| Головне | |||
| Новини | |||
| Афiша | |||
| Бiблiотека | |||
| Каталог організацій | |||
| Пропозиції книг і медіа-продукції | |||
| Робота у нас | |||
|
| Наші партнери: |
|
|
| І досі сниться: під горою,
Меж вербами та над водою, Біленька хаточка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча. І досі сниться: вийшла з хати Веселая, сміючись, мати, Цілує діда і дитя, Аж тричі весело цілує, Прийма на руки, і годує, 1 спать несе. А дід сидить, І усміхається, і стиха Промовить нишком: "Де ж те лихо? Печалі тії, вороги?" І нищечком старий читає, Перехрестившись, Отче наш. Крізь верби сонечко сіяє І тихо гасне. День погас, І все почило. Сивий в хату Й собі пішов опочивати. [Перша половина 1850, Оренбург] |
