О Волхва, наступниця йоги,
Сон-квітка казкових лісів,
Із обрію в обрій дорога,
Пташиний і зоряний спів.

Сон-квітка яскрава і ніжна,
Прекрасна чаруюча мить,
Прийшла, ожила і розквітла,
Як пам'ять із безвісті літ.

Сон-квітка моя і мрія,
Сон-спогад чудесного світу,
Чар-квітка, зоря і проміння,
Розкриті сонця дивоцвіту.

Розкритого простору Волхва,
Над обрієм сонячний цвіт,
Летить у безмежність дорога,
У простір і в сонячний світ.

Прослалась за мною дорога
У сивий вечірній туман,
А мене несуть мої ноги
До вихору сонячних барв.

Ще трохи, й сховаються барви
За синю вечірню імлу,
Чар-зіллям обернуться трави,
А місяць зійде наяву.

Приходить Землі таємнича
Відкритись мені глибина,
І стежка розкрилася звична
Шляхом Чумацьким без дна.

О Волхва Землі і проміння,
Чар-стежка і зорепад,
Біжу я у вашому ритмі,
У ваш уживляюся лад.

Дороги летять, присвячені
Мені дорогим іменам,
Куди – не має значення,
Навіщо - не знаю і сам.

Дороги мого натхнення,
Незнані і неповторні,
Дороги ідуть крізь мене,
Як я, осяйні і чорні.

Ідуть крізь мої горизонти,
Простори, туман, болота,
Крізь темряву і прозорість,
Із відчаю в забуття.

О Волхва моїх горизонтів,
Просторів, польотів, падінь,
Доріг до вершин і в безодню,
Ненюханих квіток і див.

Розломи і чорні провалля,
Блукання у тьмі навмання,
Ледь чутно жевріюча пам'ять,
Що прагне ввійти у життя.

Ледь чутно жевріючий поклик,
Що сплив з глибини забуття,
Незнаного простору подих,
Безодня нова й висота.

Жевріюче прагнення злету
І шепіт невимовних мрій,
Що зринули з безвісті Лети
І квітнуть над хаосом хвиль.

О Волхва, стихій рівновага,
Вібруючих в просторі струн,
Води животворної спрага,
І шепіт утрачених Рун.

О Волхва, пробудження Сонця,
Барвистий і сонячний цвіт,
Натхнення промінне віконце,
Мій погляд і поступ у світ.

О Волхва чарівної тиші
У озері місячних хвиль,
Що лагідно мене колише
У струменях теплих своїх.

О Волхва, води невимовність,
Прозорих озерних глибин,
Чарівний хвилюючий погляд
У іскрах танцюючих хвиль.

Блакитні хвилюючі очі,
Прозорі озерні чари,
Прекрасні і неповторні
Землі заповітні чакри.

Землі неповторно-прозора
Відкрита життя таїна,
Блакитна, бурхлива і чорна
Для неба, поверхні і дна.

О Волхва незримого дійства,
Глибин потаємних і снів,
Мета, траєкторія й вістря
У вічність спрямованих стріл.

О Волхва натхнення і лету,
Чар-промінь крізь тисячі літ,
Чар-вісник безмірно далекий
У наш шаленіючий світ.

Чар-образ ніжної квітки
Цвіте в невимовності Волхви
Прообразом нового світла,
Чар-променем нової волі.

О Волхва, ти мить, що єднає
Безодню, блакить, висоту,
Поєднує і розтинає,
І творить дорогу й мету

О Волхва моя і мрія,
Дорога й мета незбагненна,
Джерела, чари і крила,
Що творять самого мене.