***

коли сутеніє
і під вікнами твого поверху
починає блукати з десяток вуаярів
цих юних аматорів зовнішнього спостереження

вже не помітно
білих ниток якими дбайливо
шито твої мілітарні строї

вечеря картоплею
смаженою під ірландську музику
сьогодні найбільш подібну
на звуки твоєї власної землі

тілесна пам'ять як вірус
існує тільки “на живо”

тобто в живих клітинах
ти ж бо знаєш

ти ж бо знаєш
цю химерну механіку білкових тіл
і залізничних годинників
із чутливою
найтоншою стрілкою

і якраз тепер
працівник залізниці
у жовтій небесній сорочці
заганяє ще один статевий потяг
на стару тупикову гілку