пошук:  

>> Подерв'янський Лесь: Павлiк Морозов. Епiчна трагедiя

У розділах: [Проза: добірка з бібліотеки Vesna.org.ua] [Театр, драматургія] [Гумор, сатира]

Авторська сторінка
Опублікував:  vesna


http://lib.ru/ANEKDOTY/PODDEREV/pavlik.txt

 

 

Епічна трагедія

Д і й о в і  о с о б и : 
     Павлік Морозов -- піонер,  атлетична краса і гітлерюгендівська зачіска;
одягнутпросто і зі смаком: в білу сорочку і короткі шкіряні штанці; з різних
боків Павлік Морозов перетягнут мілітарними шкіряними ремінцями.
     Сава Морозов -- батько Павліка Морозова, скупий і хтивий куркуль.
     Щукін -- друг Сави, такий же мудак, як і він.
     Пелагея Нилівна --  жінка Сави Морозова, мати Павліка  Морозова; гарна,
ще не стара жінка, схожа на мать Батьківщину з відомого плакату.
     Павел Власов  -- побочний син Пелагеї  Нилівни,  здоровенний, схожий на
Кінг-Конга мужик, сильний і неймовірно тупий.
     Генерал  Власов -- батько  Павла  Власова, полюбовник  Пелагеї Нилівни,
фашистський перевертень і таємний агент Канаріса.
     Канаріс -- шеф абверу Третього Рейху, в трагедії не з'являється.
     Філін -- здоровенна  і  жирна сова,  виконує  обов'язки агента генерала
Власова.
     Учітель атеїзму -- плюгавий мужчина в бухгалтерських нарукавниках.
     Альонушка  і  Іванушка   --   фольклорні   потвори,  існуючі  в   нашій
підсвідомості.
     Зєвс -- божествєний вождь і вчитель, в трагедії не з'являється.
     Сфінкс -- кровожерна, підступна і хтива міфологічна потвора з пазурами,
крилами, цицьками і пиздою.
     Микола Островський -- сліпий пророк храма Аполона.
     Сука  і  Блядь  --  кровожерні  химери  помсти,  богіні  гівна,  мух  і
менструації, так звані еpінії.
     Клімакс -- вісник богів, насилаємий на Суку і Блядь.
     а також:
     піонери, куркулі, фашисти,  бляді, примари, чорти,  дракони,  горгони і
медузи.

    Дія відбувається  в глухій  сибірській тайзі під час  Другої Світової
війни

     Дія перша 

     Величний  хвойний ліс з мхами, ліанами, ялинами і  кедрами. Де-по-де до
них  самітньо  тулиться   берізка.  Чути   піонерський  горн.  Через  чащобу
продирається піонерський загін. Сховавшись за сосною, на  загін зловісно уха
здоровенний Ф і л і н.

     Ф і л і н.Угу-угу-угу!

     П а в  л і кМ о р о з о в ( підходить  до У ч і т  е л яа  т е ї з м а,
який веде загін.)
     Я знаю,
     Це фашист угука на сосні.
     Склада він карти наших болотів,
     Щоб переслати потім їх Гуделіану.
     Ф і л і н.Угу-угу-угу!
     В ч и т е л ьа т е ї з м у.От падла!
     Шкода, маузер свій дома я забув.
     Ф і л і н.( іронічно )Угу.
     П а в л і кМ о р о з о в.Узнать він хоче тайни піонерські,
     А потім побіжить і закладе
     Гуделіану всі секрети наші.
     В ч и т е л ьа т е ї з м у.Ти перебільшуєш, Павлуша,
     Як завжди. Скоріш за все
     Ексгібіціоніст забрався на сосну.
     Дівчаток недозрілих наших хоче він
     Злякать з сосни зненацька видом хуя.
     Чого робити там фашисту, не пойму я.
     Ф і л і н.Угу.
     П а в л і кМ о р о з о в.Це знають ще у яслах малі діти,
     Що лучше перебдіть, ніж недобдіти.
     Катаймо на сосну, стягнем його за яйця
     І спитаєм документа. А як не покаже,
     То почнемо пиздить. Ото натішимся
     Я пиздити люблю людей, також
     Жінок, курей, свиней, собак. Особєнно
     Я кошенят люблю топити. Як приємно:
     Сидиш собі спокійно на відрі і палиш люльку,
     А воно маленьке і дурне все тичеться у сраку.
     Так хорошо, що пісню заспіваєш.
     А потім їх лопатою порубиш на шматочки
     Та й викинеш к хуям. Нєт, все-таки
     Природу я люблю, і родіну, березку і рябіну
     Люблю я куст ракіти над рікой.
     Ф і л і н.( з дерева )Край родной, навек любимый,
     Где ж найдешь еще такой.
     В ч и т е л ьа т е ї з м у.От бачиш! Наші там. А ти: Кругом шпіони.
     Это снайпер, молодой боец.
     П а в л і к.( бере в руку здоровенну ломаку )
      А як шпіон -- тогда йому піздєц.

     Павлік кида снаряд Філіну  в голову,  Філін пада з страшним стуком,  як
мішок з говном.

     П а в л і к.( бере Філіна за ноги. Передразнює вожатого )
     Снайпер, молодой боец,
     А как же! Прямо ворошиловський стрілок.

     Павлік з розмаху пиздить важким Філіном об берізку, якій зовсім недавно
признавався в любві. Берізка ламається.

     В ч и т е л ьа т е ї з м у.( до дітей )Діти,
     Сейчас мы всє хором плюнем на цього Філіна:
     Раз-два-три!

     Діти хором плюють і сразу ж запевають веселу пісню про кузнечіка. Обряд
очищения на  цьому заканчивається, і загін, ламаючи  на  своєму пути дерева,
суне в тайгу, залишаючи  за собою  дохлого Філіна, поламану берізку,  бички,
консєрвні банки і гондони.
     М'якою  тигристою ходою входить Г е  н е р а лВ л  а  с  о  в. На ньому
красиві сині галіфе, шашка і папаха.

     В л а с о в.(поміча Філіна)От, блядь! Таки, мудак, нарвавсь! 
І знов я без связного залишився.
     А ебаний Канаріс, мудозвон,
     Пиздить в своїй їбучій шифрограмі,
     Що Філіну Залізного Хреста присвоїв Фюрер,
     Мабуть, вже посмертно. 
Власов підніма Філіна за ноги.
     Ну шо, подлюка, ще не охладєл?
     Ф і л і н.(відкрива одне око)Канаріс не піздєл?
     Г е н е р а лВ л а с о в.Шоб ти сказивсь, ушастий долбоеб!
     Так налякав, що я ледь не усрався
     В свої красиві нові галіфе
     І нову вещь красіву чуть не спортив.
     Докладивай мерщій.
     Ф і л і н.Я узнав маршрути
     Тих наглих пацанів в коротких штанях,
     Що об берізку пиздили мене.
     Вони ідуть на дальнії болота,
     В яких усяка водиться гидота.
     Учитель атеїзму їх веде,
     Щоб довести, що це все предрасудки,
     Що чорт -- це видумки, вампіри -- п'яні шутки,
     А привидения -- бесстыдні проститутки,
     Які за рубь залєзуть в склєп сімейний.
     Їм поїбать, що там жмури лежать,
     Безнравствені подорви.
     В л а с о в.Ну-ну, вже розпиздивсь,
     Пташиний гуманіст,
     Жан Жак Руссо. А сам
     Передавив і виєбав
     Усе, що в лісі меньш за тебе.
     Диви, яка пустиня навкруги:
     Ні зайчика, ні мишки, ні білочки.
     Ф і л і н.Зато гадюки єсть і кровожерна рись.
     Жить стало лучше, стало веселее,
     Тепер жить стало просто заєбісь.
     В л а с о в.Ходім, ушаста блядь, за цими мудаками.
     Вони шукають те, чого нема,
     Щоб довести, що його не існує,
     Так часто містики доведено до краю
     Шуканням чорта думають, що раз його нема,
     То і нема і бога.
     А після цього сруть у алтарі і дароносицю.
     Аж тут приходить чорт у синіх галіфе.
     І саме час задуматись, що раз він появивсь,
     То й бог десь рядом ходить.
     Люди, люди, ці дурні козли!
     Як остопиздили мені містичні бляді,
     Обвішані восточною хуйнею,
     Що перед тим як взяти хуй у рота
     Повинні привести себе у резонанс
     З зефіром світовим. Кістляві атеїстки,
     Що лекції читають кугутам про Марс і іншу поєбєнь,
     А кугути їбуть їх довгими сумними вечорами
     Десь під коморою, а та тіки сопить,
     А крикнути стісняється, подлюка,
     Бо з города приїхала, в костюмі,
     І дулю накрутила в голові.
     Совсем не кайф їбать таку колоду безчуственну.
     Да і клікуши тоже хороши --
     Стоять на цвинтарі, простягши загрібайла,
     А як не даш їм грошей, то сейчас
     Обматюкають і плюнуть на пальто,
     Що і хімчистка потім не почистить.
     Куди не кину оком стомленим --
     Кругом хуйня. Заябують мене
     Питання сучі. Що лучше: бездуховність,
     Розпатлана самиця злоєбуча,
     Що верхи на скаженім бугаї
     Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових
     У нікуда; або духовність смирна
     Що перстами, покрученими от полєартріту,
     Показує нам, де дорога к храму. В храмі тім
     Залізо ржаве лежить у різних позах
     І гнила картопля. Ох, блядський смисл життя,
     Якщо ти єсть!
     Ф і л і н.Ти тоже розпиздився на весь ліс, начальник.
     Ну просто романтізмом повіяло
     І Байроном набздило трохи.
     Що ж ти не пішов в поети,
     А подавсь в шпіони?
     В л а с о в.Справа в тому, maіn lіbber Совушка,
     Що поети разлічними стіхами
     Нам объясняли мир.
     Но основна задача в том і состоит,
     Щоб мир цей переделали шпіони.
     Г о л о сзл і с у.Ау! Ау!
     В л а с о в.То Пелагея,
     Вона у ліс по ягоди пішла,
     Втікла із дома, щоб синок не пиздив.
     Він їх обох пиздячить, маму й тата,
     Хіба це жизнь -- щодень приходить п'яний
     І батька з матір'ю халявами по пиці виховує.
     Ф і л і н.Та отруїти надо.
     В л а с о в.Ха! Його труїли ми неоднократно,
     Та вся отрута в його організмі
     В мить перетворюється
     На шмурдяк молдавський.
     Гівно, яке він їсть, у ту же мить
     Утворюється білосніжним салом.

     Входить  Пелагея Нилівна, мать  з великої  букви,  ум, честь  і совість
нашої епохи із слідами билої краси на ліце і тєлє.

     П е л а г е я.(ридаючи, до генерала)
     Мій любчику, яка хуйова жизнь!
     Хотілося б, усе в пизду пославши,
     Вдвох милуватися у бані на поличці
     І віничком любовно пиздитись
     І сьорбати чайок. А замість цього
     У тебе розвєдка, Філін, піздобол Канаріс,
     А у мене -- мій чоловік, алкаш і бабнік,
     І два сини, епіческих героя
     (бодай би їх побили метастази!).
     Ф і л і н.Я знаю, храм стоїть серед болота,
     А в храмі домовина на цепу.
     Про це не знає жодная сволота,
     Що в домовині тій сліпий пророк живе,
     Зовуть його Микола. За життя
     Хуйні він різної навигрібав довкола так дохуя,
     Що світлий Аполон, якому поїбать обично
     На страждання припизденого нашого народа,
     Раптово зглянувся
     І швидко осліпив Миколу стрілами,
     Щоб той не бачив більш піздоватізму
     І не страждав бессмысленно,
     Як ми усі страждаєм. Ходім до нього,
     Він навчить нас волі Аполона і скаже,
     як нам жити, бо нема ніякого терпіння.
     Так дальше жить нільзя! Скрізь долбоеби!
     Навіщо, мама, мудрая сова, мене ти народила!
     (Філін б'ється головою об сосну, сосна ламається.)
     В л а с о в.Ну-ну, maіn lіbber совушка, не плач,
     Прийде Гудеріан і з ним дядько Канаріс,
     Мішок смачних засмажених мишей вони тобі подарять.

     Чути страшне репіння дерев. На галявину, ламаючи дерева, виходить П а в
е л В л а  с  о  в, здоровенний, схожий на  Кінг-Конга,  мужик з сокирою  на
поясі. Павел Власов  пиздить  себе обома руками в груди,  які іздають звуки,
ніби в зоні пиздять по рельсам. Всі ховаються.

     П а в е лВ л а с о в. (страшно ричить)Мать! Мать! Мать!
     В л а с о в.Ну, блядь, піздєц!
     П е л а г е я.Тихіше, бо як побачить,
     Тоз'їсть усіх, а Філіном закусить.
     В л а с о в.(з гордістю)
     А все-таки синок на мене схож,
     Його би в ПТУ чи в інститута,
     А так немає смисла нікакого,
     Що він пиздячить ліс і розриває
     Навпіл шатунів і греблі рве. Діяльність пиздувата.
     Ф і л і н.(здогадався)А! Він лишняя людина!

     Павел  Власов  меланхолійно лама  об  коліно віковічні  сосни.  Раптово
помічає   нашу   компанію   і   іздає   страшне  кінг-конгівське   гарчання.
Наляканні... разом з  жирною совою безпорадно бігають  у монстра між ніг і
від  жаху страшно кричать.  Причому підступний  Власов-батько,  відступаючи,
заманює  синка  до  оркестрової ями. Зі  звуком скинутого з  дзвіниці дзвона
Павел Власов валиться в яму на фаготи і контрабаси. 

     Дія друга 
     Гидке болото з отруєними випарами і сюрреалістичними міражами. В центрі
болота  стоїть вдало вкомпонований в пейзаж храм  Аполона. Храм  представляє
собою  древнєгречеський дорічеський ордер  з капітелями,  пропілеями і  всею
положеною  поєбенню, тіки зроблений,  на  відміну від  грецького,  з дерева,
російським способом "в лапу". Знизу  храм  Аполона опирається на  дві гідкі,
жовті  і  брудні  курячі лапи. На краю болота в  позі "Мисливці на  привалі"
художника Перова сидять два розпиздяї С а в аМ о р о з о ві його  друг Щ у к
і н. Обидва тримають в правій руці гранчаки з горілкою, а в лівій -- блядєй.
     С а в а.(показує гранчаком горілки на гидке болото)
     Дивись. Ну гдє еще така краса?
     То Русь могучая. Всього в ній дохуя --
     Лісов, полєй і рєк, болот, пустинь і тундри,
     А также і тайги в нєй сильно дохуя.
     І всюду Руссю пахнєт, человек здесь
     Вольно нюхает той запах до опіздєнєння.
     Щ у к і н.(саркастично)І шо? Нанюхався,
     А потім сам насре, щоб інші нюхали?
     І шо характєрно -- ніколи сам не убере говно,
     А так лежать полишить. Необразованый,
     Неграмотный мужик! Нет,
     Все-таки нам до Европы срать и срать еще.
     С а в а.А нравственно начало.
     Мужик, хоча й дурний, але святий,
     Його їбуть, а він вніманія на те не обраща,
     І, хоч, полєзного не робить ніхуя,
     Но і не злобиться. І любить все кругом:
     Растєнія, звірят і пташенят, також
     Дітей, людей, дівчаток, молодиць
     І бога.
     Щ у к і н.Бога не чіпай.
     Сидиш собі в болоті із блядями,
     Кіряєш, як мудак, і лупиш комарів
     На товстій пиці. Не можна
     Пиздіть про бога в такому положен'ї.
     Та, крім всього, навіщо богу здався ти,
     Неграмотный козел, що тіки вміє,
     Що кірять та жінку пиздити?
     Якби отут сейчас з'явився бог,
     Чи, може якийсь святий,
     Шо б ти сказав йому?
     Нічого бти не видумав, окрім
     "Сідай, давай кірнем". Мудило ти!
     С а в а.(повчально) Якби з'явивсь щас світлий Аполон,
     То не пришлось би нам пиздіть багато.
     Він пиздюлей би нам понакидав фігурних,
     Горілкувін розбив би, а блядєй
     Повикидав в болото, і правильно б зробив.
     О, як би я хотів піти на прощу в гидке болото,
     Де бовваніє храм святий серед лілей та жаб,
     Покаявся і гірко заридав би, бо наробив у жизні
     Багато хуйні я всякої.
     Щ у к і н.Ха! Чого ж не йдеш?
     М о р о з о в.Боюся.
     Там страшна випь регоче по ночах,
     І сом живе, що давить бугаїв,
     А люди так ковта. Аленушка
     Сидить на камні там,
     Уся зелена, пазурі в крові,
     А посмішка, як в Бєрії.
     Когось чека, блядюга, і дивиться у воду,
     Мов дурна. Їбав я там ходити!
     Щ у к і н.Якщо віриш, то тіки побажай, і храм приде
     І стане на леваді. Не треба буде лізти у болото
     І бздіти, мов шпіон в тилу врага.
     Давай гукнем його. Ви, бляді, теж гукайте.
     В с іх о р о м.Еге-ге-гей! Ізбушка пацавата,
     Катай сюда і з нами третєй будь,
     Бо ми у двох, а бляді в счет не йдуть!

     Обидва розпиздяї разом з блядями бігають і  кричать, утворюючи на  краю
болота  базар. Раптом храм Аполона  з жахливим репінням робить поворота і на
жовтих курячих ногах пиздує прямо на п'яних шакалів. Обидва від жаха падають
мармизами в болотні нізабудки. Храм отряхує з ніг болотне гівно, водорослі і
жаби.

     Х р а м.Ви звали -- я прийшов.
     Щ у к і н.Пі...пі...піздєц!

     Двері храма з грюкотом падають в болотне гівно, у проломі дверей видно,
як всередині на ланцюгах агресивно гойдається кришталева домовина. Амплітуда
гойдання возроста, ланцюги лопаються, і гроб невидимою силою випльовується з
храма на леваду. Кришталева кришка відлітає  на  хуй,  і з зручної  приємної
домовини піднімається М и к о л аО с т  р о в с ь  к и й, сліпий проріцатель
храма  Аполона, вдягнутий в шинель і з залисинами на лобі і гранчаком у руці
і з маузером і шашкою на поясі.

     М и к о л а.Ви звали -- я прийшов! Налийте, підараси,
     Бо щас піздюлей вам понакладу!
     Шо лежите, як вшивиї матраси?
     С а в а.А! То ти із домовини!
     Навіщо ж там тобі пістоль і шашка
     Та ще й стакан гранений, як алмаз,
     І лаєшся до того,як скажений,
     На всякого, що він є підарас.
     Ти сам такий! Що більма залопаєш?
     Недаром, мабуть, повилазило тобі.
     Пиздять, що ти пророк -- пророчествуй, що знаєш,
     Або уебуй, щось одне із двух.
     Таких гандонів часто бачив я,
     Що всім пиздять: я -- гуру, я -- учитель!
     Несіть мені усі по три рубля
     І мудрості вам дам я дохуя.
     А сам читать уміє по складам
     І голосно пердить в компан'ї дам.

     Не  бажаючи  далі  слухать цей  поток підсвідомості Микола  Островський
смачно пиздить Саву маузером по мармизі, той пада.

     М и к о л а.Ти тоже попиздіти хочеш?
     Щ у к і н.Нє. Я -- нє.

     Роздратований Микола хряпає маузером і Щукіна  тоже. Попизджені Щукін і
Морозов лазять  рака,  потроху  критикуя  пророка.  Пророк Микола миттю хуре
гранчак горілки,  руба  закуску,  мимоходом  запиздячує шашкою  блядь, потім
скида чоботи і портянки і з насолодою  виколупує бруд проміж пальців.  Друга
блядь  з жаху сховалася в  домовину  і  неприємно  там уссялась. З  домовини
ріденькими струмочками тече рудовата сеча.

     С а в а.(з докором до Щукіна)От бач,
     До чого привело шукання правди.
     Якого хуя ти його позвав?
     Той жлоб у домовині -- не пророк.
     Не бачив я пророків у шинелях та з маузерами.
     То фурія якась, то вурдалак!
     Пизділи мирно ми про нашу жизнь
     Хуйовую, я нюхав теплый воздух,
     Відчувая, неначе смачним салом повіяло,
     Подумав я, що смалять кабана,
     А навкруги сидять друзя, красиві,
     Утонченні, з веселими блядями.
     І ніздрі жалібно розширились в мене.
     І почало мені здаватись, що сейчас
     Пойму я жизнь, її закони сложні і красиві,
     Її гармонію...
     П р о р о кМ и к о л а. Замовчи, не пизди!
     Які закони там, де бляді хтиві,
     Скупі, невиховані, що при виді грошей
     Напустять на персидський килим слину,
     Нахабно ссуть пророку в домовину?
     Чому я, молодий, розумний, гарний,
     Замість того, щоб їздить у круїзи,
     Дивлюсь на їхні блядськії капрізи
     І слухаю, як ви, засранці потні
     Отут патякаєте. Знаю ваші мислі
     Хуйові -- про аршин,
     Яким не можна міряти Росію,
     Бо ним ви хуя міряли у бані
     І тепер він правильную цифру не покаже.
     А потім плакати, як крокодил підступний,
     Що в нас нарід дурний і п'є багато,
     Що правди ніхуя нема ніде.
     А згодом йобнути горілки літрів зо два,
     Блювать самозакохано і пиздити сім'ю,
     Жінок, дітей, тварин, ламати фікус,
     Растєниє корисне, бити посуд.
     О, злі, єхідні, знаю мислі ваші.
     Пророчеств мудрих ви від мене ждете --
     Так я вам дам моїх піздюлей страшних!
     Ніякая Касандра вас ногой по яйцях
     Не впизде влучно так, як я.

     З цими  словами  пророк  Микола  пиздить обох  славянських  гуманістів.
Несподіваний крик  зупиняє його  невдячну  працю.  На тлі лісу  з  трубою  і
барабаном з'являється піонерський загін з П а в л і к о мМ о р о з о в и мта
У ч и т е л е ма т е ї з м уна чолі.

     П а в л і кМ о р о з о в.(до дітей)
     Стояти всім, їбати вашу мать!
     У ч и т е л ьа т е ї з м у.(до дітей) 
Дивіться, діти на болото гидке.
     Церковники задурюють нарід
     І кажуть, що живуть русалки там,
     Чорти і всякі інші бляді мокрі.
     Я запевняю вас: нема там ніхуя.
     Ми тракторами тут пісок навозим,
     Акацію посадим, обеліска вколупаєм в боговіння.
     На ньому ми напишем, що в майбутнім
     Тут буде пам'ятник стояти комуністам
     Порубаним.
     (показує на храм Аполона)
     А ця ізбушка скромна --
     Капіталістів це трактир развратний.
     Сюди подалі від біди народной
     Блядєй водили куркулі і графи.
     Тепер в ній буде школа для сиріт,
     Дітей і всячеських дибілів. 
П р о р о кМ и к о л а.Чим так пиздіти на весь ліс розумно,
     Ти б краще подивився в болото уважніше.
     У ч и т е л ьа т е ї з м у.Справді, порада досить слушна.

     З болотного  баговіння вилазить А  л  е  н у  ш к  а, саме така,  як її
описував Сава Морозов. Її посмішка дозволяє бачити  у неї  чималенькі  ікла.
Без зайвої тяганини вона хапає Учителя атеїзма, і, перекусивши йому артерію,
з  задоволеним  реготом тягне жертву  в очерет. Кривавий фонтанчик ще деякий
час фонтанірує з болота, звідти ж чути смачні звуки розгризаємих кісток.

     П р о р о кМ и к о л а.Хто ще пиздіти хоче? Запитую.

     Пиздіти більш ніхто не  хоче. Павлик Морозов геройськи волохатить  собі
чуба.

     П а в л і к.Він ворог був, мені його не шкода.
     Він нас наябував, казав -- нема чортів.
     Туди йому й дорога, підарасу.
     С а в аМ о р о з о в.(до Щукіна)Це мій синок, епічеський герой,
     Він рятувати нас прийшов сюда,
     Своїх штурмовиків привів з загонів,
     Спортивні хлопці, ті, що знають джиу-джитсу
     Прийоми смертоносні, кирпичину
     Усякий з них мармизою лама.
     П р о р о кМ и к о л а.Учив я трохи вас, старих шакалів 
Як Родіну любити, та, мабуть,
     Перестарався трохи. Відтепер
     Ви знати будете,
     Як храми викликати на леваду,
     Плювати в дароносицю,
     Пости несоблюдать бездумно.
     Ідіть, гандони, і більше не грішить,
     Скажіть спасібо Аленушці, що вже наїлась трохи.
     І цю блядюгу з гроба заберіть,
     Вона кришталь гірський мені зіпсує
     Свєй мочею хворою. Від неї
     На домовині в стилі роккоко
     Підуть такі поскудні жовті плями,
     А домовину чисту я люблю. 
П а в л і к.То ти пророк святий!
     М и к о л а.Так, я -- пророк, пєдант-акуратіст,
     Молюся богу я і пизджу фарісєїв
     П а в л і к.Але ж його нема. Так в щколі я учив,
     Що все зробив не бог, а обізяна.
     М и к о л а.Сказала це тобі та срака п'яна,
     Що їсть її Аленушка тепер.
     П а в л і к.(кричить до піонерів)
     Хлопці! Наябували нас: бог є!

     Всі  падають  на коліна і  пиздять мармизами  болотні  незабудки.  Сава
Морозов і Щукін запопадливо пиздять сильніше за всіх. Зассана блядь вилазить
з  кришталевої  домовини  і  з  цікавістю  озирається  на  величне  видовище
массового покаяння.

     М и к о л а.Покайтесь, браття, і не робіть хуйні,
     Не бздіть нікого, за нами Аполон.
     Якщо хтось скаже вам, що він мудак,
     Що хтива обізяна сидить на променістій колісниці
     І чуха сраку арфою співця, --
     Ви зараз же такому мавпофілу
     Ногою бийте в яйця. У цей спосіб
     Загітував багато неофітів.
     Сказати вам по правді, не люблю я
     Тих блядських теревенів, бо не вірю
     У силу слова я, а вірю в силу піздюлєй.

     З цими словами пророк для профілактики пиздить неофітів  ногою по зубах
і по печінці.

     П а в л і к.Учітелю, ми за тобой підемо,
     Не будем пиздити всіх тих,
     Кого раніше ми пиздили,
     А тіки тих, кого ти скажеш.
     М и к о л а.Ідіть по світу, діти Аполона,
     І агітуйте бидло безпринципне
     Фігурними піздюлями. Не бійтесь,
     Коли священой люттю надіхнені
     Ви зробите калікою когось, --
     Вас будуть тіки більше поважати,
     Підносити дари і пригощати
     Портвєйном ароматним. Ви об стіну
     Побийте ті пляшки. Дари
     До хати господаря знесіть, а потім
     Сірниками ви підпаліть його обійстя.
     І їх сусіди тоді полюблять вас
     І скажуть: "Це святі. Ідіть сюда, ми чуда хочемо"
     Халяву чобіт своїх від бруду обтрусіть
     І йдіть до них вечеряти.
     П а в л і к.А чудо?
     М и к о л а.Чудо в тому полягає,
     Що пиздити не будете ви їх.
     С а в аМ о р о з о в. О, мудрий наш пророк! 
Старцям потворним
     Дозволь піти в свої дома убогі,
     Щоб ми могли молитись Аполону,
     Аленушці, зеленим бісам, відьмам,
     А сірники тримати на полиці
     Ми будемо, чекаючи святих.
     Нехай придуть і спалять к єбєням
     Майно улюблене,
     А нам, старцям нужденним,
     Повибивають зуби. Нам же краще,
     Бо легше тим прийти до Аполона,
     В кого нема зубів, відбиті нирки,
     Замість очей стирчать криваві дірки
     І рідка волосня нагадує про жизнь
     Розпустную з блядями і гімназістками. 
П а в л і к.Все, батьку, напизділи ви. Вам треба
     Скоріш до дому бігти, бо в лабази
     Ви мрієте залізти. У пилюці
     В танцюючому світлі каганця
     Ви з головой зануритесь у гроші
     І, як свиня, в них будете качатись
     І криками дурними кажанів
     Лякать під стріхою. Я помічав за вами
     Уже давно цю пиздувату жадність.
     Невидимий за вами я ходив
     З ліхтариком в кишені
     Моїх штанів широких. Я сокиру
     З собой носив, щоб запиздячить
     Пацюків, що по коморам нишпорять.
     Як раптом спинились ви, і вогник освітив
     Потворну вашу пику, хижі зуби
     І слину, що катилася із рота
     На землю вогку. Я вас упізнав.
     І так мені зробилися противні
     Інстинкти ваші дикі, що ледь-ледь
     Сокиру стримав я. Загавкав тут собака,
     Раптово перший півень прокричав.
     Ви матюкнулись лайкою брудною
     І двері зачинили, мабуть, мамку
     Пішли їбать безчувствєнно.
     Грошима ви шаруділи, бавилися хуєм
     Через кишеню. Схаменіться, батьку,
     Віддайте гоші капостні на храма!

     Павлік Морозов величним жестом показує  на пацавату ізбушку на  курячих
ніжках.

     С а в аМ о р о з о в.Ага, гандони, грошей захотілось, 
Говна вам на лопаті, жебракам! 
Він робить руками всім зрозумілого жеста.

     М и к о л а.Я сумно дивлюся на наше покоління
     Жлобів невихованих. Гроші їм
     Дорожче за храм святий. Мамоні, а не богу
     Возносять ці хуї свої молитви.
     Ви тихо задушіть його, як цуцика.
     Хто хоче це зробити,
     Хай вийде на три кроки уперед.

     Всі  піонери на чолі з Павліком, не вагаючись  ні хвилі, роблять вперед
три кроки із криком: "Можно я?"

     М и к о л а.Павлуша старшенький, то йому і душити.
     Бо жизнь свою потрібно так прожити,
     Щоб соромно не було за роки,
     Що прожив ти, як підарас поскудний.
     Кінчай скоріш спектакль цей вельми нудний.

     Павлуша з насолодою душить батька його ж бородою. Він  пхає  її Саві  в
рота і  закручує вузлом. Піонери  підчас акції  б'ють  в барабани.  Зробивши
справу  Павлік  підходить до пророка  Миколи і робить піонерський салют. Два
піонери пов'язують пророку піонерський галстук.

     М и к о л а.Піонери! Душити жадних підарасів
     Будьте готові!
     П і о н е р и.Завжди готові!

     З лісу з'являється П е л а г е яН и л і в н азг е н е р а л о мВ л а  с
о в и мі Ф і л і н о м. Всі падають на коліна, побачивши храм.

     Ф і л і н.Це храм святий, він вийшов із болота,
     До нас, мерзених, він прийшов,
     Як совість приходить у ночі до вуркагана!
     І той прокинеться, заплаче і об стіну
     Ударить головою. Штукатурку
     Обіб'є лобом, долбоеб смердючий.
     Не буде більше пиздити бабусь
     Сокирою, ширятись ефідріном
     І гвалтувати в зоні пітухів,
     А піде в монастир і стане діток
     Учити Слову божому. Я теж покину
     Їсти гризунів і пташок,
     Хуйове це шпигунство я полишу, --
     Воздєлувати буду вінограднік
     У поті своєй совиной морди,
     І жить не по брехні, як вчитель бородатий
     Учив нас, юних і прищавих нігелістів.
     Г е н е р а лВ л а с о в.Maіn lіbber,совушка, 
Переворот відбувся в моїй душі.
     З тобою разом будем,
     Як дві свині грібтись на полі.
     Гроші ми раздаватимем бабусям і калікам.
     Нехай вони поїдуть в Монте-Карло
     І грають там в рулєтку, нам не шкода.
     З дітсадочків візьмем сиріт
     І заберем котів із інститута научного,
     Де з них здирають шкіру
     І роблять зомбі аспіранти п'яні. 
Власов, як і Філін, падає на коліна.

     П е л а г е я.А я куда?
     В л а с о в.Блядєй з собою ми не беремо,
     Нема чого тобі робити з козаками
     І в гріх вводити нас. Іди в сім'ю
     І більше не гріши з воєнними.
     Молись, і чоловіку смирно догоджай,
     Із бороди йому вичісуй мандавошки,
     Терпи його тортури п'яні, ноги йому цілуй,
     Щоб він тебе простив. З тобой ми тільки можем
     Дибілів робити, ти стара для цих розваг.
     Іди з очей, розпусна мяссоїна!
     П е л а г е я.Шпигун німецький, шоб сказився ти!
     Канаріс щас тобі не допоможе
     Він в світлім кабінеті у гестапо
     Зажав у дверях яйця комуністів
     І сьорбає какао, прислухаясь
     Із насолодою до їхніх завивань.
     Тобі піздєц! Гей, піонери юні,
     Біжіть сюда! Я шпигуна спіймала.

     Пелагея хапає Генерала Власова, Філін обережненько ховається за сосною.

     Ф і л і н.Цих хлопців пацаватих знаю я,
     Вони природи рідної не люблять,
     Ні фауни, ні флори, ні пташок,
     А люблять тільки пляшки і гандони,
     А ще консєрвні банки,
     Фотографії поскудні із "Плейбоя".

     Піонери  хапають  генерала і підводять до Павліка Морозова, який сидить
на піонерському барабані в позі Бонапарта.

     П а в л у ш а.Ну шо, піймався? То кажи тепер,
     Хто вербував тебе, ключі від шифру,
     Явки, ставки і вся твоя шпигунська поєбєнь.
     Г е н е р а л.Простіть мені, дітдомівські сирітки,
     Коти бездомні, мені вибачайте.
     Я грішно жив, їбався я з жінками
     Утричі старшими за мене. І з совою
     Я жирною дружив. Плодив дибілів
     Таких, що в Голівуді у фільмах жахів таких нема.
     Я не скажу нічого тобі, байстрюк поганий!
     Хай живе maіn steіn Гудеріан і рідний Гітлєр,
     Фашистська батьківщина хай цвіте!

     Генерал Власов мужньо харкає Павліку в пику.

     П а в л і к.Утопить фашистського фанатіка в болоті.

     Піонери  привязують генералу Власову  на  шию кирпичину, як Герасим  до
Му-Му,  і топлять  у  болоті.  Аленушка вилазить  з  очерету і  з  цікавістю
дивиться на видовище, її очі горять червоним вогнем.

     П е л а г е я.Що ж ти зробив, проклятий вуркагане?
     Якого хуя ти в болоті гидкім
     Втопив красивого усатого мужчину?
     П а в л і к.Мамаша, помовчіть.
     І вас втоплю, як будете пиздіть.
     П р о р о кМ и к о л а.Сімейка блядська, заїбали впень,
     Оцю хуйню повинен день-у-день
     Вислухувать, я б краще пітухом 
Ламбаду танцював би на параші!
     
Пророк розлючено плює. Погляд його випадково пада на хижу Аленушку, яка
хтиво клацає і пускає слину з рота.

     М и к о л а.А ти шо робиш тут, змія їбуча?
     Ти, мабуть думаєш, шо тут кіно знімають
     Рекламного про пасту для зубів?

     Роздратований Микола жбурля каменюку в  Аленушку, яка з хижим гарчанням
лізе назад в очерет. При цьому вона робить еротичні знаки Павліку Морозову і
принадно вихиляється тілом. Павлік без  зайвої  рефлексії біжить за  зеленою
бляддю  в болото. Пелагея Нилівна розставляє  руки, як в картині Маковського
"Не пущу".

     П е л а г е я.Не лізь, синок, вона тобі не пара,
     Від неї ти підхопиш враз сіфона.

     Павлік роздратовано пиздить  Пелагею  Нилівну по  мармизі, Пелагея пада
довго і велично, як це і лічить епічній героїні.

     П е л а г е я.Убив!
     Х о рп і о н е р і в.Убив! Убив!
     П р о р о кМ и к о л а.Піздєц!

     Сінхронно з його  пророчими словами болото охоплюється жахливим мороком
з грімом, блискавкою, смерчем і всім, чим положено в такому випадку. По небу
в  цей час  вихолром проносяться медузи,  горгони, чорти,  дракони і  просто
якісь  лярви.  Натовп  збивається  вкупку,  як  безпорадне  стадо,  з  жахом
спостерігаючи  катаклізьми. Тільки  Пророк лишається  незворушним.  Спокійно
лягає  він в прекрасну кришталеву  домовину, яка відразу ж починає світитися
синім вогнем, і невидимою силою влітає назад в храм. Двері  храма з грюкотом
зачиняються, і  з жахливим  репінням  ритуальна споруда робить поворота і на
жовтих курячих ногах пиздує в долото, розбризгуючи грязюку. За ним, як  щури
за гамлетським  щуроловом мовчки  ідуть  загіпнотизовані Щукін,  Аленушка  і
піонери. На сцені лишається тільки  Павлік, який стоїть в античній  позі над
тілом матері, і Філін, який сховався за сосною і  від жаху тихенько підвива.

Дія третя

К а р т и н ап е р ш а. 
     На галявині, серед величного сибірського лісу біля  туристичної палатки
сидять С у к а і Б л ядь, богині помсти, гівна, мух і менструації, так звані
елінії,  вбрані туристками  60-х  років.  На обох неоковивні спортивні штані
кольору  шкільних  чорнил,  потворні туристичні  черевики  і  амебної  форми
рюкзаки.  Довершують   гардероб  гидотні  чорні  крильця,  якими  ці  бридкі
створіння  час від  часу вимахують. Обидві богині  -  це здоровенні масласті
невизначеного віку  агресивні чуви.  Одна  з  еліній  слухає по портативному
приймачу романтичні пісні про геологів, друга колупається в зубах віделкою.

     С у к а.Хотіла б я пацанчиків красівих
     Зустріти в цім їбучім турпоході,
     Бо замість них тут тільки блядські рисі,
     Ведмеді, змії, сови беспокойні
     Вночі кричать, неначе їх гвалтують.
     Ф і л і н. з дереваУгу-угу-угу!
     Б л я д ь. Нема сейчас пацанчиків хороших,
     А ті, що єсть, не їздять в турпоходи,
     А як поїдуть здуру на турбазу,
     То не вилазять, падли, з ресторану,
     Аж поки гроші не попропивають.
     В той час, коли нещасні молодиці,
     Які купили льготниї путьовки,
     Щоб поїбатись трохи у поході
     Спортивному, лікуються від нервів
     І клімаксу вонючою водою.
     Регочуть істерично, скавучать,
     Як цуценята, темними холодними ночами
     Під ковдрою казеною, самотні,
     В убогих номерах на десять коєк,
     Де радіо пиздить вночі і вдень,
     Бо хтось зламав його і виключить ніззя.
     Де блядь командировочна вночі
     Приходить і сідає в умивальник
     В сраку п'яна, і тепер до ранку
     Ви слухаєте, як вона ікає.
     Де объявление висить в фойе засранім:
     "Товарищи! Не кидайте в вікно резиновые изделия,
     бо гуси їх їдять і ними давляться!"
     Ф і л і н.Угу-угу-угу!
     Б л я д ь.Сміється з нас цей йобаний хижак.

     Кида в Філіна палку. З дерева чути крик: " У, блядь, ти шо сказилась?"

     С у к а.А може там пацанчики сидять,
     Студенти-першокурсники красиві,
     Вони із нами шуткувати хочуть,
     А ти ломакою упиздила по ним.
     Г о л о сзн е б а.От, курви, я вам зараз дам студентів!

     На галявину на величних чорних  крилах планірує К л і м  а к с,  вісник
богів, щось середнє між бетменом, медузою Горгоною і  дельтапланом. Сказати,
що  він страшний, - це не сказать нічого. Коли він говорить,  у нього з рота
виривається  вогонь,  він  весь  обмотан  зміями.  Обидві  бляді,  побачивши
Клімакса, з жахом падають долі ниць і навкарачках повзуть в кущі.

     С у к а. з жахом Клімакс! Це Клімакс!
     К л і м а к с.Так, не фраер я, а клімакс змєєносний,
     Отож тремтіть, паскудні німфоманки,
     Що замість того, щоб глядіть онуків,
     Виябуєтесь перед пацанами з профтехучилища
     І переймаєте у них їх сленг дибільний
     І пхаєте свої квадратні сраки в лосіни молодьожні.
     Вам студентів захотілось? Ось вам студенти!

     Клімакс бере в кожну руку  по товстій  змії  і  зміями пиздить нещасних
профур,  які  від жаху  виють і лазять  рака.  З високої  сосни  долинає вже
знайоме нам "Угу!"

     К л і м а к с. катує блядєй Оце вам за лосіни синтетичні! 
Оце за першокурсників!
     А це вже за геологів, гітару, тайгу
     І прочу поєбєнь! 
Кожен пункт обвинувачень Клімакса супроводжується ляпасом важкою змією.
Оце за ті похабні ваші пісні,
     Що ви їх виєте ночами, сичів лякаючи!
     Оце за блядські вірші, де про любов написано,
     Що їх ви під подушками тримаєте. Насправді ж
     Вам хочеться, щоб п'яна шоферня,
     Яка й не знає толком, як читати,
     Їбала вас в брудному гаражі! 
С у к аіБ л я д ь.О Клімаксе! Нехай же цеглепад 
Впаде на нас, мерзених! Хай говно
     Затопить нашу хату аж по крокви
     І із труби полізить замість диму!
     Нехай нам повилазить! Щоб ніколи
     Ми хуя не побачили в житті,
     Якщо ми будем лізти к пацанам,
     До ранку з ними тлузгати насіння
     І реготать предурочно - вдавати,
     Що ніби-то лоскотки боїмось.
     Не будем більше ми! 
К л і м а к с.Ну, не клянись, то гріх.

     Клімакс сіда на пенька, дістає "Біломор", закурює,  так, що стає схожий
на справедливого начальника дитячої  колонії. Він пригощає цигорками блядюг,
як   це  звичайно  роблять  на   допитах  кмітливі  менти.  Раптово   гостро
примружившись, як це віртуозно робив Бєрія, щоб приголомшити ворога, питає.

     Ви Зєвса знаєте?
     С у к аіБ л я д ь. з жахом Ми знаємо...
     К л і м а к с.Він щойно наказав пошматувати вас обоїх на котлєти,
     Якщо ви вже сьогодні не засмажете Павла Морозова
     І не подасте йому о сьомій на вечерю.
     Він сказав, що любить, щоб шкіру не знімали,
     А перед тим, як подавать на стіл,
     Побризгали б на неї трохи коньяком.
     А з ротащоб стирчала цибулина,
     Та тільки свіжа, а не тогорічна.
     Гаденыш цей вже заїбав богів,
     Він запиздячив всю свою сім'ю.
     Тепер він може на Олімп полізти
     У світлиї палати до богів,
     Щоб звідти їх на землю постягать,
     А потім сам на крісло Зевса сяде
     І буде видавать укази.
     Цього ми не можемо терпіти.
     Підрозділ блядський щас шикуюсь,
     Кругом, вперед за ордєнами!
     Сука-старша, шо не ясно?

     Сука і Блядь по-воєнному виконують накази.

     С у к а.Докладує старший сержант Сука!
     Діверсіонна група в складі
     Старшого сержанта Суки і єфрейтора Бляді
     В наряд заступила!
     К л і м а к с.Праве плече вперед! Бігом!

     Обидві  профури вихором  зникають в тайзі. Клімакс з цигаркою в  роті з
вогнем і димом стартує вертикально вверх,  як це робить на Байконурі ракета.

     К а р т и н ад р у г а. 
     П а в л і кМ о р о з о вмандрує тайгою, несучі на могутніх плечах мішок
з мертвою матір'ю. Мандруючи так, він зненацька влазить просто в лігвоС  ф і
н к с а, який годує здоровенними цицьками маленьких сфінксенят.

     С ф і н к с.Ага! Людиною воняє смачно як!
     К обіду ти мені з'явився вчасно,
     Давно пацанчіками я не ласувала.
     І як мені ти не відповіси
     На три мої загадки хитрожопі,
     То з'їм тебе негайно.
     П а в л і к.Не бздю нікого я!
     Давай загадки, сука із цицьками.
     Розгадував я й не такі кроссворди,
     Складали їх євреї хитромудрі,
     Хотіли наїбать - не получилось.
     Із ними не рівнятися тобі,
     Потвора ти дрімуча.
     С ф і н к с.Так слухай. Що це таке:
     Не буряк, не морковка,
     А червона головка?
     П а в л і к. не хвильку не вагаясь Піонерка в червоній хустинці.
     Що, з'їла, сука?
     С ф і н к с.Хвалитись постривай.
     Скажи, що це таке:
     Літає -
     І смертю засіває?
     П а в л і к.Фашистський літак.
     С ф і н к с.І тут вгадав, паскуда!
     Слухай же останню.
     Що це таке:
     Орел літає -
     Народ визволяє?
     П а в л і к.Радянський літак.
     С ф і н к с.І тут вгадав. Іди своїм шляхом.
     Розумний ти, а я їм тільки дурнів.
     П а в л і к.Ні, постривай, бо зараз моя черга загадувать,
     І як ти щас мені не зможеш відповісти,
     То тебе з говном змішаю я
     Разом з твоїми цуценятами.
     Що це таке, відповідай негайно:
     Сичав, сичав, та й замовк,
     Вигляда з нори, як вовк?
     С ф і н к с.То, може, то скажена барсучиха.
     П а в л і к.Тупа пизда! Це - Гебельс!

     Павлік  страшною силою епічного героя пиздить  Сфінкса мішком з мертвою
матір'ю.   Сфінкс   пада  мертвий.  Павлік  з  насолодою  душить   маленьких
сфінксенят, які жалібно скавучать. Тихцем,  ніким  не  помічені,  з-за сосни
визираютьС у  к аіБ  л  я д ь.  Обличчя у них  розмальовані грязюкою, як  це
роблять на бойовому завданні американські рейнджери в джунглях Індокитаю.

     Б л я д ь.Який він гарний, Сука!
     С у к а.Ах, я не можу на нього дивиться,
     Бо я уссусь в труси!

     Павлік в  цей час здирає з Сфінкса шкуру і надіває на себе,  як Геракл.
Потворна шкура щільно облягає його могутню постать, так що  сфінксові цицьки
гойдаються на плечах, як здоровенні еполєти.

     П а в л і к. до еліній Не треба там ховатися, дівчата, 
Все бачу я. Ви краще йдіть сюда.
     Скажіть мені, чи любите ви сєкс? 
Б л я д ь. виступає вперед Конечно!
     С у к а. пошепки Ти, Блядь, дурна, забула ти про Зєвса,
     Він на котлєти порубає нас.
     Б л я д ь.Я Пушкіна читала на турбазі. Там сказано,
     Що краще меньше жити, но їбатись,
     Ніж жити дохуя таким життям убогим,
     Як ми живем з тобою. Подружка сизокрилая моя,
     Яка в нас жизнь? Щодень приходить Клімакс
     І пиздить кобрами отруєними по попереку хворому.
     Казав крилатий гад, щоб ми про пацанів не сміли й думать.
     Та я їбала жизть таку, подружка.
     У дико лігво це я раком щас полізу
     І хай весь світ накриється пиздой,
     Безсмертниї боги, Олімп і океан
     І небо все нехай к хуям розпроїбеться
     Разом з амбалом тим, що його підпира!

     Блядь, хтиво вихиляючись сракою, залазить  до сфінксового лігва. За нею
лізе Павлік Морозов, чипляючись сфінксовими тітьками за вхід.

     С у к а.Оце подружка вткнула!
     Так мені сейчас зробилося завідно.
     Колись і я дівчатком молоденьким
     Курила план, ширялася потроху,
     А потім, сидячи на теплих трубах
     У подворотні з-заді гастронома
     Я цілувалася з хіпками
     І співала про Mіshelle.
     К хуям війну! Робіть любов, дибіли!

     Сука  лізе у вонюче  лігво, з  якого негайно долинають  тваринні звуки,
чавкання, репіння і таке інше. Через галявину сумно мандрує храм Аполлона на
курячих  ногах, очевидно, у пошуках  істини.  За ним  ідуть  загипнотизовані
піонери, Щукін  і  Аленушка. Аленушка  веде за  собою на мотузку свого брата
Іванушку. Іванушка -біленький,  з маленькими ріжками, ратицями  і хвостиком.
Аленушка  і Іванушка з цікавістю прислухаються до тваринних звуків, а потім,
не  вагаючись,  залазять  всередину.  Судячи  з  задоволеного   мекання,  їх
зустрічають гостинно. Храм Аполлона  сумно зникає  в  тайзі  разом з учнями.
Філін, який весь цей час  вів з дерева свої шпигунські спостереження, м'ягко
планірує на галявину.

     Ф і л і н.Мовчать боги, принишкли океани,
     Везувії таять в собі свій попіл,
     Каміння і вогонь священий. Храми
     Стоять, зарослі будяком і хмизом,
     У хмизі тім скульптури охуєних
     Розмірів лежать розкидані,
     І дивляться незрячими очима
     В безодню неба. Замовкли всі,
     Чекаючи коней із вершниками,
     З косами й вагою.
     Та щось не йдуть, прокляті.
     Або б уже сказали, що не прийдуть,
     Або скажіть, коли,
     Бо вже нема ніякого терпіння їх чекати.
     Так дальше жить ніззя! Скрізь долбоеби!
     Навіщо, мама Мудрая Сова,
     Мене ти народила!

     Філін за своїм звичаєм хоче  битися головою об сосну. Раптом несамовите
репіння  дерев  і  нелюдське   гарчання  вривається  на  іделічну  галявину.
З'являється Павел Власов у всій своїй красі. Він одразу ж помічає блядство у
своїх володіннях  і слоноподібними  ногами розчавлює  бридке лігво  Сфінкса.
Бляді з пострахом розбігаються.  Філін радісно кричить: "Ага! Ага! Прийшли!"
і  лобом  колотиться  в  сосни, утворюючи лісоповал. Павлік Морозов  сміливо
вилазить з-під вонючої груди кизяків, скелетів і сухого бадилля, з яких було
побудовано цю звірячу бірлогу.

     П а в л і к.Якого хуя ти, амбал невмитий,
     Прийшов сюда мішать моїм зайняттям?
     Тепер своїм улюбленим прийомом
     Зроблю з тебе навіки імпотента.

     Павлік  пиздить Павла  Власова ногою  по яйцях. Роздається  звук,  ніби
вдарили в дзвона.

     П а в л і к.Що, не подобається?
     П а в е лВ л а с о в.Ні.

     З цими словами він пиздить Павліка по голові. Звук абсолютно ідентичний
першому, результатів ніяких.

     П а в л і к.Тоді знайомся із моїм мішком смертельним,
     Із матір'ю могутньою моєю.
     Я її вбив, вона ж тебе уб'є.

     Павлік  пиздить  мішком Павла  Власова,  який  страшно кричить:  "Мать!
Мать!" хапа ротом  повітря  і пада  на Павліка  Морозова з  страшним стуком.
Очевидно,   при   падінні    він   припиздив   Павлушу   своїм   здоровенним
кінг-конгівським тілом. Павлуша не ворушиться, його кішки смачно бризнули на
мармизи  блядєй,  які спостеригають величне  видовище,  тремтячи  від  жаху.
Маленьке  козенятко  Іванушка  залазить на  трупи  титанів і  жалібно мекає.
Тільки Філін  продовжує істерично битися лобом в стовбури на своїй різосеці,
істерично повторюя: "Прийшли! Прийшли! Та тільки коні де! Де коні, блядь, де
коні!" В жахливій тиші страшно падають віковічні дерева.

     З а в і с а.
 
Навіґація по серверу:   головна сторінка «нотатника» · бібліотека Vesna.org.ua
 
Універсальна перекладачка для будь-яких пар мов
Тут спілкуються про літературу
Rambler's Top100 Тлумачний словник: англійсько-білорусько-польсько-російсько-український

Віртуальна Русь, 2005-2011
Пишіть, якщо що...