Навіщо ти мене чаруєш сміхом,
Навіщо ти мені лоскочеш шию,
Навіщо я сама шукаю лихо,
Навіщо відмовлятися не вмію?

Я так давно забула про кохання,
Я так давно живу лиш тим, що маю,
А ти збудив ізнов палкі бажання
І сумніви, що жахом серце крають.

Над прірвою так лячно і так зимно,
Сховай мене на грудях, прошу, любий,
Якщо стрибати — то разом й нестримно,
Коли зіллються в поцілунку губи…