пошук:  

>> Бєлий Володимир: Чи дійсно можливо змінити на краще справи в освіті?

У розділах: [Освiта, учбові заклади]

Авторська сторінка
Опублікував:  belyi

 

Володимир Бєлий

Чи дійсно можливо змінити на краще справи в освіті?
vladimirbelyi.iatp.org.ua/index.php?newsid=1145265993 

Уявіть ту ситуацію, котра повторюється у шкільних класах мільйони разів. Вчитель гуманітарної дисципліни проводить уроки і переконливо доносить до свідомості дітей такі життєві цінності, як добро, совість, доброчинність, співчуття та підтримка, взаєморозуміння та толерантність і т.п. Він намагається застосувати різні педагогічні прийоми та методики, бере за основу твори самих визнаних авторів та вчення найвизначніших Вчителів людства. Все це відбувається безперервно і роками. І вчителям та письменникам видається, що на їхній діяльності тримається вся моральність суспільства. Досить зробити паузу у такій діяльності і суспільство розвалиться з причини тієї аморальності, котра тільки на те й чекає. У нашому освітньому просторі всі ці процеси не зупиняються ні на день. Але ... в реальності ми постійно вимушені стикатися не тільки з „ложкою дьогтю”, а й з „цистернами бруду” катастрофічних розмірів. Так, в Росії 40% населення страждають алкоголізмом та найбільша у світі кількість випадків суїциду. Але й у нас ситуація не краща, десь по Плутарху : „ Якщо весь час будеш поруч з кульгаючим, то й сам почнеш кульгати”. Америка немов би є протилежною за сутністю країною бо ж демократична, та тільки на справді, немов не бачить свого „дна”, не вирізняється відсутністю постійного пресингу нав'язати силоміць своє бачення життя. Такою є сутність супердержав, а як наслідок похідна від неї філософія освіти формує подібні за масштабами проблеми аморальності, тільки вже „американського розливу”.

Для балансу нашого аналізу уявимо ще й діяльність у сфері точних наук : математики, фізики, біології і інших. О, тут ми відчуваємо себе попереду всієї планети, адже ... далі є що перераховувати. От тільки покрівлю енергоблоку Чорнобильської атомної покрили звичайним асфальтом, а потім сильно жалкували. Або візьмемо таку просту та поширену ситуацію, як щоденний потік мільйонів авто по вулицях міст, сіл та автотрасах. Мільйони людей у цьому потоці одночасно слухають музику та новини. Деяка частина з них має можливість змінювати програми, гучність, переходити на іншу пісню з СD - диска одним дотиком пальця на відміну від архаїчного способу крутити ручки чи міняти аудіокасети і, одночасно, слідкувати за дорожньою ситуацією. Прикрість у тому, що сучасні автомагнітоли не є заслугою наших науковців та інженерів, і, навіть, не є продуктом діяльності відомих нам супердержав.

Ота організація освіти, що ми отримали у спадщину, так само як американська не варті того, щоб витрачати на неї народні гроші, бо обидві супроводжується шлейфом проблем штучної природи. Але ж такі проблеми відсутні, наприклад, в країні, де населення не знає, що таке замки на вхідні двері до помешкання, а основою життя країни є наукоємні технології чи в країні, де один випадок вбивства за декілька років, наркоторгівля відсутня, бо не має попиту, а показники навчальної підготовки школярів є одними з кращих у світі, або в невеличкій за населенням країні, де виробляють сучасні мобільні засоби зв'язку для сотень мільйонів громадян супердержав. Всі ці країни побудували свої освітні структури на прагматичній основі без „наполеонівських” задумів щодо вселенської ролі кожного вчителя чи письменника. До речі, саме ті письменники, котрих найбільше читають, колись та запитували себе : „ А чи дійсно я можу поліпшити життя інших завдяки своїм творам ?” і чесно відповідали : „ Ні, такі сподівання не більше, ніж ілюзії. Єдине на що доречно сподіватись так це те, що творіння гуманітарної праці можуть полегшити життя людей”. Все інше виключно у їхніх власних руках. А ось тут ми можемо розвинути думки відомих – полегшене життя є життям більш продуктивним. Тому - то й не засихає джерельце письменницької діяльності та не заростає бур'яном стежина до нього від ходи вдячних читачів. Все це написав з метою звернути увагу на ті продуктивні для побудови ефективної освіти „золоті злитки” об які, ми, не помічаючи того, спотикаємось у своїх потугах знайти ЩОСЬ таке особливе у, так званих, НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ та ВИВІРЕНИХ ЕКСПЕРИМЕНТАХ.

А у „сіреньких”, навіть, зовсім невидимих, з точки зору науково – педагогічних досліджень країнах ( Ісландія, Нідерланди, Фінляндія та інші) рівень підготовленості школярів за результатами міжнародних вимірювань на висоті, на відміну від супердержав з їхніми величезними ресурсами і намірами діяти виключно максималістськими, глобальними категоріями.

Давайте подивимось, наприклад, ось на такий науковий текст :

„Рівень навченості ліцеїстів можна визначити за допомогою критерію відповідності між ступенем надбаних знань, сформованих умінь та навичок учнів і державними вимогами до рівня навчальної компетентності ліцеїстів. Критеріями оцінки рівня навченості учнів можна обрати такі: успішність навчання; обсяг знань (повнота, глибина й міцність); самостійність у формуванні умінь та навичок; пізнавальний інтерес до навчальних предметів.

Успішність навчання ліцеїстів (У) визначається бальною оцінкою, яка є інтегрованим показником успішності навчання з профільних (Упр) та непрофільних (загальноосвітніх - Узаг) предметів і обчислюється за формолою : У = (Упр+ Узаг) / 2

При цьому успішність навчання...”

А тепер подумаємо : „ Ось практикуючий вчитель прочитав це і який внутрішній поштовх до змін на краще у своїй роботі отримав ?”

- Та ніякого !

Втім довкола нас у будь – якому малесенькому селі, вже не кажучи про густонаселені міста є острівець СУПЕРЕФЕКТИВНОЇ освіти з к.к.д. близьким до 100%. Не кажу відразу, що це за острівець, бо дуже хочеться, щоб ви самі своїм внутрішнім поглядом його побачили. Далі, окрім цього прикладу ми знаємо видатні продуктивні практики, що створили Шаталов, Палтишев, Гузик, Сухомлинський, Лозанов (Болгарія) та інші. Повторити таких майстрів у всеосяжній їхній глибині – годі мріяти, але ж як щодо основ їхніх методів? Що, теж недоступні ?

Зовсім ні ! Звичайно, більшість вважає, що не має ніяких, ні педагогічних, ні організаційних проблем – є виключно недостатнє фінансування. Та звідки взяти грошей від бездарної трудової діяльності ? А яку діяльність можна очікувати від не розвинутих суб'єктів ?

Також для балансу, поглянемо на організацію самої продуктивної виробничої праці і наукового її супроводу. Наприклад, подивимось на текст визнаного у світі менеджменту спеціаліста Рассела Арчибальда :

Можно определить шесть категорий интерфейсов проекта, хотя различия между некоторыми из них могут быть не вполне очевидными:

Изменение ответственности. По завершении одной задачи продукт, полученный в результате ее выполнения, передается другому члену команды или организации для дальнейшей работы. Значительная доля всех интерфейсов проекта относится именно к этому виду. Пример: инженерно-технический отдел завершает работу над спецификацией, затем отдел снабжения начинает закупки по указанной спецификации. Ее передача из инженерно-технического отдела в отдел снабжения является интерфейсным событием (исходящим для инженерно-технического отдела и входящим для отдела снабжения). Данная ситуация может рассматриваться и как пример информационного интерфейса.

Результат действия. Результаты выполнения одной задачи требуются для начала другой. Пример: прежде чем поставщик оборудования начнет его монтаж, подрядчик по бетонным работам должен закончить заливку фундамента. Это также может трактоваться как интерфейс, связанный с изменением ответственности.”

І перший текст для педагогів, і другий для виробничників – це теж саме, що „вода мокра, а лід холодний”. Вони є цінними для створення того наукового простору для профанів, котрі, спочатку за рахунок занурення у тему, змогли б виросли з такого свого стану, якби почали самостійно діяти. Тому опісля, коли особистість пробує ЗРОСТАТИ потрібна інший пласт науки – наука ДІЯТИ.

Недавно з'явилась невимовно цінна стаття доктора педагогічних наук, професора, директора Інституту післядипломної освіти Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченко    Хрикова Євгенія Миколаєвича (www.experts.in.ua) Нужна ли революция в высшем образовании?”, у якій він запитує : „ Главным показателем эффективности отечественной системы высшего образования можно считать состояние основных сфер жизни общества:  экономической, политической, культурной, где о значительном прогрессе за годы независимости Украины говорить не приходится. Но помогут ли революционные преобразования? Может ли быть в неэффективном обществе эффективное высшее образование?

Щоб вирішувати такі проблеми не досить тієї науки, котра всього лише класифікує та описує наявне. Без науки, котра вчить ДІЯТИ реальних досягнень чекати не доводиться.

Ось тут є доречним повернутись до того острівка, що завуальовано висвітлювався вище. Ним є початкова школа. Саме вона не має проблем з ефективністю своєї діяльності. Практично 100% відсотків дітей швидко навчаються читати, писати та рахувати. А є в Україні один дідусь, котрий вміє дати таку підготовку навіть 2-3 – х літнім онукам. І дідусь – унікум і вчителі початкової школи спрямовують дітей у рамки науки ДІЯТИ. Вони не стільки навчають, скільки дають дітям можливість НАВЧАТИСЯ.

Давайте саме через таку призму подивимось ще й на досвід видатних, котрих здається не повторити. А й не треба того намагатись, досить взяти їхню основу, центральне зерно і не комплексувати від того, що ми не такі видатні. Що нам більше до душі : обов'язково стати видатним чи просто працювати майже так, як видатні ? Якщо перше, то краще направити свої стопи до психіатра чи до духовного лікаря (священика), бо маємо ознаки хворого душевно – духовного свого стрижня, а якщо друге, то що нам заважає взятися за справи покращення НАШОГО освітнього „ я” з ентузіазмом ? Важливо звернути увагу саме на останнє, бо з грецької ентузіазм дослівно означає „ маючий Бога в середині себе”, а богам все під силу. Не кожному достає наснаги на ентузіазм ? Але ж не йде мова про показну „ентузіазізму”, що висмоктує всі сили у нормальної людини, а про „живчик” ДІЯТИ. Якщо і таке не до вподоби, то залишається сковзнути поглядом трішки вгору до : „Может ли быть в неэффективном обществе эффективное высшее образование?” і виділити слова неэффективное общество.

Згадайте, що робив Шаталов ?

Організував так, що діти кожного дня малювали чи краще, сказати моделювали, його конспект уроку у скороченому, а головне, схематичному варіанті. Останнє „примушувало” дітей аналізувати та синтезувати у полі звичайної навчальної програми. Незвичайним для багатьох виявилось, що „махрові” двієчники потім ставали професорами медицини і т.п.

А що робив Сухомлинський ?

- Багато чого, наприклад, часто виводив дітей на природу і давав їм свободу діяти, а потім приводив їх на теж місце наступного дня, щоб побачили що вони „натворили”. Саме таким практичним ходом і досягав небаченого рівня вихованості випускників своєї Павлишської школи.

А як досягав успіху Макаренко ?

- Та всі ми знаємо, що організував таку практичну навчально – виробничу діяльність, завдяки якій ті, хто був голий та босий перевтілювався як внутрішньо, так і зовні на особистостей, котрим заздрили майже всі жителі злиденного у ті часи Харкова.

Одним словом, як цінно вміти ДІЯТИ ! Не є турботою видатних розповсюджувати та поширювати свій продуктивний чи передовий досвід, вони своє вже зробили. Це нам, якщо ми не дурні, треба брати хоч частку, а краще саме ЯДРО того досвіду, щоб застосувавши виконати своє життєве ПРИЗНАЧЕННЯ не тільки відповідно до наказу відділу кадрів, а й у відповідності до лінії СУДЬБИ.

Ми у своєму ліцеї застосували свої підходи, щоб різко збільшити обсяги власної практичної роботи самих учнів і зайдіть до будь – якої установи чи виробничого колективу міста і запитайте дорослих : „ А чи знаєте ви щось про ФТЛ ?”

- Побачите сяючі обличчя батьків, діти котрих навчались чи навчаються у нас і почуєте самі приємні для нашого педагогічного колективу відгуки. Останній нічим, окрім високої професійності вчителів, як предметників у плані науково – педагогічних здобутків не вирізняється. Тільки просто вміє зробити так, щоб діти ДІЯЛИ, причому у не такій вже й легкій сфері математики, фізики та інформатики. Завантажуємо кожного учня поглибленим вивченням всього цього комплексу дисциплін. Втім головний стрижень, може й скромного, та все ж УСПІХУ у масовості нашої ліцейської освіти, чого до сих пір не має в масштабах країни. Наш ліцей працює тільки зі старшокласниками, їх у нас близько восьми сотень. Ось у цій точці ми маємо, як каже дехто з політиків Європу в Україні, бо правду, якось казав на телебаченні один київський вчитель : „ Не має у нас справжньої ліцейської освіти, бо справжній ліцей не може по – справжньому функціонувати впереміж з „малюками” чи у малюсінькому камерному ( елітному) закладі”. Плекати надії , щоб у масовому вимірі „чеканити” талантів та геніїв, що бажати гарячого снігу.

У МАСОВОМУ ВИМІРІ можна ДІЯТИ !

За такої позиції жоден передовий педагогічний досвід не буде втрачений. Адже ми, вчителі, ніяк не можемо бути пасивними натурами вже тільки за специфікою нашої професії. Негоже нам чекати, коли чиновники спроможуться реформувати НАШ освітній простір на краще. Також недостатнім є залишатись на позиціях виключно „вещающей” ( рос.) навчально – виховній роботі. Саме звичка до такого стилю штовхає викладачів університетів до критики Болонської системи вищої освіти, котра передбачає небачені для нас планові обсяги самостійної роботи студентів. Обґрунтовується чим завгодно, тільки не чесним визнанням нездатності багатьох викладачів дати конкретну правильну відповідь на запитання студентів. Викладачі бояться запитань, а в цілому бояться міняти своє життя. Але ж „вовка боятися – в ліс не ходити” і що за цього відмовитись від ПОБАЧЕННЯ з ІСТИНОЮ, дорога до якої пролягає через ліс життєвих хащ ?

Може є сенс нам, вчителям, звернути увагу не тільки на тісно оточуючих нас академічних фахівців, а й на далекого нам письменника, тираж книг котрого сягає 48 мільйонів примірників – Пауло Коельо , який підказує : „ Чудесное обитает на ПУТИ Обычных Людей. Это осознание мне позволяет сделать все что угодно.”

Ну, як згідні ? Так що в ДОРОГУ ?

Бєлий В.І. – заступник директора Херсонського фізико – технічного ліцею, котрий шукає ту редакцію, що підписала б псевдонімом – Влад Другов.

 
Навіґація по серверу:   головна сторінка «нотатника» · бібліотека Vesna.org.ua
 
Універсальна перекладачка для будь-яких пар мов
Тут спілкуються про літературу
Rambler's Top100 Тлумачний словник: англійсько-білорусько-польсько-російсько-український

Віртуальна Русь, 2005-2011
Пишіть, якщо що...