4. ПОБАЧЕННЯ 3 МЕРТВОЮ ДОНЬКОЮ

Найшла мати собі дитину, і стало воно плакать, а мати каже: "Шоб тебе чорти взяли!" Стала та дівчина рости. Росте, росте, як з води йде. І стала вже дівка така, шо стали люди сватать. Посватали її люди, і то вже таке до вінця йти. Пішли вони; ідуть од вінця і стали через греблю йти, і молода в жовтих чоботях. І вмазала молода чобіт, каже: "Тепер же ви йдіть помаленьку, а я чобіт обмию". Вона тільки стала чобіт обмивать, взяла в воду упала. Тут зробили крик, шо втопилась молода. Стали люди її шукать, витягать. Потім її не найшли. А той молодий оставсь вдівцем. Так її почали поминать, шо вона умерла. І так може й год, може й два не було звістки ніякої. Потім у сусіди найшлася дитина у жінки. Прийшов він просить тії молодої матір: "Ходім, бабусю, до нас". Вона пішла, побула, своє діло зробила, вернулась додому і лягла спати. Коли шось під вікно стука і гука: "Бабусю, одчиніть! Ходімте до нас". — "Я у вас вже була". — "Ходім, пожалуста, ще". Вона вбралась, пішла. Він її вів, вів, узяв та вкинув у

воду. Коли там у воді такий дім хороший і дочка її рідна, та, що втопилась, там сидить, каже: "Спасибі вам, мамусю, шо прийшли до мене, одвідали". Побувала стара у своєї дочки, потім пита: "Коли ж ви мене, діти, одведете додому?" А він каже: "Коли привів, тоді й одведу". Діждали вечора, він її взяв і поніс додому. "Ну, — коже стара, — приходьте, прошу покорно, і до мене в гості". — "Спасибі, шо кличете, прийдем".