МЕНШОВАРТІСТЬ

10. "Меншовартість" це не тільки власне меншовартість, а й цілий спектр споріднених рис: самозневага, почуття безсилля, депресивні тенденції, пораженство, почуття провини, самоненависті і т.д. Ми доводимо, що сучасні ліваки мають тенденцію сповідувати саме такі почуття (можливо більш-менш придушуванні ними), і що ці почуття є вирішальними у визначенні напрямку сучасних ліваків.

11. Коли хтось вважає принизливим що-небудь що кажуть стосовно нього (або стосовно груп з якими він себе уособлює), ми впевнені, що він відчуває свою меншовартість або низьку самоповагу. Ця тенденція явна серед захисників прав меншин, безвідносно до приналежності до груп меншин, чиї права вони захищають. Вони надчуттєві до тих слів, що означають меншину. Такі терміни "негр", "жовтий", "каліка" або "баба" для африканців, азіатів, інвалідів або жінок, в оригіналі, не несуть зневажливого змісту. Негативний зміст був привнесений у ці терміни безпосередньо самими активістами по захисту їхніх прав. Деякі захисники прав тварини дійшли до того, що вимагають називати домашніх тварин "тваринами компаньйонами". Лівацькі антропологи уникають розмов про примітивні народи узагалі, щоб чимось ці самі народи не скривдити. Вони хочуть замінити слово "примітивні" словом "безписемні". Вони виглядають майже параноїками стосовно того що примітивні культури нижчі за нашу (Ми не хочемо переконати усіх, що існуючі сьогодні примітивні культури гірші за нашу. Ми просто говоримо про гіперчутливість лівацьких антропологів.).

12. Ті, хто найбільш чуттєві до "політично некоректної" термінології – це не середній чорний мешканець гетто, не азіатський іммігрант, не принижена жінка чи інвалід, але це купка захисників їхніх прав, багато хто з яких навіть не належать ні до яких "пригноблених" груп, ї навіть навпаки, належать до привілейованих верств суспільства. Політкоректність спирається на середовище університетських професорів, що мають постійну і добре оплачувану роботу, ба більш того, гетеросексуалів, білих чоловіків з буржуазних родин.

13. Багато ліваків ототожнюють себе з проблемами груп які зображуються як слабкі (жінки), переможені (індіанці), відразні (гомосексуалістами) або інакше гноблені. Значить вони самі відчувають, що ці групи - нижчі. Вони ніколи не визнали б, що мають такі почуття. (Ми не пропонуємо, що жінки, гомосексуалісти й індіанці Є нижчими; ми тільки розповідаємо про лівацьку психологію)

14. Феміністки запекло прагнуть довести, що жінки настільки ж сильні, настільки ж здібні, як і чоловіки. Ясно, що вони побоюються, що насправді жінки не можуть бути настільки ж сильні і настільки ж здібні, як і чоловіки.

15. Ліваки мають тенденцію ненавидіти будь-що, визнане сильним, гарним і успішним. Вони ненавидять Америку, вони ненавидять Західну цивілізацію, вони ненавидять білих чоловіків, вони ненавидять раціональність. Але причини їхньої ненависті не відповідають приводам ненависті лівих. Вони ГОВОРЯТЬ, що вони ненавидять Захід, тому що це войовниче, імперіалістичне, жонофобське, етноцентричне суспільство. Але коли ті ж самі схильності виявляються в соціалістичних країнах чи у примітивних культурах, ліваки знаходять цьому виправдання чи, у кращому випадку, НЕОХОЧЕ визнають, що всі ці речі існують. При цьому ліві з ЕНТУЗІАЗМОМ указують (і часто дуже перебільшують) ці помилки в різних проявах у Західної цивілізації. Таким чином, ясно, що ці помилки - не реальні причини ненависті лівих до Америки і Заходу. Вони ненавидять Америку і Захід, оскільки Америка і Захід сильні й успішні.

16. Слова типу "самовпевненість", "самодостатність", "ініціатива", "заповзятливість", "оптимізм" не грають ролі в лівацькому і ліберальному словнику. Лівацький антиіндивідуалістичний колективіст хоче, щоб суспільство вирішило проблеми всіх і піклувалося про усіх. Він не та людина, яка має віру у власні сили та здатна вирішити свої власні проблеми і задовольнити свої власні потреби. Ліваку відразлива концепція суперництва, тому що, глибоко середині вони відчувають себе невдахами.

17. Мистецтво формує привабливість сучасних лівацьких поглядів, має тенденцію зосереджуватися на бридоті, поразці й розпачі або, інакше, бере несамовитістю відкидаючи контроль розуму, начебто не залишилося надії виконати що-небудь розсудом і лишається єдине - заглиблення у чуттєвість.

18. Сучасні лівацькі філософи схильні заперечувати причину, науку й об'єктивну дійсність та наполягати, що все є "культурно відносним". Звичайно, можна ставити серйозні запитання щодо основ наукового знання і про те, чи узагалі може об'єктивна реальність бути визначена. Але очевидно, що сучасні лівацькі філософи не просто холоднокровні логіки, що систематично аналізують основи знання. Вони глибоко емоційні у своїх нападках на об'єктивну дійсність. Заперечувати об'єктивну реальність – їх власна психологічна потреба. З однієї сторони, це – спосіб для виходу їхньої ворожості до успішності як рушію моці. Більш важливо те, що ліваки ненавидять науку і раціональність тому що вони вважають деякі переконання вірними (тобто успішними, вищими), а інші переконання помилковими (тобто невдалими, нижчими). Почуття лівака настільки глибокі, що він не може припустити, що існують деякі речі успішні й вищі, чи невдалі та нижчі. Саме це лежить в основі того, що багато ліваків не згодні з концепцією розумових хвороб і корисності ПОКАЗНИКА ІНТЕЛЕКТУ. Ліваки налаштовані проти генетичних пояснень людських здібностей чи поведінки. Тому що такі пояснення деяких людей виставляють нижчими чи вищими до інших. Ліваки воліють в обдарованості чи нездібності особи звеличувати або звинувачувати суспільство. Таким чином, якщо людина "ниця", - це не її лихо, а помилка суспільства, що не виховало належним чином цієї людини.

19. Типовий лівак не належить до того типу людей, яких почуття меншовартості робить хвальком, індивідуалістом, хуліганом, самозакоханим, безжалісним конкурентом. Він не до кінця зневірився в собі. Він відчуває нестачу власної сили та гідності, але він усе ще усвідомлює себе людиною, здатною до сильних учинків, і його спроби робити такі вчинки призводять до неприємної для оточуючих поведінки [1]. Але лівак зайшов занадто далеко. Меншовартість так укоренилося в ньому, що він не може усвідомлювати себе як сильну індивідуальність з високою самооцінкою. Звідси - колективізм ліваків. Вони в змозі почувати себе сильними тільки як члени великої організації чи масового руху, з яким себе ототожнюють.

20. Зверніть увагу на мазохістську тенденцію в тактиці ліваків. Вони протестують, лягаючи під колеса транспорту, вони навмисне провокують поліцію чи расистів на насильство у відношенні до себе і т.п. Така тактика часто-густо виявляється ефективною, але багато ліваків користуються нею не як останнім засобом, а через те, що вони ВІДДАЮТЬ ПЕРЕВАГУ мазохізму. Самобичування - це характерна риса ліваків.

21. Ліваки запевняють, що їхні дії мотивовані співчуттям чи моральними принципами, і справді, моральний принцип відіграє деяку роль для ліваків надсоціалізованого типу. Але співчуття та моральні принципи не можуть бути головною спонукою дій ліваків. Ворожість - надто очевидний компонент поведінки ліваків; так само як і прагнення до влади. Крім того, багато в чому, поведінка ліваків ніяк не розрахована, з раціональної точки зору, на користь людям, яким вони, за їхнім твердженням, допомагають. Наприклад, якщо хто-небудь вважає, що система "акцій утвердження" є благом для чорного населення, то чи треба проголошувати ці дії за допомогою ворожих і догматичних гасел? Очевидно, що більш продуктивним було б використати дипломатичний та примирюючий підхід, щоб принаймні зробити символічні поступки білому населенню, яке вважає систему "акцій утвердження" дискримінаційною і спрямованою проти нього. Але лівацькі активісти не використовують такий підхід тому, що це не задовольнило б їхні емоційні потреби. Допомога чорному населенню не є їхньою реальною метою. Замість цього, расові проблеми служать для них виправданнями, які дозволяють виплеснути свою ворожість і дріб'язкову тягу до влади. Діючи так, вони насправді шкодять чорному населенню, бо ворожа поведінка цих активістів до білої більшості підсилює расову напруженість.

22. Якби наше суспільство не мало ніяких соціальних проблем узагалі, ліваки ВИНАЙШЛИ б такі проблеми, щоб забезпечити собі виправдання того галасу, що вони зчиняють.

23. Ми підкреслюємо, що все вищенаведене не претендує на точність опису кожного, хто міг би вважатися ліваком. Це тільки приблизна оцінка основних тенденцій сучасного лівацтва.