СУРОГАТНА ДІЯЛЬНІСТЬ

38. Але не кожен ледар аристократ стає стомленим і деморалізованим. Наприклад, імператор Хірохіто, замість опускання у декадентський гедонізм, присвятив себе морській біології, й у цій області отримав визнання. Коли людям не потрібно напружуватися для того, щоб забезпечити фізичне виживання, вони часто ставлять перед собою штучні цілі. У багатьох випадках, вони прагнуть досягнення цих цілей з такою ж енергійністю та пристрастю, начебто вони знаходяться в пошуках засобів до фізичного існування. Відомо, що аристократи Римської Імперії намагалися займатися літературною діяльністю; багато європейських аристократів кілька століть назад витрачали масу часу й енергії на полювання, хоча очевидно, у них не було нестатку в м'ясі; інші аристократи змагалися один з одним у розкоші; і нарешті, деякі, подібно Хірохіто, зверталися до науки.

39. Ми користуємося поняттям "сурогатна діяльність" щоб означити рід занять, спрямованих на досягнення штучної мети, що людина ставить перед собою просто для того, щоб мати хоч яку-небудь мету, чи, інакше, заради "повноти життя", що вона одержує, прагнучи до цієї мети. Існує просте правило, що дозволяє розпізнати сурогатну діяльність. Візьмемо особистість, що присвячує основний свій час і енергію для досягнення мети Х, і запитаємо себе: якщо ця людина буде витрачати більше свого часу та сил для того, щоб задовольнити свої біологічні потреби, і якщо ці зусилля зажадають від неї використовувати свої фізичні і розумові здібності різноманітно і цікаво, чи буде вона серйозно пригнічена, якщо не досягне мети Х? Якщо відповідь негативна, то активність у досягненні мети Х безумовно сурогатна. Очевидно, що заняття Хірохіто морською біологією відносяться до сурогатної діяльності, оскільки дуже мало імовірно, що якби Хірохіто витрачав би свій час на цікаву, не зв'язану з наукою роботу, що забезпечувала б його життєві потреби, він навряд чи був би пригніченим через те, що нічого не знає про анатомію і життєві цикли морських тварин. З іншого боку, все, що зв'язано із сексом та любов'ю (наприклад) не є сурогатною діяльністю тому, що більшість людей, навіть якщо їхнє існування у всіх інших відносинах задовольняє їх, почуває себе пригнічено, якщо життя проходить зовсім без близьких відносин із протилежною статтю. (Але погоня за надлишковими сексуальними стосунками, більше, ніж це реально необхідно, може бути сурогатною діяльністю).

40. У сучасному індустріальному суспільстві необхідні мінімальні зусилля для задоволення фізичних потреб. Досить закінчити які-небудь курси, щоб освоїти деякий набір технічних навичок, приходити вчасно на роботу, та прикладати мінімум зусиль для збереження робочого місця. Єдині вимоги - помірний інтелектуальний рівень, і головне - звичайна СЛУХНЯНІСТЬ. Якщо людина робитиме так, то суспільство піклуватиметься про неї від колиски до могили. (Так, існує прошарок покидьків, які не в стані забезпечити своє фізичне виживання, але ми говоримо тут про більшість суспільства). Таким чином не дивно, що сучасне суспільство сповнене сурогатною діяльністю. Сюди відносяться заняття наукою, спортивні досягнення, гуманітарна діяльність, заняття мистецтвами та літературою, підйом службовими сходами, заробляння грошей та матеріальних благ, що вже давно не приносять якого-небудь додаткового фізичного задоволення, суспільна діяльність, що спрямована на проблеми, що не є важливими для активіста особисто, як наприклад у випадку білих активістів, що борють за права небілих меншостей. Це не завжди є сурогатною діяльністю в чистому вигляді, оскільки багато людей можуть бути частково спонукувані потребами, відмінними від простої потреби мати хоч яку-небудь мету. Наукова праця може бути частково обумовлена питаннями престижу, мистецька діяльність - потребою виразити почуття, войовнича суспільна діяльність - ворожістю. Але для більшості людей, у багатьох випадках ці заняття являються сурогатною діяльністю. Наприклад, більшість учених напевно погодиться, що почуття "вдоволення", що вони отримують від своєї роботи, важливіше для них, ніж престиж та гроші, які вони заробляють.

41. Для багатьох, якщо не для більшості людей, сурогатна діяльність приносить менше задоволення, між переслідування реальних цілей (тобто, цілей, яких люди продовжували б прагнути, якби їхня потреба у потузі вже була б задоволена). Першою ознакою цього факту служить те, що люди, глибоко залучені до сурогатної діяльності ніколи не задоволені, завжди занепокоєні. Багатій прагне заробити все більше і більше грошей. Учений, ледь вирішивши одну проблему береться за наступну. Спортсмен змушує себе бігти далі та швидше. Багато людей, зайняті сурогатною діяльністю, скажуть, що вона дає їм набагато більше задоволення, ніж "приземлена" робота заради задоволення своїх біологічних потреб, але це тільки тому, що в нашому суспільстві зусилля, необхідні для задоволення біологічних потреб зведені до мінімуму. Більш важливим є те, що в нашому суспільстві люди не можуть задовольняти свої біологічні потреби САМОДОСТАТНЬО, а тільки лиш функціонуючи як частини величезного соціального механізму. Навпаки, люди більш самодостатні у своїй сурогатній діяльності.