VIII Битва за врожай

В Україні гримнула бензино-соляркова криза, але битва за врожай стала більш непримиренною та безжалісною. Йдеться не про косіння та молотіння пшенички (вона як осипалася за історичного матеріалізму двадцять років тому, так і осипається), а — про епохальну битву за врожай виборчих голосів.

Кандидат у президенти, про якого говорили, що він — Дуже Реальний, викликав одного зі своїх найхитріших технологів Мойсея Десятинного і почав вимагати нових ідей:

— Грошви ви споживаєте неміряно, Адам Перволюдник скаржиться, що коли й далі так піде, то він геть збанкрутує, з торбою піду, каже, з жебраками під церквою буду битись за обгризену кістку, каже, а ви? Де результати вашої роботи? Чому й досі про мене не розповідають на базарах анекдоти, в яких я б...

— Є такі анекдоти, Кандидате Кандидатовичу, — Мойсей знав, що це нечемно, але мусив перебити хазяїна, бо якби не зробив цього, то як він міг сказати наступне:

— Вже складена і невдовзі буде випущена в обіг серія анекдотів, у яких діє трійця осіб у різних екстремальних ситуаціях — Ви і ці два мудаки, котрі теж хочуть... Анекдоти побудовані за відомим ще з совдепівських часів фреймом:

летять літаком, варіанти — потрапили на безлюдний острів, у Африку до людожерів, у жіночу колонію і так далі...

— Чапаєв і Пєтька, — невдоволено буркнув Кандидат і обережно погладив свою ретельно сконструйовану, добре продуману зачіску.

— Та ні, їх же троє, — ображено сказав Мойсей.

— Тоді Ніксон, Помпіду і Брежнєв?

— Е, — скривився Мойсей, — щось подібне, тобто за схемою: англієць, француз і росіянин. Перші два тупі лохи, а останній — дотепний, кмітливий, практичний...

— І хитрий, — кинув Кандидат.

— Хитрий, — погодився Мойсей, — але він завжди виграє, а ці два мудаки...

— Досить, — обірвав його Кандидат, — мої суперники серйозні люди, достойні там, варті поваги...

— Кандидате Кандидатовичу, — докірливо сказав Мойсей, — чого ви так? Нас же ніхто не чує.

— А й справді, — зніяковів Кандидат, — геть ти мене заморочив зі своїми технологіями. Як там проект "Михайло-XVI"? Гаманець гроші дав?

— Все гаразд, Кандидате Кандидатовичу, наш чоловік уже в Парижі. Процес пішов. Десь на середину вересня плануємо вибух сенсації. Спочатку у Франції, аби розійшлось світом, а десь за тиждень почнуть захлинатись і наші ЗМІ.

— Добре, — похмуро сказав Кандидат, — давай ще ідеї.

— На поле можна виїхати, — невпевнено почав Мойсей, — привезти в якийсь колгосп цистерну солярки...

— Колосок у руках розтерти з таким тривожно-задумливим виглядом.

— Ага, — радісно підтримав Мойсей, — турботливий отець народу піклується про хліб насущний.

— Дурний ти, Мойсею, — лагідно сказав Кандидат, — такі технології в цека ще двадцять років тому були розроблені. Давай нові ідеї!

Мойсей заціпенів від жаху. Ідей не було. Натомість йому почала ввижатись моторошна перспектива його подальшого існування: Кандидат вижене його з ганьбою зі свого такого грошовитого штабу, після цього ніякий інший кандидат у президенти не візьме його, Мойсея, у свою команду, але захочуть прикупити трохи технологічних таємниць Кандидата. Якщо Мойсей продасть щось з таємниць, то буде мати справу з кілером, а якщо не продасть, то запізнається зі злиднями. Невже доведеться піти стежками Каріота Юдка, — продавати окрушини гнилого компромату за тридцять у.о., або ще гірше — гривень найбільш відв'язаним політичним радикалам?! Невже у такий вирішальний для Неньки (гм-гм!) час залишиться незатребуваним його, Мойсея, такий потужний розум?! Розум! Вся надія на цю субстанцію!

— Є одна ідея, Кандидате Кандидатовичу, — поважно промовив Мойсей. — Пам'ятаєте, як три роки тому Єбн на сцені молодіжні танці імітував? Це мало успіх.

— Ти що, — зловісно зашипів Кандидат, — пропонуєш...

— А чому ні? — вдавано здивувався Мойсей. — За тиждень розпочинається один з найпотужніших фестивалів. Чому б вам не з'їздити туди, не виступити з привітаннями, вийти ось так запросто на сцену, поспівати в караоке з якоюсь звіздявкою, потанцювати під фонограму, як це робить... самі знаєте хто, а там дивись — і рейтинг ваш підросте.

— Про рейтинги ти, Мойсею, краще 6 мовчав, — сердито сказав Кандидат, — сам знаєш.

— Я про справжні рейтинги. То що ви на це скажете, Кандидате Кандидатовичу?

— Ну, співати — це ще куди не йшло, але танцювати якийсь твіст чи шейк, чи що там тепер вони танцюють?

— Чесно кажучи, я, Кандидате Кандидатовичу, й сам не знаю, як теперішня молодь танцює, але це не важко дізнатись. Якщо ви даєте згоду на цей фрейм, за кілька днів я приведу інструктора. А ви поки що дайте команду, аби підготували посадкову смугу на фестивалі.

Мойсея понесло. Він уже знав, що привид голодної смерти, матеріалізований у способі життя його колєґи Каріота Юдка, усунуто з найближчої перспективи, отож можна діяти. Ще кілька таких варіюватих ідей — і йому вдасться дотягнути до Великого Жовтня. А там він, Мойсей, виграє "по-любому": якщо Кандидат буде президентом, то Мойсей теж у біді не залишиться, — він ж бо уже зуміє придумати для себе посаду десь в адміністрації, таку, аби, з одного боку, впливу, влади і хліба було неміряно, а з іншого — якоїсь відповідальности, нудної роботи і звітности — голий нуль. Якщо ж таке станеться і Кандидат Кандидатович не буде президентом України, то він, Мойсей Десятинний, все одно залишиться найкрутішим піарменом України. А там, дивись, через рік-другий знову серйозна і хлібна робота підвернеться, або Новий розжене парламент і передчасно розпочнеться виборча кампанія до Верховної Ради а це ж — клондайк, можна відразу працювати на десяток кандидатів і на кілька партій, а може й так статись, що старий парламент (загартований у боях, непереможний і легендарний) підведе під імпічмент Нового, який почне по-новому мести... Отож, робота для Мойсея Десятинного, майстра політичного пі-ару високого класу, знайдеться.

А поки що треба навчити сучасних танців цього танцюриста-Кандидата, якому завжди щось заважає.

Через кілька днів Мойсей чемно зайшов у кабінет свого електорального шефа і поштиво кашлянув.

— Інструктора привів, Кандидате Кандидатовичу.

— Якого ще інструктора, — зацьковано глипнув на Мойсея Кандидат, — чого ви ще з мене хочете!? Піарюги прокляті!

— Треба, Кандидате Кандидатовичу, треба, — повчально сказав Мойсей і кинув за привідчинені двері:

— Хай заходить Пижиків.

У кабінет зайшов, вихиляючи стегнами, гнучкий, невизначеного віку чоловік з випещеним триденним заростом та вищипаними бровами. Одягнутий він був у червоні облягаючі штани, зелену шовкову сорочку, на шиї мав пістряву, грайливо зав'язану хустину. В руці тримав дві касети — відео та аудіо.

— Це Антуан Пижиків, Кандидате Кандидатовичу, — найкращий танцювальний інструктор київського нічного життя.

— Учитель танців, — воркуючим голоском промовив Пижиків, — я хотів би саме так називати свій фах, це, знаєте, якось інтелігентніше, більш вишукано, якось богемніше і я би навіть сказав...

— Мовчи, бляха, мовчи, — зашипів до нього Мойсей, побачивши, що у Кандидата очі наливаються кров'ю, як у громадського бика.

— Все, Кандидате Кандидатовичу, він не буде більше жвиндіти, він буде працювати.

— Хай працює, — моторошним голосом сказав Кандидат, — але мовчки.

— Мовчки не вдасться, Кандидате Кандидатовичу, — сміливо вимовив Мойсей, — інструкції!

— Тоді хай говорить по суті, — похмуро буркнув Кандидат, — бо я його вб'ю.

— Спочатку переглянемо візуальний матеріал, — забелькотів зблідлий Пижиків і простягнув Мойсееві відеокасету. Той вставив її у плеєр і вони почали дивитись уривок з тарантінівського "Pulp fiction", де Джон Траволта витанцьовує на ресторанному подіумі з накокаїненою Умою Турман.

— Зверніть увагу на ці жести, — насмілився заговорити Пижиків, коли Траволта робив так звані "окуляри", — це нині дуже модно. Пальцями утворюєте латинську літеру "V"...

— Як Черчілль, — кинув Мойсей.

Кандидатові таке порівняння сподобалось і він слухняно зробив пальцями двох "кріликів".

— І проводите біля очей, Кандидате Кандидатовичу, — радісно заторохкотів Пижиків, -- так і так, так і так.

Після перегляду відео Пижиків простягнув Мойсееві аудіокасету і впевнено сказав:

— А тепер перейдемо до практичних уроків. Вам, Кандидате Кандидатовичу, мабуть, треба зняти піджак, і краватку теж. Кандидат слухняно роздягнувся.

— Маестро, музику! — театрально вигукнув Пижиків. — Пане Кандидате, повторюйте мої рухи.

Мойсей увімкнув магнітофон. Від продіджівських ритмів Кандидат злякано здригнувся, але опанував себе і почав старанно повторювати непристойні вихиляси Пижиківа.

— Так, — радісно вигукував Пижиків, — добре, так, чудово, так, які ми молодці!

Кандидат раптом здригнувся, дав знак Мойсеєви вимкнути музику і рішуче сказав:

— На тверезу голову не піде.

— Розумію, — співчутливо сказав Мойсей і вийшов за двері. Кандидат гепнувся у шкіряне крісло, Пижиків ввічливо присів на край стільця.

Через десять хвилин Мойсей повернувся з пляшкою "Гене-сі" в руках, за ним ішла секретарка, несучи тацю з канапками, покраяною цитриною, келихами та чарками. Вона вправно сервірувала журнальний столик, відкоркувала мінеральну воду і вийшла.

Мойсей підсів до столика, налив чарку Кандидатові, собі і питально глянув на шефа.

— Клич, клич цього підараса, — притишено буркнув Кандидат.

— Антуане, — звернувся Мойсей до Пижиківа з фальшивою посмішкою, — чи не вип'єш з нами чарчину цього французького самогону?

— Та якже, та якже, — забубонів Пижиків і підбіг до столика.

— Візьми собі стілець, — кинув Мойсей.

— За перемогу! — проголосив тост Мойсей.

— За перемогу! — верескнув, мліючи від щастя, Пижиків.

— За неї, ріднесеньку! — погодився Кандидат. Вони випили, потім ще і ще. Через півгодини розчервонілий Кандидат ляснув Пижиківа по коліні і весело сказав:

— Танцюють всі!

Мойсей увімкнув музику. Кандидат енергійно засмикався, примовляючи:

— Ось так ми колись твіст танцювали, а потім, коли вже жонатий був, то так на забавах шейк ламали. Так! Так! Так!

— А ось так ви можете, Кандидате Кандидатовичу? — вигукнув Пижиків і зробив вигадливий пірует.

— А ху... — хотів щось сказати Кандидат, але несподівано підвернув ногу і невдало гепнувся на паркет, боляче забившись.

— Вон отсюда, сукін кот! — з ненавистю крикнув він на Пижиківа, який кинувся піднімати кандидата. — Мойсею, лікаря, я ногу зламав!

Через кілька днів Мойсей сидів на білому стільчику біля лікарняного ліжка, в якому лежав блідий, з сумними очима, схожий на "Мерседес" з круглими фарами, Кандидат.

— Що буде, Мойсею, — смиренно спитав Кандидат, — що буде з моїм іміджем, що буде з перемогою, кому потрібен кандидат з гіпсовою ногою?

Кандидат Кандидатович мало не плакав.

— Стільки грошей, стільки енергії, стільки жертв! І все — марно. — Кандидат блимав очима, як Жиріновський. — Стільки жертв я приніс на вівтар перемоги. Танцювати вчився... До речі, Мойсею, де той плюгавець у рожевих штанях? Дай його мені, я його роздеру, як жабу-ропуху.

— Кандидате Кандидатовичу, — переконливо почав Мойсей, — ще не все. Ще не все втрачено. Бо ж у вас не відкритий, і навіть не закритий перелом, у вас — простий вивих, а у гіпс ногу замурували через запопадливість. Через тиждень можна буде танців навчитись...

Кандидат люто жбурнув у Мойсея милицею.

— Кандидате Кандидатовичу, — гнув далі своєї Мойсей, — ще не все втрачено. Післязавтра ви маєте виступати на Міжнародному симпозіумі із захисту прав бездомних собак. Виступ я вам написав.

— А гіпс? — люто сказав Кандидат. — Як я з'явлюсь перед телекамерами з гіпсовою ногою?

— Є пристойна версія, — жваво почав Мойсей, — мовляв, ви здійснювали святковий стрибок з літака на честь Дня Незалежности. З парашутом.

— З парашутом, кажеш?

— З парашутом, Кандидате Кандидатовичу, — підтвердив Мойсей і розплився в посмішці.

Кандидат теж усміхнувся: ще не все втрачено.