Ясний Місяць зазирає в душу,
Запитає: я люблю, чи мушу?
Відповім відверто, без омани:
Тільки Він єдиний і жаданий!

Я б хотіла прихилити Зорі,
Поскладати їх в сяйнім узорі,
Викласти із них вразливе серце –
Мерехтливе ніжності озерце…

Я б сказала: розступися, Море,
Забери усе світове горе,
Заховай в найглибшії глибини,
Щоб не сумував Він і хвилини…

Я б благала: всемогутнє Сонце,
Прихились до нашого віконця,
Бо мені для щастя тільки й треба –
Бачити в очах блакитне небо.