пошук:  

>> Оліфіренко В.В., Чумаченко В.К.: "Козак Мамай" - навчальний посібник-хрестоматія з української літератури. 5, 6, 7 класи / 09.html

Текст-індекс >>

Авторська сторінка
Опублікував:  biletskv

 

УРОК No 2

ТВОРЧЕСТВО УКРАИНСКИХ ПИСАТЕЛЕЙ

ТАРАС ГРИГОРЬЕВИЧ ШЕВЧЕНКО
(1814-1861)

Т.Г.Шевченко родился 9 марта 1814 года в селе Моринцы на Киевщене в семье крепостного. Тяжелым было детство Тараса. Позже он с горечью писал:

Доныне вспоминаю с дрожью
Ту хату на краю села!

Не легкими были юность и последующие годы жизни поэта. Его правдивое слово, независимые взгляды, сочуствие к тяжелому положению народа в царской империи, стали причиной десятилетней ссылки в Казахстан. Но поэта не сломило испытание тяжелым изгнанием. И в солдатской казарме он продолжал украдкой писать и рисовать, в проникновенных стихах выражать свои мысли и чаяния о родном украинском народе, о справедливости.

Среди людей, которые морально и материально поддерживали Тараса Григорьевича на его нелегком жизненном пути, был и наказной атаман Кубанского казачества Яков Герасимович Кухаренко, о котором Т.Г.Шевченко тепло отзывался в своем дневнике: «Я дорожу его мнением чуствующего благородного человека и как мнением неподдельного, самобытного земляка моего». Между Шевченко и Кухаренко на протяжении многих лет велась переписка , они были настоящими друзьями.

Жизненный путь Т.Г.Шевченко оборвался в 1861 году 10 марта. Похоронили поэта, как он и завещал на высокой горе над Днепром около города Канева в Украине.

На его могиле стоит большой памятник, а местность вокруг объявлена государственным заповедником и считается теперь святым местом для всех украинцев.

МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО...

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога...
Уже покликали до паю,
А я собі у бур'яні
Молюся Богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло не пекло!
Та не довго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала
Та й почула, що я плачу,
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала...
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє ...лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи погнали.
Чужі ягнята до води

ТОГДА МНЕ ЛЕТ ТРИНАДЦАТЬ БЫЛО

Тогда мне лет тринадцать было,
За выгоном я пас ягнят.
И то ли солнце так светило,
А может, просто был я рад
Невесть чему. Все походило
На рай небесный...
Уже давно на полдник звали,
А я в бурьяне, в тишине,
Молился Богу, и едва ли
Хоть раз еще на свете мне
Так сладко, радостно молилось,
Так сердце весело цвело,
Казалось небо и село
И даже стадо веселилось,
И солнце грело — не пекло!
Да не долго солнце в небе
Ласковое было:
Поднялось, побагровело,
Рай мой опалило.
Осмотрелся, как спросонок:
Село почернело,
Божье небо голубое
И то потемнело.
На ягнят я обернулся —
Не мои ягнята!
Ничего Господь мне не дал!..
Горький и убогий,
Я заплакал!.. А девушка
Рядом у дороги
Посконь дергала, родная.
Она услыхала,
Увидела, что я плачу,
Пришла, приласкала,
Слезы вытерла ребенку
И поцеловала.
И снова солнце засияло,
И словно все на свете стало
Моим ...дуброва, поле, сад!..
И мы шутя, смеясь погнали На водопой чужих ягнят.

(Перевод с украинского языка



? ? ?

1.Прочитай стихотворение на русском и украинском языках.

2.О чем молит Бога юный Тарас?

3.Почему меняется настроение мальчика?

4.Раздели произведение на две части, дай название каждой из них.



О СЛАВНОМ ЗАПОРОЖСКОМ ВОЙСКЕ

Тарас Григорьевич Шевченко много внимания в своем творчестве уделял героизму запорожских казаков, отважным защитникам родной земли. В стихотворении «Гамалия» поэт рассказывает об одном из подвигов казачества — освобождении земляков из вражеского плена, из турецкой неволи. В центре событий — образ народного мстителя Гамалии, возглавившего освободительный поход «до самой Скутари» — предместья столицы Турции Стамбула. Прочитай стихотворение на украинском и русском языках. Ответь на поставленные вопросы.

ГАМАЛІЯ

Наш отаман Гамалія,
Отаман завзятий,
Зібрав хлопців та й поїхав
По морю гуляти, —
По морю гуляти, слави добувати,
Із турецької неволі
Братів визволяти.
Ой, приїхав Гамалія
Аж у ту Скутару.
Сидять брати-запорожці,
Дожидають кари.
Ой, як крикнув Гамалія:
"Брати! будем жити, —
Будем жити, вино пити,
Яничар бити,
А курені килимами,
Оксамитом криті!"
Вилітали запорожці
На лан жито жати;
Жито жали, в копи клали,
Гуртом заспівали:
"Слава тобі, Гамалію,
На весь світ великий,
На всю Україну,
Що не дав ти товариству
Згинуть на чужині!"

ГАМАЛИЯ

Атаман Гамалия
Стал недаром зваться:
Собрал он нас и поехал
В море прогуляться;
В море прогуляться,
За свободу наших братьев
С турками сражаться.
Ой, добрался Гамалия
До самой Скутари,
Сидят братья-запорожцы,
Ожидают кары.
Ой, как крикнул Гамалия:
"Братья! будем здравы!
Будем здравы, хлебнем славы,
Разметем оравы,
Рытым бархатом покроем
Курени дырявы!"
Вылетало Запорожье
Жать жито на поле,
Жито жали, в копны клали,
Дружно запевали:
"Слава тебе, Гамалия,
На весь мир великий,
По всей Украине,
Что не дал ты запорожцам
Пропасть на чужбине!"

(Перевод с украинского языка Н.Асеева)



? ? ?

1.Как ты понимаешь смысл слов «в море прогуляться», «жито жали», в копны клали»?

2.Найдив украинском и русском текстах стихотворения «Гамалия» слова, близкие по звучанию и содержанию. О чем говорит такая близость слов?

3.Переводчик стихотворения «Гамалия» на русский язык старался сделать перевод близким к украинскому тексту. Всегда ли это ему удается? Влияют ли неточности перевода на главный смысл стихотворения?

4.Попробуй с помощью учителя выразительно прочитать стихотворение по-украински.



ДОМАШНЕЕ ЗАДАНИЕ

Прочитай на украинском языке рассказ писателя Гната Хоткевича о детских годах Т.Г.Шеавченко. В конце рассказа помещен словарик с непонятными или малопонятными украинскими словами. Ответь на поставленные к рассказу вопросы.



ШЕВЧЕНКОВЕ ДИТИНСТВО

Великий пан був Василь Васильович Енгельгард. Багато в нього було маєтків, сіл, хуторів, а в тих селах багато сот і тисяч кріпаків. В одному з тих сіл на Київщині жив кріпак Григорій Шевченко із жінкою Катериною, невеличкою дочкою Катрею та ще меншим сином Микитою.

Важко жилося цьому Григорієві, зрештою як і всім кріпакам взагалі. Бідність, тяжка панщина не дозволяли подолати ту нужду. Тому то, коли народилася у Григорія третя дитина, не принесла вона особливої радості. Назвали її Тарасом.

Народився він саме перед початком весняних робіт. Мати його й загалом не була сильного здоров'я, а тепер, на тяжкій роботі, і зовсім підупала. Ніколи й дитини доглянути. Забіжить на хвилинку, погодує й знову біжить на панщину. Крикне на ходу:

— Катре! Доглядай дитини!

А Катря сама така, що її ще доглядати треба. Дитина плаче — що Катря з нею зробить? Нажує хліба, зробить з ганчірочки пипку і запхає в рот. Або нажує й дає з свого рота як голуб'яті. Як воно від того всього не вмерло — хто зна?..

А настало літо — ще тяжче матері з дитиною. Бере з собою немовля в поле, примістить там де-небудь, а сама жне чи там в'яже. Дитя прокинеться, кричить аж захрипне, а мати не сміє підійти, бо лановий близько і кричить:

— Ану, баби-баби-баби-баби! Поверта-йсь! — ляскає пугою.

От у яких умовах ріс малий Тарасик. І все ж виріс, передибав ті тяжкі часи.

Вже він величенький. Говорить добре, — тільки "р" не вимовляє. Дід Іван, батько Григоріїв, дуже любить онука і все умисне вигадає що-небудь, де багато "р".

— Ану, Тарасику, скажи:

Прилетіли журавлі,

Примостились край ріллі,

Закричали — "тра-ра-рі!"

А Тарасик перейме зразу й починає:

«П'илетіли жу'авлі,

П'имостились к'ай 'іллі,

Зак'ичали "т'а-'а-'і!»

А дід сміється.

Став підростати Тарасик. Та такий цікавий до всього. Усе розпитує — а то до чого, а то до чого? Матері ніколи з ним возиться, тож він іде до Катрі. А Катря сама нічого не знає.

— Катре, а що таке сонце?

— Це вогнище таке велике.

— А хто його розпалює?

— А розпалює його дід.

— А де ж він дрова бере?

— Там десь уже бере...

Тарасові цього мало. Він незадоволений.

— А що таке зірки?

— Це свічечки. А держать їх янголи. А ті янголи сидять на небесних сходах.

Це так Катря каже. А мати кажуть, що це душі померлих людей праведних та благочестивих. Кому ж вірити?

Про небо казали, що воно тверде й велике. А щоб не впало на землю, то підпирають його залізні стовпи.

Це зацікавило Тараса настільки, що він вирішив перевірити — піти до тих залізних стовпів.

Вийшов із села, пішов полем. Уже довго йде — а стовпів нема. Самі поля й поля.

Он могила. Як зійти на неї — мабуть, уже й стовпи видно.

Побіг до могили, вийшов на неї, глянув... І туди село — і туди село. І там садки — і там садки. А стовпів нема.

Що ж його робити далі? Чи йти стовпів шукати, чи вертатися додому?

Поглянув на сонце — а воно вже скоро зайде. Ні, думає собі Тарасик. Сьогодні, мабуть, уже пізно. А от завтра Катря пожене корову до череди — і я піду з нею.

Скотився з могили й подавсь додому.

Тихо в полі. Заходить сонце і від кожної стеблини простягаються довгі тіні. Ніщо не звучить на безкраїх ланах. І в тій тиші благовісній іде дитина польовою дорогою. Перебирає малими ноженятами, ляпають підошовки по м'якій куряві.

Он показалася чумацька валка. Поскрипують навантажені мажі. Біля переднього воза йде старий сивовусий чумак. Стьобає батогом головки будяків. Дивиться, що вже й вечір скоро, а полем дибає дитя мале.

— Ей, хлопче!

Тарасик підняв очі. Над ним схилилося вусате лице.

— А куди це ти, парубоче, мандруєш?

— Додому.

— А де ж твій дім, небораче?

— У Кирилівці.

— А-а... Так чого ж ти йдеш на Моринці?

— Я не на Моринці йду, а в Кирилівку.

— Ну, як на Кирилівку, то сідай, товаришу, на мою мажу, — ми підвеземо тебе трохи.

Підняв хлопця, посадив на скриньку, ще й батога в руки дав. Тарасик зовсім щасливий. Хвиськає батогом, покрикує на волів: "А гей соб, мої половії..."

Під'їхали до села. Тарасик заплескав у долоні.

— А он наша хата! А он наша хата!

— А коли бачиш свою хату, то йди собі з Богом.

Зняв хлопця, поставив на землю. Побіг Тарасик.

Підбіг до свого перелазу, став відпочити — біг бо дуже.

Дивиться — і сім'я вечеря коло хати... вечірня зіронька встає. На шпориші мати поставила маленький столик і всі видять. Тільки Катря стоїть оподаль і журиться, підперши щоку рукою.

Тарасик висунув голову з-за перелазу.

— А осьдечки і я! Ку-ку!..

Катря скрикнула й сплеснула в долоні.

— Прийшов!.. Прийшов!.. Прийшов!..

Кинулася до Тараса, підхопила на руки, а саме й говорити не може від радощів. Посадила на траву, дає йому їсти.

— Їж, Тарасуню!.. Їж на здоров'ячко.

А Тарасик не може їсти. Він тільки тепер зрозумів, як безмежно дорогі йому і батько й мати, і Катря, хата, оця, Рябко. Сльози застелили йому очі...

Объяснения:

кріпаки — крепостные;
підупала — потеряла силу;
доглянути — присмотреть;
ганчірка — лоскут материи;
немовля — младенец;
прокинеться — проснется;
лановий — ндсмотрщик;
пуга — бич;
передибав — пережил;
не вимовляє — невыговаривает;
рілля — пашня;
розпитує — расспрашивает;
розпалює — разжигает;
незадоволений — неудовлетворенный;
зірки — звезды;
сходи — лестница;
каже — говорит;
на ланах — на полях;
курява — пыль;
мажа — воз;
схилилось — склонилось;
батіг — кнут;
половії — палевые (масть волов);
шпориш — бурьян;
журиться — печалиться;
осьдечки — здесь;
зрозумів — понял.



? ? ?

1. Пересскажи рассказ по-украински своими словами.

2. Сравните стихотворение «Тогда мне лет тринадцать было...» с содержанием рассказа о детстве Шевченко. Что в них общее?

 
Навіґація по серверу:   головна сторінка «нотатника» · бібліотека Vesna.org.ua
 
Універсальна перекладачка для будь-яких пар мов
Тут спілкуються про літературу
Rambler's Top100 Тлумачний словник: англійсько-білорусько-польсько-російсько-український

Віртуальна Русь, 2005-2011
Пишіть, якщо що...