10. ПРИПЛАКАНА НАРЕЧЕНА

Був случай такий: любились парубок та дівчина, і якраз перед свадьбою невіста вмерла. Парубок як плакав за нею. Боже милостивий, як плакав, і начав копать ход од своєї хати до гробків. І стала його невіста до нього через той ход в хату ходити. З тієї пори повеселів парубок, тілько став жовтий та худий. І він як куди уходе з хати, запира свою хатину на замок, щоб ніхто до його не війшов і її не побачив. Раз і підгляділи, що вона сидить у його в хаті, дожидає його, а він десь забаривсь, а може, й хлопці зговорились та й задержали його; він, бач, завсігда поспішавсь в свою хату, і нічім його не можна було затримать. А тут він не прийшов, петухи заспівали, і вона зосталась у хаті і упала ниць і оп'ять стала мертва. Позвали трьох священиків, вони приказали розрить могилу — розрили і всі побачили: труна пуста, і із неї маненька дірочка в землю, куди вона й ходила. Тоді понесли її знов ховать і стали молебні закляті править і забили Їй осиковий кіл в потилицю, аж він в рот пройшов, і заревла вона, як грім загримів, так, що аж земля затряслась. Та як заревла і проговорила: "З'їли ви тепер мене!" А жених оп'ять затоскував страшно і після чотирьох неділь умер. І багато було таких сторій, як сильно хто тоскує по мертвому, то він і явиться.