ТИ ОБИРАЄШ ВОЛЮ

Почуй у горах пісню,

Побач в калюжі зорі,

Почуй із моря вісті

І пісеньку на дворі.

Зламай у серці кригу

І скинь душевний панцир,

Відчуй думок відлигу

І свіжість їх уранці.

Ти є нова людина,

Нового світу син:

Із серця пісня лине,

А з мозку – щастя гімн.

Ти створений для світу,

Своєї Батьківщини.

Немов мінливий вітер

Міняє світ людина.

Зміни на щастя горе,

Зміни ти свою долю.

І серце хай говорить –

Ти обираєш волю.

Мережива нічних вогнів

Збережені так глибоко в мені.

Мережива прекрасних слів,

Що не залишили в мені слідів.

Лише зображення твоїх очей

І спогади твоїх речей –

Не хочу скинути я зі своїх плечей,

Бо все життя без них не потече.

Як солов'їний той багатий спів –

Все розмаїття моїх снів.

Але лиш у житті є все, чого хотів,

Бо щастя не зникає, як у снах, за мить,

А довго над життям летить,

Як довго дружба і любов горить.

                                       Гра Світла

Шматочок світла, що танцює на стіні,

Він ніби посміхається мені.

Він ніби гине уві сні,

І раптом знову грає на стіні.

Дарує світло той старий ліхтар,

Бо місяця не видно з-поза хмар.

По кленах і каштанах вітряний удар,

Стоїть – лише старий ліхтар.

В перетинанні світла вулиць, площ

Іде імпресіоністський дощ.

Мов намальовані ті краплі у повітрі – то ж

Частинки ліхтарів тих старовинних площ.

Картина, намальована і у моїй душі,

І в ній нема ні рамок, ні межі,

Лиш світло з темноти блищить,

Осяюючи простори душі.