з “дружинниками” КПУ. Шевченківці черговий раз вiдчули на собi “революцiйний запал” лiвих та досить своєрiдну реакцiю мiсцевих правоохоронцiв, якi швидше захищали збiр КПУ, нiж виконували свої конституцiйнi обов’язки ( вiдбулися розбитою фотокамерою В. Бiлецького i лише однiєю “справою”, яку завела мiсцева мiлiцiя на I. Шутова).

2 жовтня 1993 року ДТУМ брало участь в установчих зборах нової нацiонально-демократичної органiзацiї - Народного Конгресу Донеччини (НКД), а 2 листопада Правлiння ДТУМ прийняло ухвалу про входження Товариства в НКД як асоцiйованого члена ( “за”- 8 голосiв, “проти”- 3). 19 грудня 1993 р. ДТУМ бере участь в Конгресi нацiонально-демократичних сил в Києвi. Зрозумiло, що ця суспiльно-полiтична дiяльнiсть ДонДТУМ iм. Т. Шевченка розширювала сферу дiй Товариства, додавала ваги органiзацiї, допомагала їй орiєнтуватися у мiнливому морi ще не до кiнця сформованих партiйних течiй України.



Донецьке ТУМ розширює контакти

Вищої результативностi роботи можна досягти збiльшуючи i розширюючи поле дiяльностi, число контактiв з партнерами. Цієї аксiоми ДонТУМ дотримувалося завжди. Ось як Товариство дiяло в 1993 роцi - одному з особливо “урожайних” для ДТУМ на партнерські контакти.

По-перше, Донецьке Товарисво активiзувало програму “Українська книга - українцям Росiї“ (кількість українських організацій-партнерів ДТУМ в Росії зросла на декілька десятків). Далi - Товариство пiдтримало донечан Л.Лiсову та Г.Уривського в їх поїздцi на Мiжнародний фестиваль-конкурс української поезiї “Срiбна земля” в Ужгородi. Члени Правління Товариства зустрiлися в Донецьку з представниками української Служби Бi-бi-сi, а також з нiмецькими i австрiйськими студентами, якi удосконалювали свої знання з української в Донецькiй Полiтехнiцi. Члени ДТУМ взяли участь в I-му Конгресi українцiв Росiї в Москвi. Творчий вiзит члена Правлiння ДТУМ Василя Василенка в США було використано для розширення контактiв з багаточисленною українською дiаспорою в Америцi. Що ж до України, то тут ДТУМ активiзувало свої контакти з Товариством української мови Київського державного унiверситету(голова доц. В.Радчук).

Отже, ДонТУМ не замикалося в собi(що могло привести до банального сектантства), а вело роботу широко, географiя його контактiв охоплювала рiзнi країни. Результати цих контактiв не забарилися. Вони принесли, iнiцiювали новi проекти, новi iдеї, новi справи.



ДонТУМ-93 -- організаційний аспект

Зовнi тут в 1993-у було все гаразд. 5 (VI) Конференцiя ДонТУМ iм.Т.Шевченка‚ яка відбулася 13 лютого‚ зiбрала делегатiв з 32 осередкiв та мiських об’єднань(15 осередкiв Донецька, 3 - Макiївки, а також Марiупольське, Снiжнянське, Дзержинське, Горлiвське, Очеретинське, Харцизське, Димитрiвське, Докучаївське, Краматорське, Костянтинiвське мiське, Жданiвське, Слов’янське, Костянтинiвське сiльське Товариства i об’єднання). Головою ДТУМ переобрали В.Бiлецького, його заступниками стали В.Тиха, М.Тищенко, О.Давиденко, I.Декань, А.Мороз. Правлiння ДТУМ обрали в складi? В.Бiлецький, В.Тиха, М.Тищенко, I.Декань, А.Мороз, О.Давиденко, I.Шутов, Ф.Олехнович, В.Олiфiренко, О.Пронько, В.Василенко, А.Пруднiков, Л.Ридкiн, В.Ребрик, М.Жовнiренко.

Дискусiя, яка вiдбулася на Конференцiї довкола розколу Товариства на “Просвiту” i ТУМ, закiнчилася висновком, що може iснувати i те i iнше. А.Мороз(Марiуполь) вiдзначив доцiльнiсть i переваги нової назви “Просвiта”. З ним багато хто погоджувався, але при голосуваннi за змiну назви з 43-х делегатiв висловилося тiльки троє. Отже, назва Товариства залишилася старою?“Донецьке обласне ТУМ iм.Т.Шевченка”. Одночасно Правлiнню було доручено провести перереєстрацiю ДТУМ як обласної органiзацiї в ВТ “Просвiта”. Конференцiя прийняла ряд дуже важливих рiшень - по заснуванню “Фонду допомоги вчителям i школам”, активiзацiї дiяльностi по програмах “Українська книга - українцям Росiї“, “Українська пiсня, українська музика”, “Газета”(малася на увазi всiляка пiдтримка “Схiдного часопису”). Крiм того, Конференцiя ДонТУМ прийняла Заяву-протест проти використання шахтарського страйкового руху в полiтичних iнтересах. Одночасно ця Конференцiя ДТУМ, враховуючи триваючу кризову ситуацiю в республiканському ТУМ, змiнила Статут Донецького обласного ТУМ, означивши в ньому моменти, що давали можливiсть реєстрацiї на обласному рiвнi як самостiйної органiзацiї. Це збiльшувало потенцiйну стабiльнiсть органiзацiї. Але спроби перереєстрацiї Товариства протягом 1993 р. не вдалися - в Донецькiй адмiнiстрацiї йшла перебудова реєструючих структур, а Київ(Центральне Правлiння “Просвiти”) просто не вiдповiдало. Не дуже оперативно по цьому важливому питанню спрацювали й деякі активісти ДТУМ - вже зiбранi для перереєстрацiї юристом I.Шутовим документи на жаль “загубилися” у М.Тищенка. Зрозумiло, що все це не сприяло подальшiй цiлiсностi ДонТУМ попри його активну дiяльнiсть. Намiтилася тенденцiя на “розмивання” Товариства.

 
Навіґація по серверу:   головна сторінка «нотатника» · бібліотека Vesna.org.ua
 
Універсальна перекладачка для будь-яких пар мов
Тут спілкуються про літературу
Rambler's Top100 Тлумачний словник: англійсько-білорусько-польсько-російсько-український

Віртуальна Русь, 2005-2011
Пишіть, якщо що...