пошук:  

>> Оліфіренко В.В., Чумаченко В.К.: "Козак Мамай" - навчальний посібник-хрестоматія з української літератури. 5, 6, 7 класи / 23.html

Текст-індекс >>

Авторська сторінка
Опублікував:  biletskv

 

УРОК No 4

ИВАН ФЕДОРОВИЧ ВАРАВВА
(род. в 1925 г.)

Современный кубанский поєт И.Ф.Варавва родился в хуторе Новобатайском Самарского района Ростовской области в семье переселенцев с Кубани. С 1932 г. живет в Краснодарском крае. Его предки были реестровыми казаками в Запорожской Сечи, отважными первопроходцами Черномории.

Со школьной скамьи семнадцатилетним юношей он идет на фронт защищать родную землю от немецко-фашистских захватчиков. Был ранен и тяжело контужен, но дошел до Берлина победителем.В 1942 году в армейской печати появляются его первые стихи. На творчество начинающего поэта обратили внимание известные мастера — Александр Твардовский и Владимир Сосюра, ставшие его пырвыми учителями и наставниками. В московском Литературном институте им. М.Горького, молодой поэт подружился также с ученым-фольклористом В.М.Сидельниковым, который на всю жизнь увлек его собиранием песенного народного творчества.

В 1953 году И.Ф.Варавва закончил литинституту и возвратился на Кубань, в старинную казачью станицу Староминскую. Через год в станице увидела свет его первая книжка лирики «Ветер с Кубани». Одним за другим выходят сборники «На старых кордонах», «Кубанское лето», «Звезды в тополях», «Девушка и сонце», «Золотая бадура» идругие. Уже в первых книгах заметно влияние на творчество И.Ф.Вараввы народной песни, бытующей на Кубани на основе русского и украинского языков. Все чаще для передачи колорита станичного быта он прибегает к помощи старинной казацкой мовы, удивительно сохраняющейся здесь до сих пор. Став журналистом краевой газеты, он значительно расширяет свою поэтическую географию, знакомясь с жизнью земляков в самых отдаленных уголках казачьей земли. Учеба на Высших сценарных курсах в Москве сближает его с выдающимся украинским режиссером и сценаристом А.П.Довженко. Новые книги : «Огонь горицвета», «Песня гайды», «Казачий шлях», «Соколинная степь» — закрепляют за ним славу непревзойденного певца родных ковыльных просторов, щирой казацкой души.

Этапным в творчестве Ивана Федоровича стал фольклорный сборник «Песни казаков Кубани», выпущеный Краснодарским книжным издательством в 1966 году. За то , что поэт осмелился включить в него украинский национальный гимн « Ще не вмерла Україна...», бытовавший на Кубани как популярная народная песня, власти подвергли его жесткой критике. Но поэт продолжает работать над популяризацией народного слова , издав через некоторое время обширный сборник переводов и поєтических переложений на русский язык черноморских (украинских) народных песен «Казачья бандура». Поэт все чаще создает свои новые произведения на черноморском диалекте украинского языка, особенно когда обращается к казачьей старине. Самое крупное из них — комедия «Хорош дом — да морока в нем», поставленная Краснодарским государственным академическим театром драмы имени М.Горького к 70-летию И.Ф.Вараввы. Эта комедия, как и лирика, написанная на старокубанском наречии, включена в сборник его лучших избранных произведений «Казачий кобзарь» (1997 г.).

Иван Федорович Варавва — лауреат литературной премии имени А.Твардовского «Василий Теркин», почетный атаман Пашковского куреня Всекубанского казачьего войска.



Думка про козацьку славу

Плавай, плавай, лебедонько,
Плавай потихеньку...
Просвистіли козачество
Хлопці-козаченьки!
Степ широкий у сім світі
Колосом голосить:
Буде хліб батькам та дітям
Ще й сусідям — досить...
Налітають сірі гуси
З Військового ставу,
Скигле в скрині у бабусі
Козакова слава.
Та вже й там її немає —
Кажуть, що не треба!
А ходила ж по Дунаю,
Запоріжським степом.
Підіймали вгору списи
Аж до Трапезунду...
В куріні дідусь божився
Молодому люду:
З гаківниць під Ізмаїлом
Люльку запалили...
Із Єфрата з Гамалієм
Жовту воду пили!..
Степ кущівський червонівся,
Крився башликами:
Била, різала арійця
Слава з козаками...
Сіє хліб собі кубанець, —
Іншого не буде.
Так за що ж дурний поганець
Нашу славу гуде?



Пластуни

–Відчиняй ворота вранці,
Приморилися бики!..
Їдуть, їдуть закубанці —
Чорноморські козаки.

З сивих гір везуть лісину:
Величезні коміля!
— Припиніть сердиту псину —
Чумового кобеля!

І поки з возів носили
Ліс дубовий степняки,
Жони тісто замісили
На пампушки-пиріжки.

Та коли пішли балачки
Про всесвітність обрія, —
На розпив несуть козачки
З ковбасою бугая!...

Нам — лісина, вам — пшениця, —
Дід Самійло говорить. —
І за все, що де створиться, —
Треба Бога не гнівить.

— За Кубань у хаті рідній —
Хлібосільний житній край...
Козаки, по чарці рівній
Насипай та випивай!

І пішла в жартах та журбі:
— Запорожець — за Дунаєм,
Закубанець — на Лабі!..

На вози перекладають,
Як натоптані, мішки,
По дорозі ремигають
Круторогії бички.

— Відчиняй ворота вранці,
Чути грім старовини.
Степом їдуть закубанці,
Чорноморці — пластуни!



Козачий край

Козачий край — пшеничний край, колосковий...
Я чую вість твоїх сумних віків.
Я бачу храм твій золотоглавий
У світлі візантійських куполів.
Ввійду в собор під димчастії зводи,
Молитвенно — покійно поклонюсь —
За всі мої таланти та пригоди,
Що їх дала мені
Моя козацька Русь!

Були тут хлопці стану Кошового:
Чепіги, Кухаренка, Бурсака...
Лунала в сяйві гімну Військового
Прапрадідівська справа козака.

Святий собор заплаче кришталево,
Давнішніми стодзвонами дзвеня...
Мій милий край!
Дивитися ганебно
На твій Содом загубленого дня...

Розриті ралом пам'ятні могили,
На ниві безпробудний зимний сон,
У лузі коні ковані змарніли,
Штандарти поховались за кордон!

Мій рідний край...
У рицарськім весіллі
Твої не обломились шабельки.
Козачий заповіт спіткає у надії
Життя, якого дбають козаки!



Билина з минулого

Потихеньку, по частиночці,
По іншому ніззя...
Гуляють по стежиночці
Змій Тугарин та Ілля!

Змій Тугарин смачно мружиться:
— До болітця дотягну — ,
Простяка Іллюху Муромця
Під лопатку жигону!..

А Ілля, щоб твар погана
Прийняла звичайний вид —
Пику слід цьому Тугарину
Міцно виквасити вмить!..

По стежинці у обнімочку,
Все у діло призвести,
Щоб, мов князю Володимиру,
Мирно княжить на Русі.

Щоб у славнім місті Києві
Віра дзвони піднесла...
Ой ви, крутні-блудні змієві,
Нечистивії діла!



Перепілка

Задрімала перепілонька,
Ніч козача заросилася.
Ти гуляй, гуляй, дівчинонька, —
Твоє серце звеселилося.
Засвітилася хатинонька
У безмежжя колосковеє.
Ти гуляй, краса, до діленька —
Чарівниця ризиковая!
На лугу ходи некошенім,
Парубками не покинута.
Мовчазним та розхороииіїм
Про кохання перепитана.
Відгуляла хмарка з місяцем,
Пеленою закривається.
Рання зіронька засвітиться, —
Твоє серце нагуляється.



Кобзар

Ой, чого ти, море, посмутніло?
Б'є сувора сила в береги.
На твоїй розбурханій стихії
Не ладнають верші рибарі.

Може цю ніч білокрилі чайки
Рвали небо клекотом своїм
Та над астраханськими пісками
Гомонів з дощами баский грім!

Може бути, що отут Шевченко
Навмання по берегу ходив:
В думці про Вкраїну — рідну неньку
Смушкову папаху загубив?

В чужині свобода запоріжська
Світить кобзареві, мов зоря,
А по морю місячна доріжка
Заплела надії кобзаря.

І в руці Тараса жменя попелу
Вогнища, що жевріло зрання, —
Зіронька надії не потухла,
біль якої досі не вмира.

Та коли повіє легкий вітер,
Квітами по степу закружля,
Розмете по світу сизий попіл, —
Він загра на кобзі кобзаря!..

Тільки море...Що ж ти посмутніло?-
Рве зелена хвиля береги.
На твоїй розбурханій стихії
Не буває серденьку снаги.

Объяснения

голосить — плачет, причитает;
досить — достаточно;
скриня — сундук;
списи — пики;
ремигать — жевать жвачку;
лунала — звучала;
справа — дело;
кришталево — кристально;
ганебно — позорно;
дбають — берегут;
по— іншому — иначе;
мружиться — щурится;
твар — рожа;
пика — морда;
звичайний — обычно;
міцно — крепко;
стежинка — тропинка;
безмежжя — безбрежность;
чарівниця — красавица;
парубки — парни;
мовчазний — молчаливый;
розбурхана — взбудораженная;
ладнають — готовят;
цю — эту ;
гомонів — шумел;
баский — ретивый, резвый;
отут — здесь;
загубив — потерял;
навмання — наугад;
жменя — пригоршня;
жевріло — мерцало;
досі — до сих пор;
квітами — цветами;
закружля — закрутит;
попіл — пепел,
посмутніло — померкло;
хвиля — волна;
снага — сила, энергия.



???

1. Определи тематическую направленность прочитанных стихотворений.

2. О чем сожалеет поэт в стихотворении «Думки про козацьку славу»?

3. Объясни значение слов « в жартах та журбі» в стихотворении «Пластуни».

4. Что ты знаешь об упоминающихся в «Козацьком краю» Чепиге, Кухаренко и Бурсаке?

  • О каком времени рассказывается в «Билині з минулого»? Что ты знаешь о нем?
  • Какие чувства выражены в стихотворении «Перепілка»? Почему автор сравнивает девушку с перепелкой?
  • Что ты знаешь об астраханском периоде жизни Т.Г.Шевченко? (стихотворение «Кобзар»).Каков основной мотив этого стихотворения?



ДОМАШНЕЕ ЗАДАНИЕ

Ознакомься с отрывком из комедии И.Ф.Вараввы «Хорош дом, да морока в нем». Ответь на вопросы.



И.Ф.Варавва.

Хорош дом, да морока в нем

Комедия в двух действиях
(отрывок)

ДЕЙСТВУЮЩИЕ В ОТРЫВКЕ ЛИЦА

Кондрат Шульга, куренной атаман
Маруся, его дочь
Трохим Супоня, сотник
Юхим Козоброд, казак
Шайтан-Дукат, черт, бес
Грицько Пидпалиус, казак
Микола Загоруйко, Иван Конограй, }молодые казаки
Тарас Рябошапка,
Казацкая мать

ДЕЙСТВИЕ ПЕРВОЕ

Картина первая

Берег Кубани. Кордон. Сторожевая вышка. Близ нее казаки кордонной службы. Чистят сабли и пистоли, набивают и раскуривают глиняные люльки. Сотник Супоня дремлет под теплым полуденным сонцем.

Казачья песня



Далекий голос:

Слу-у-хай!

Голос ближе:

Слу-у-хай!

Постовой навышке:

Слу-хай!

Козоброд (у самого уха Супони):

Слу-у-хай!

Супоня (вскакивает со сна):

Руби, коли!

В ружье! Тьфу, іродові діти!

Іш розморились під кубанським сонцем!

Хіба ж це служба государева? Це рай!

Ну, піднімайтесь, супостати! Швидко!

Геть до шеренги всі!

Казаки нехотя встают, строятся

Супоня:

Та струнко, струнко!

Рушницю разом на пле-чо! Ать, два!

Отставить! Рябошапка! Чи оглох!

Яка була команда?

Рябошапка:

Щось не чув...

Супоня:

Почуєш зараз. Уперед два кроки!

(Рябошапка выходит из строя)

Присісти! Стати! Знову сісти! Стати!

Ще десять раз, поки прочистиш вуха!

(казаки смеются)

Що, звеселились, сучі діти? Га?

Ну, зараз посміємся...Рябошапка!

До строю марш! Праворуч, козаки!

Ать, два! Гусячим поступом вперед!

Один за одним! Де ж веселість ділась?

Козоброд:

Ой, більш не можу!

Кум, ти що, сказився?

Супоня?

Я кум тобі в станиці, Козоброд.

А на кордоні — сотник. Зрозумів!

Козоброд?

Хоч душу відпусти на покаяння!

Супоня:

Ну, добре! Встать! Та тільки струнко.

Струнко! Підпалиус!

Підпалиус (виходя из строя)

Я туточки, пан сотник!

Супоня:

А ну, кажи, Грицько, що б ти робив,

Коли б тебе відправили з депешою,

Та тільки ось як є,без коня, пішки...

А зараз тут з-за горки басурмани?..

Пруть на тебе не менше сотні турків?..

Підпалиус:

Рушниця є з собою?

Супоня:

Є.

Підпалиус:

Стріляв би!

Супоня:

Та ні, чуток подумай, ти ж один.

А турків сотня з гаком.

Підпалиус:

Я з шаблюкою?

Супоня:

шабля при тобі.

Підпалиус:

Тоді рубав би!

Рубав триклятих.

Супоня:

Як? Та ж бо їх багато!

Підпалиус:

Тоді тікав би . Так, пан сотник?

Супоня:

Це діло! Так! Сховався б ти з депешой.

Чи в хмиз або в рогіз. І весь вопрос!

Ступай давай до строю. Загоруйко!

Загоруйко:

Я слухаю, пан сотник!

Супоня:

Ось кажи, Микола, ти б що почав робити,

Коли ідеш отакечки, як є —

При амуніції, а тут корова.

З-за бузини...Великая, з рогами...

Щоб ти робив?

Загоруйко:

Пальнув би з рушниці!

Супоня:

Тьфу! Чистий магомет! Кого стрілять?

Корову? Га?

Загоруйко:

Чи порубав шаблюкою?

Супоня:

Корову? Шаблею?

Загоруйко :

Тоді б тікав би...

Супоня:

Корова — це ж тварина, не людина!

Коли б твоя відбилася від базу,

Що б ти зробив?

Загоруйко:

Відомо, прив'язав би.

А то й сінця у ясельця підклав.

Супоня:

Усе урозумів. Це по-хазяйськи.

Ставай на місце! Козоброд! Юхим!

Ходи сюди, тебе я запитаю...

Козоброд:

Я слухаю, пан сотник!

Супоня:

Так кажи,

Щоб ти робив, як би тобі назустріч....

Козоброд:

Корова?

Супоня:

Ні.

Козоброд:

Хто ж, турки?

Супоня:

Ні, не турки.

Я сам, Супоня, тільки вже не сотник,

А ваш полковник. Зрозумів, Юхим?

Що б ти робив?

Козоброд:

Стріляв би, пан полковник!

Супоня:

Чи й правду кажуть, що дурний ти дуже?

Козоброд:

Ні, брешуть, як був малий,

Тоді, звичайно, був дурненький трохи.

Тепер вже вирос...

Супоня:

А ума не виніс.

В полковника стріляти?

Козоброд:

Та порубав би.

Супоня:

Чи ти не хворий, кум?

Тікать од мене?

Козоброд:

Тоді узяв би,

Як промовляв Микола, прив'язав,

Та ще й сінця у ясельця підклав.

Супоня:

От Магомет! Та й справді він прив'яже

Мене, як на бичівку бугая!

Козоброд:

Так то ж полковника, Трохим, а ти поки ще сотник. Га?

Супоня начинает смеяться, за ним — Козоброд и все остальные казаки.

Постовой навышке:

Слу-у-хай!

Голос за сценой:

Слу-у-хай!

Другой голос:

Пу-гу! Пу-гу-у!

Постовой на вышке:

Стой, кто идет?

Легкий шум, возня за сценой

Супоня:

Що там за гомін? Буде колобродить!

Шайтан-Дукат( врывается возмущенный):

Кто смеет не пускать Шайтан-Дуката!?

Бумага вот казенная, печать!

Читает

Нагнибіда, Петренко, Загоруйко, Козуля, Рябошапка, Горбонос!

И прочие другие, что в бумаге...

Вас нынче ж в панство велено вернуть.

Бо ви не козаки , а крепостные!

Загоруйко:

Та що за жизнь треклятая такая?

От бар і на Кубані спасу нєт!

Пытается спрятаться

Шайтан:

Вам от Шайтан-Дуката не укрыться!

Хоть прячьтесь, хоть не прячьтесь,

Всех схвачу!

Козоброд:

Без драки ми і без кровопускання

Обратно хлопців в панство не дамо.

Супоня(Шайтану):

А ну —ка стой! Ти як тут опинився?

На лінії кордонній, на гряниці?

Шайтан:

Мой барин пан вельможный Запахлевский...

Спуня (прикидываясь испуганным):

Пан вельможний?..

Шайтан(гордо):

А я його подпанок!

Козоброд (тихо Супоне):

Кум, не мішало б цьому підпанку

Підсипать трохи панських батогів!

Супоня:

Я теж про це міркую. Хлопці,

Ось мій наказ: хапайте ету стерву —

Штани з нього стягайте і поріте

Підпанка в два кручених батога!

Казаки хватают Шайтан-Дуката, волокут за кулисы.

Шайтан(орет):

Не трогать... Я же непрекосновенный...

Я пана Запахлевского слуга!..

Козоброд (Рябошапке):

Ну, як, Тарас, наклав у шаровари?

Рябошапка (добродушно):

Струхнув, подумав, вольниці кінець...

Голос за сценой:

Слу — у —хай!

Постовой на вышке

Слу-у-хай!

Появляется атаман Шульга, с ним дочь Маруся.

Шульга:

Здорово, чорноморці-козаки!

Як справа? Добре?

Супоня:

Та поки що живі.

Підпалиус:

І ти будь здрав, наш батько отаман!

Шульга:

Какая обстановка на кордоне?

В окружности, по Линии кубанской?

Супоня:

Вчера, Кондрат, тут трохи постріляли...

А завтра чи уже сьогодні к ночі

С той сторони немирний закубанець

Подасть, мабуть, зовсім іную вість.

Шульга :

Ходім подивимся...

(отходят в глубину сцены)

Маруся (негромко):

Іванко, ей, Іванко!

Конограй (подходит):

Маруся, любая моя дівчина!

Відкіль ти тут?

Маруся:

Да тато взяв з собою...

Конограй:

Це добре...

Маруся:

Тс-с-с! Щоб він нас не почув.

Іванко, дорогий, ось тут кисет...

Конограй :

Мені? Вишила?

Маруся:

Та, буква «М»...на спомин...

Конограй:

Ну, дякую! Повік з ним не розстанусь!

Шульга: (подходит к ним):

Доволі женихаться! (Марусе)

Геть до хати!

(Маруся уходит. Ивану):

А ти, козак, запам'ятай Марусю,

Поки не станеш сотником, забудь!

Все зрозумів? Га?

Конограй:

Як не зрозуміти...

Хто я? Простий козак, син Конограя.

Не рівня отамановій дочці...

Шульга:

На слово я твердий, ти що, не знаєш, хлопець?

Про батька не нагадуй без причини.

То добрий був козак. Як станеш вровень.

Тоді й породичаємся...Хто там кричить?

Голос Шайтана:

Ой, больно, я більш не буду!

Шульга:

Та хто там голосить?

Супоня:

Та гость непроханий.

З'явився з рідной неньки України,

Щоб хлопців біглих пану возвернуть.

Пидпалиус:

Підпанок наглий, ще погірше пана...

Рябошапка:

Тай прозвище підстать: Шайтан-Дукат!

Шульга:

Не діло гостя частувати батогами.

Козоброд:

А може він який шпійон турецький,

Чи резидент підісланний яглицький?!

Шульга:

В заправду кажуть, ти дурепа, хлопець!

Козоброд (обижено):

Дурний, дурний...Та не дурніший других.

Голос за сценой:

Слу-у-хай!

-На сполох бий! — Набіг!

Постовой на вышке:

Три-и-вога!

(зажигает сигнальную фигуру)

Кордон приходит в движение. Ржание коней, громкие

голоса, отдаленные звуки стрельбы.

Шульга :

До зброї, козаченьки, в шаблі, братці...

З шаблями...Гей! Примірний гармидер!

Рубай, коли...Вперед, синки, смєлєє!

Обнажает саблю.

Супоня:

Холості — вперьод. Щоби не було сирот!

Голоса:

По ко-о-ням!

— А у мене кобила!

— Кобила, не кобила — команда била!

— Са-а-адись!

Хореографическая картина «Схватка с закубанцами».Пальба, дым. крики, звон сабель. Среди сражающихся мечется, поддерживая подштаники, Шайтан-дукат. Звуки сражения удаляются. В сумерках едва различимы оставшиеся на поле боя тела убитых и раненых. Тихая музыка. Из глубины медленно бредут казачки, отыскивая среди павших своих близких. Впереди — Казацкая Мать.

Звучит «Плач Казацкой Матери». Высвечивается сидящий на траве атаман Шульга. Маруся бросается к нему.

Маруся:

Ой, живі, тато?

Шульга :

Та, поки не вмер...

Маруся:

Весь лоб в крові...Я обітру хустиною...

(вертит головой)

Шульга:

Щось бачу, не мене ти тут шукаєш...

Он твій Іван. Та щось поганий вигляд.

Приближается Конограй, безоружный, в разорваном чекмене, без шапки.

Шульга:

Ну, де ж твій кінь?

Конограй (тихо):

Мого коняку вбили...

Шульга:

А шабля де?

Конограй:

Шаблюку пощербили...

Шульга :

Ну, а ружжо?!

Конограй:

Рушниця поламалась.

(Маруся, растерянная, отворачивается).

Ще ось дивлюсь, Маруся відцуралась...

Шульга:

Та, батько б твій рушницю не згубив...

(Марусе):

Не швидко, видно, грати вам весілля.

До сотника тобі далеко, хлопець.

З таким-то виглядом...Супоня, де ти?

Супоня (появляясь):

Я туточки, пан отаман!

Шульга :

Ти Конограя

До вияснення точних обстоятельств

Зведи покуда в тугальовку, під арешт.

Супоня (тихо):

За що ж таке, Кондрат? Він добре бився.

Як вовк...відбив Старченка він з полона...

Шульга:

Старчека знаю я по Ізмаїлу.

Рубака добрий, міг і сам відбиться.

Приказ свій не міняю. Все! Ведіть!..

Супоня делает знак молодому казаку, чтобы увел Конограя.

Конограй:

Прощай, Маруся, не журись...

Така вже видно доля...

(Его уводят)

Маруся (вслед):

Бідний мій Іванко...

Я буду плакать...

Шульга:

Цить, бісове дитя! Ступай до куреня!

(Маруся убегает)

Ну, докладай, Супоня!

Супоня:

Набег отбит, і враг з бугра отброшен...

Убиті та поранені є...

Підпанок, що пороли батогами, попав в полон,

Чи сам, чортяка, здався...

Шульга:

Шайтан-Дукат? Туда йому дорога.

Супоня:

Усе ж таки хрестянськая душа.

Шульга:

Ти дякуй Бога, що він звідси згинув.

Ми б , чую, лиха нахватали з ним.

(Кінець уривка)

Объяснения

частувати — угощать
яглицький — здесь — английский
До зброї — к оружию
хустиною —платочком
шукаєш — ищешь
вигляд — выражение
відцуралась — отказалась
весілля — свадьба
не журись — не печалься
доля — судьба
лихо — горе
струнко — смирно
рушниця — ружье
крок — шаг
праворуч — вправо
поступом —шагом
сказився — сошел с ума
шабля — сабля
бузина — сирень
промовляв — говорил
опинився — оказался
батогів — кнутов
міркую — думаю
тато — отец
дякую — благодарю

? ? ?

  1. Как показана в прочитанном тобой отрывке казацкая доблесть?

  2. Какие из казацких традиций, отображенных в первой картине, являются актуальными и сегодня?

  3. Почему автор определил жанр произведения « Хорош дом, да морока в нем» как комедия?

  4. Составь простой план прочитанного отрывка.

 
Навіґація по серверу:   головна сторінка «нотатника» · бібліотека Vesna.org.ua
 
Універсальна перекладачка для будь-яких пар мов
Тут спілкуються про літературу
Rambler's Top100 Тлумачний словник: англійсько-білорусько-польсько-російсько-український

Віртуальна Русь, 2005-2011
Пишіть, якщо що...