6. ВІДЬМА-ПОЗИЧКАРКА

Була у мене сусідка, її запримітили, неначе вона відьма. Хлопці її в праву середу біля колодязя облили водою, як воду освящали. Ввечері дощ пішов, а вночі у тих хлопців пики хтось перекаляв не знать чим — не при вас будь сказано. А вона у мене сито брала в позички; я і стережу, коли вона його мені принесе, думаю, сама за ним не піду. Як побачила, шо вона несе сито, зараз на порозі хрест крейдою й написала. Сусідка двері відчинила, та порогу й не перешагне і каже: "Возьміть, спасибі вам, сито!" А я їй кажу: "Зайди в хату, положи сама на столі". Вона як бросе сито насеред хати, а сама й побігла і більш до мене не приходила.