Раз до ксьондза забрела
Кривая на ноги
І, бідная, на дітей
Просила підмоги.

А ксьондзові грошей жаль, —
Давай її вчити,
Як каліці із дітьми
В білім світі жити.

"Лучче, — каже, — ти навчись
Бабити, змовляти,
То й на себе, й на дітей
Будеш гроші мати!"

"Де ж навчитись, пане мій?
Дайте мені раду!"
"Що учитись? Ти змовляй
Хоч так, для прикладу:

"Пробіг пес через овес—
Не шкодило псові,
Най же шкоди не буде
І тому вівсові".

Пішла баба — і куди!
Як свята, курує;
Пройшло уже кілька літ,
Ба, і ксьондз хорує;

Така ґуля, як кулак,
В горлі йому сіла...
Лічать-лічать доктори,
А все ґуля ціла.

Далі вдався до бабів,
Нічого чинити...
От приходить і крива
Слабого лічити.

Ксьондз, до лиха, вже забув;
Вона не питає,
Каже вийти з хати всім,
Сама зачинає:

"Пробіг пес через овес, —
Не шкодило псові,
Най же шкоди не буде
І тому вівсові!"

Подивився слабий ксьондз:
"А, то ти, зозуля?"
Та як враз зареготав —
Так і трісла ґуля!