пошук:  

>> Білецький В.С. (ред.): Гірничий енциклопедичний словник, т.1 / 20.html

Текст-індекс >>

Авторська сторінка
Опублікував:  biletskv

 

ГЛИБОКА ШАХТА, *глубокая шахта, **deep mine, deep colliery; ***tiefe Grube - категорія шахт, які ведуть видобуток к.к. на глибинах, де умови розробки за впливом ряду основних природних і гірничотехн. чинників значно відрізняються від умов у шахтах помірних глибин. У Г.ш. в осн. добувають вугілля, руди золота, алмази, поліметалічні руди. Осн. особливості гірн.-геол. та гірн.- техн. умов - зростання впливу гірничого тиску, інтенсивний вияв пластич. властивостей г.п., збільшення т-ри (на глиб. 1000 м - до 36-40 оС), зростання числа та інтенсивності гірн. ударів, раптових викидів вугілля, порід і газу та ін. Умовно прийнято для Донецького бас. вважати глибокими вугільні шахти з початковою глибиною вентиляц. горизонту більше 600 м при розробці пологих і похилих пластів і 700 м - крутих. У Донецькому бас. до Г.ш. віднесені шахта ім. В.М. Бажанова, ім. О.О.Скочинського, "Прогрес", ім. О.Г.Стаханова та ін. За кордоном на шахтах Німеччини, Бельгії, Чехії, Великої Британії, Нідерландів і Франції глибина розробки перевищує 1000 м. В Японії вугільні родов. розробляються Г.ш., які працюють під дном Тихого ок. нижче за рівень берегової лінії більш ніж на 600 м. Видобуток вугілля під мор. дном ведеться також в США і Великій Британії. Шахти, які розробляють рудні родов., умовно вважають Г.ш. при глибині розробки понад 600 м (до 1000-1200 м), далі їх відносять до категорії надглибоких (більше 2500 м). Ускладнення умов розробки, характерні для рудних Г.ш., спостерігається на різн. глибинах. На одних Г.ш. т-ра г.п. істотно підвищується на глиб. 700-1000 м (ш. "Морру-Велью" в Бразилії), на інших - з глиб. 2000-2200 м (канад. шахти з видобутку золота). Найбільші Г.ш. з видобутку золота - "Вітватерсранд" в ПАР (глиб. розробки 3600-3800 м), "Чемпіон-Ріф" в Індії (3400 м), "Рандфонтейн пстейтс" в ПАР (3250 м), "Морру-Велью" (2457 м).

ГЛИБОКЕ БУРІННЯ, *глубокое бурение, **deep drilling, ***Tiefbohren - спорудження свердловин в земній корі в інтервалі глиб. 4500-6000 м (понад 6000 м – надглибоке буріння), що відображає досягнутий рівень техніки і технології ХХ ст. Г.б. характеризується більш високими т-рами (іноді понад 200 оС) і тиском (гірським, пластовим і поровим), наявністю зон аномального тиску, гідророзривом порід, нафтогазоводопроявами. B цих умовах можуть виникати різні ускладнення: поглинання бурового розчину, прихвати бурильних труб, аномально високі гідравліч. опори в затрубному просторі, осипи, каверно- і жолобоутворення тощо. Г.б. здійснюється буровими установками вантажопідйомністю 200-250 т, які включають 2-3 насоси з тиском нагнітання 25-32 МПа і гідравліч. Потужністю 500-900 кВт. При Г.б. застосовують обертальний (в осн. роторний, рідше вибійні двигуни) спосіб буріння.

ГЛИБОКИЙ КАР’ЄР *глубокий карьер, **deep open pit, ***Tieftagebau - кар'єр глибиною понад 100 м. Збільшення глибини відкритої розробки супроводжується зменшенням параметрів робочої зони кар'єру і довжини фронту робіт, збільшенням відстані транспортування гірн. маси на поверхню, кількості робочих горизонтів і трансп. майданчиків, ускладненням розкриття глибоких горизонтів та ін. З глибиною підвищується міцність та водорясність г.п., погіршуються умови природного провітрювання робочої зони. У зв'язку з цим ускладнюється вибухова відбійка г.п., підвищуються витрати на транспортування гірн. маси з робочих горизонтів на поверхню. При глиб. кар’єру 200-250 м на частку транспортування припадає бл. 40-45% загальної вартості к.к., при глиб. 300-400 м - 60-70%. На Г.к. застосовують залізничний, автомобільний, конвеєрний і комбінований види транспорту. Розкриття Г.к. до глиб. 180-250 м здійснюють внутр. похилими траншеями, призначеними для роботи колісного транспорту. Більш глибокі горизонти розкривають крутими траншеями для конвеєрних та скіпових підйомників, конвеєрних поїздів. Застосовують також підземні способи розкриття похилими або вертикальними стовбурами, комбінацією рудоспусків і тунелів. Системи розробки, що використовуються на Г.к.: транспортні з комбінованим автомоб.-конвеєрним і залізнично-конвеєрним транспортом; транспортні з повною конвеєризацією трансп. операцій. Найбільш перспективна циклічно-потокова та потокова технології. Провітрювання Г.к., як правило, природне. Штучна вентиляція Г.к. при необхідності здійснюється вентиляторними установками, в основі конструкцій - вентилятори шахтного типу, авіац. ґвинти з електроприводом або двигуни внутр. згоряння, турбоґвинтові і турбореактивні двигуни. Одна з проблем Г.к. - запобігання порушенню стійкості бортів кар'єрів, які приводять до утворення і розвитку обвалень, просадок, зсувів і т. ін. Для зміцнення ослаблених ділянок бортів Г.к. застосовують палі, штанги, підпорні стінки; зміцнюють породи цементним та ін. зв'язуючими розчинами, ізолюють покриттями з набризк-бетону по металіч. сітці, за допомогою бітумізації та ін. Приклади Г.к.: залізорудні - "Лебединський" (глиб. 400 м), "Сарбайський" (630 м), "Качарський" (720 м); міднорудні - "Коунрадський", "Сібайський", "Гайський" (200 м), "Гаспе"- Канада (глиб. 546 м), "Гранісл" (326 м), США - "Бінгем-Каньйон" (740 м).

ГЛИБОКОВОДНЕ БУРІННЯ, *глубоководное бурение, **deep-sea drilling, deep-water drilling; ***Tiefseebohren - спорудження свердловини на дні моря з використанням надводних техн. засобів при глибинах води понад 600 м. Проводиться з метою інж.-геол. дослідження мор. ґрунтів і вивчення будови дна океану, а також для видобутку з мор. надр рідких або газоподібних к.к. Для Г.б. використовуються бурові судна, оснащені системою динаміч. позиціонування, що допускає граничне відхилення бурильної колони від свердловини на 3% від глибини моря при бічному вітрі до 45 вузлів. Для буріння застосовуються спец. конструкції бурильних труб і їх з'єднань, виготовлені зі спеціальних сталей, розрахованих на стискаючі, розтягуючі і згинаючі зусилля; акустичні системи виявлення підводного гирла свердловини і мультиплексні системи контролю противикидних превенторів. Техніка і технологія кінця ХХ ст. дозволяє вести Г.б. на глибинах понад 4 000 м ("Світ науки", травень 1998, с. 38).

ГЛИБОКОВОДНИЙ ВИДОБУТОК *глубоководная добыча, **deepwater mining, extraction; ***Tiefseegewinnung - видобуток конкрецій, руд, металоносних мулів і розсолів з мор. дна при глиб. понад 2000 м. Для Г.в. застосовують добувні установки і плавзасоби водотоннажністю десятки тис. т, на яких розміщені вантажопідйомні засоби, енергоджерела, склади к.к. Г.в. здійснюється аґреґатом збору, черпаками, драгою-волокушею або ерліфтом. Аґреґат збору включає: збираючий механізм (гідравлічний, шнековий, роторний, вібраційний, згрібаючий, черпаковий, комбінований). Підйом пульпи здійснюється гідравлічними або механічними установками. Найбільш перспективні ерліфтні установки. Приклади Г.в.: 1. Ерліфтна установка компанії "Діпсі Венчас" - судно водотоннажністю 7500 т, дов. 106 м., ширина 15,2 м. Здійснює видобуток залізомарганцевих конкрецій на глиб. до 900м. Продуктивність 60 т/год. 2. Ерліфтний земснаряд компанії "Марін Даймонд Корп." Судно – переобладнаний танкер, на якому встановлені три ерліфти. Продуктивність до 300 т/год по ґравію. В Україні розроблена ерліфтна установка для видобутку к.к. з глибин до 6000 м.

ГЛИНА ПІДСТЕЛЕННЯ, *подстилающая глина, **underclay, ***Liegendton – пласт глини, який залягає під пластом вугілля. Являє собою ґрунт, на якому колись росли рослини, що стали матеріалом для утворення вугілля.

ГЛИНИ, *глины, **clays, ***Töne, Ton, Lehm - тонкоуламкові осадовi гiрськi породи, здатнi утворювати з водою пластичне тiсто, що пiсля висихання зберiгає надану йому форму, а пiсля випалу набирає твердості каменю. Містить понад 50% часточок розміру менше 0,01 мм. ( у т.ч. 25% - менше 0,001 мм). Комплекс глинистих мiнералiв: каолiнiт, монтморилонiт та гiдрослюда. При збільшенні кількості грубоуламкового матеріалу Г. переходять в алеврити та піски. Гол. хім. компоненти Г.: SiO2 (30-70%), Аl2О3 (10-40%), Н2O (5-10%), крім того присутні Fe2O3 (FeO), TiO2, CaO, MgO, К2O, Na2O, CO2 та ін. За характером технол. вимог пром-сті серед Г. виділяють чотири найбільш важливі групи: легкоплавкі, вогнетривкі та тугоплавкі; каоліни; адсорбційні (високодисперсні монтморілонітові). Г. становлять бл. 50% всіх осадових г.п. земної кори. В Україні найбільш цінні в господарському відношенні Г. є в межах Українського щита (Вінницька, Дніпропетровська, Запорізька, Черкаська, Кіровоградська та Хмельницька обл.) та на Півн.-Зах. Донбасі. Родовища бентонітових Г. експлуатують у Черкаській та Закарпатській областях. Полімінеральні глинисті породи поширені у осадових відкладах всієї України – їх використовують численні цегельні та цементні заводи.

ГЛИНИСТИЙ МЕРГЕЛЬ, *глинистый мергель, **clay marl; ***Mergelton – мергель, який містить 10-70% глинистих та 90-30% карбонатних частинок.

ГЛИНИСТИЙ РОЗЧИН, *глинистый раствор, **clay mud, clay drilling mud; ***Tonmörtel, Tontrübe, Tonspülung - осн. різновид бурового розчину, який застосовується при бурінні свердловин для очищення вибою від породи, винесення її на поверхню, глинизації стінок свердловин та ін. Г.р. в умовах циркуляції – неньютонівська рідина, в спокої утворює драглисту масу (гель), здатну втримувати в завислому стані вибурену породу. Експлуатац. властивості Г.р. регулюються вмістом глини (5-16%), введенням різних хім. реаґентів, солей, обважнювачів, пластифікаторів тощо.

ГЛИНИСТИЙ СЛАНЕЦЬ, *глинистый сланец, **clay shale, clay slate; ***Tonschiefer, Schieferton – метаморфiчна щiльна сланцювата порода, глинистi мiнерали якої перейшли у слюди, хлорити; як домiшки присутнi кварц, вуглиста речовина, залiзоруднi мiнерали. Пористість 1-3%. Не розмокає у воді. Утворюється внаслідок ущільнення (діагенезу) глин та їх часткової перекристалізації при зануренні на глибину. Характерний для геосинклінальних формацій. Г.с. використовуються в буд., електротехнічній пром-сті.

ГЛИНИСТІ МІНЕРАЛИ, *глинистые минералы, **clay minerals, argillaceous minerals, ***Tonminerale - група мінералів, г.ч. шаруватих силікатів, що входять до складу глин як осн. їх складова. Головні Г.м.: каолініт, монтморилоніт, галуазит, серпентин, гідрослюди, хлорити, палигорськіт.

ГЛИНИСТI ПОРОДИ, *глинистые породы, **clay rock, ***Tongesteine - тонкоуламковi осадовi гiрськi породи рiзного хiмiко-мiнералогiчного складу, що зустрiчаються у природi у пухкому, пастоподiбному та ущiльненому станi.

ГЛИНИСТI ФРАКЦIЇ, *глинистые фракции, **clay faction, ***Tonfraktion - частинки, розмiр яких у дiаметрi за різними класифікаціями не перевищує 10, 5, 2 чи 1 мкм.

ГЛИНОВІДДІЛЬНИК, *глиноотделитель; **clay separator; ***Tonabscheider – обладнання для видалення надлишку глини, регулювання співвідношення глини і обважнювача в бурових розчинах. Принцип дії глиновіддільника оснований на класифікації за масою суспензованих частинок глини і обважнювача за рахунок сил інерції.

ГЛИНОЗЕМ, *глинозем, **alumina, ***Tonerde – Al2O3. Див. алюмінію оксид.

ГЛИНОМІШАЛКА, *глиномешалка, **clay mixer, pug mill, ***Tonmischer, Tonkneter - апарат для приготування, обробки хім. реаґентами і обважнювачами бурових розчинів. Застосовуються механічні і гідравлічні Г. Крім того, в Україні запропоновані магнітоелектричні Г. без обертальних елементів. Продуктивність Г. від 4-6 до 90 м3/год.

ГЛІКОЛІ, (ДІОЛИ), *гликоли, (диолы); **glycols, (diols); ***Glykole – двоатомні спирти, які містять дві гідроксильні групи із загальною формулою СnH2n(OH)2; розрізняються за розміщенням гідроксильних груп у ланцюгу. Нижчі гліколі – етиленгліколь (ЕГ), діетиленгліколь (ДЕГ), триетиленгліколь (ТЕГ) і пропіленгліколь (ПГ) – прозорі, безколірні, в’язкі рідини, розчинні у воді. В нафтовій і газовій промисловості широко застосовуються як антигідратний інгібітор і адсорбент для осушування газу.

ГЛОБІГЕРИНОВИЙ МУЛ, *глобигериновый ил, **globigerina ooze, ***Globigerinenschlamm - океаніч. або мор. біогенний вапняковий осад, що складається перев. з раковин планктонних форамініфер та їх уламків. Містить 30-99% CaCO3, розмір зерен - від пісків до тонких мулів. Колір світлий, часто білий. Г.м. покриває більше 1/3 площі Світового океану. Особливо поширений в тропіч. і субтропіч. широтах, у відкритих частинах океанів і великих морів (Середземного, Тасманського та ін.).

ГЛУШІННЯ СВЕРДЛОВИН, *глушение скважин, **shutoff of wells, killing of wells; ***Bohrlochabsperrung - припинення фонтанування пластового флюїду з свердловини шляхом закачування в неї спец. рідини. Здійснюється шляхом штучного підвищення вибійного тиску до величин, що перевищують пластовий тиск. Необхідне для поточного і капітального ремонтів свердловин, припинення аварійних викидів пластового флюїду. Осн. питання, що вирішуються при Г.с.: вибір робочої рідини і режиму її закачування у свердловину. Вимоги до робочої рідини: забезпечення мінім. проникнення фільтрату і твердих частинок з робочої рідини в привибійну зону пласта-колектора, стабільність рідини при контактуванні з пластовою водою; недопущення взаємодії фільтрату з глинистим матеріалом в пласті-колекторі; запобігання утворенню нерозчинних осадів у поровому просторі пласта. Як рідину використовують нафту, воду, бурові розчини на водній і вуглеводневій основах (останні найбільш ефективні).

ГЛЯЦІОЛОГІЯ, *гляциология, **glaciology, ***Glaziologie - в широкому значенні - наука про всі форми льоду на земній поверхні (льодовики, снігове покривало, крижане покривало водоймищ і рік тощо), а також в атмосфері, гідросфері і літосфері. Синонім загального льодознавства. У вузькому значенні - наука про льодовики, що вивчає умови і особливості їх походження, існування і розвиток, а також склад, будову, фіз. властивості і взаємодію з геогр. середовищем. Г. тісно пов'язана з фізикою, широко користується методами кліматології, геології і фіз. географії. В льодовиках Землі укладено 27-29 млн. км3 води. Вивчення льодовиків дозволяє більш раціонально використовувати водні ресурси рік льодовикового живлення, допомагає запобігати катастрофам, що пов'язані з динамікою льодовиків (селі, повені і інш.), враховувати їх при проектуванні гірн. підприємств. Перші дослідження з Г. проведені в Альпах у ХУІІІ ст. Сьогодні гляціологіч. дослідження проводять спец. установи в ряді країн світу - Швейцарії, США, Канаді, Італії, Франції, Великобританії, Японії, Аргентині, Росії і т.д. Міжнар. наук. зв'язки та координацію здійснює Міжнар. комісія снігу і льоду геодезич. і геофізич. союзу.

ГНІЗДО, *гнездо, **nest, seat, pocket, socket, jack, recess, bunch; ***Nest - мінеральне тіло невеликих розмірів, звичайно неправильної форми. Відносно невелике (до 1 м) локальне скупчення корисної копалини.

ГНУЧКЕ ПЕРЕКРИТТЯ, *гибкое перекрытие, **flexible ceiling; ***biegsame Überdeckung - запобіжний настил (з металевої сітки, дощок чи інших матеріалів) для запобігання просипанню породи чи закладного матеріалу в лаву. Переміщується в процесі очисного виймання. В залежності від механіч. характеристик розрізняють Г.п.: напівгнучкі (гнучкі в одному напрямку) і гнучкі (в будь-якому напрямку). Застосовується при розробці потужних вугільних пластів, зокрема на Кузбасі, в Північно-Чеському та Нижньосілезькому вугільних басейнах.

ГОВЛІТмінерал, те ж саме, що і гауліт.

ГОЛАНДИТ, *голландит, **hollandite, ***Hollandit - мінерал, оксид марганцю і барію ланцюжкової будови. Склад: MnBaMn6O14. Сингонія моноклінна, псевдотетрагональна. Призматичні кристали, суцільні маси. Колір сріблясто-сірий. Блиск металічний, яскравий. Риска чорна. Крихкий. Зустрічається в кварцових жилах в центр. Індії.

ГОЛИЦИНА ШАР, *голицина слой, **Golitsyn layer, ***Golizyn-Schicht - нижня частина верхньої мантії Землі, що характеризується найвищими у мантії значеннями ґрадієнта швидкості поширення сейсмічних хвиль. Вказаний ефект обумовлений різким збільшенням у цій зоні густини і структури речовини. Г.ш. розташований на глиб. 400-900 км. Іноді його відносять до середньої мантії.

ГОЛОВА ПЛАСТА, *голова пласта, **outcrop, head of bed, upper edge, basset; ***Schichtkopf – верхня частина похилого або вертикального пласта.

ГОЛОВКА БАЛАНСИРА, *головка балансира; **balance beam head; ***Pferdekopfm, Balancierkopf – переднє закінчення балансира у вигляді головки, яке служить для кріплення канатної підвіски.

ГОЛОВНА АНТИКЛІНАЛЬ ДОНБАСУ – антиклінальна структура, що ділить Донецьку складчасту споруду на дві частини. Протяжність Г.а.Д. – 270 км, ширина 8-12 км. Складається з порід кам’яновугільної системи. В її осьовій частині є родовища ртуті, на крилах – поклади вугілля.

ГОЛОВНА КОМПРЕСОРНА СТАНЦІЯ, *глaвная компрессорная станция; **main (base) compressor station; ***zentrale Erdölumpumpenstation – комплекс устаткування для підвищення тиску природного газу, що поступає з родовища в газопровід магістральний. Головна компресорна станція вводиться в експлуатацію, коли через зниження пластового тиску при заданому відборі газу не забезпечується підтримання розрахованого тиску в газопроводі.

ГОЛОВНА НАФТОПЕРЕКАЧУВАЛЬНА СТАНЦІЯ, *головная нефтеперекачивающая станция; **main (base) oil transfer pumping station; ***zentrale Erdölumpumpenstation – комплекс устаткування, розташований на початку магістрального нафтопроводу чи його окремої експлуатаційної ділянки і призначений для накопичення і перекачування по трубопроводу нафти і нафтопродуктів.

ГОЛОВНЕ ПАСМО КРИМСЬКИХ ГІР – південна, найвища частина Кримських гір. Довжина 180 км, шир. 15-30 км, висота до 1545 (г. Роман-Кош). Складається г.ч. з глинистих сланців, пісковиків верхньотріасового-ранньоюрського віку, конґломератів та вапняків юрського та крейдового віку. Корисні копалини представлені флюсовими та мармуровими вапняками.

ГОЛОВНІ ПЕРЕРІЗИ МУЛЬДИ ЗРУШЕННЯ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ, *главные сечения мульды сдвижения земной поверхности - вертикальні перерізи мульди за простяганням і навхрест простягання відроблюваного вугільного пласта (рудного тіла), які проходять через точку з найбільшим осіданням земної поверхні. В цих перерізах зрушення і деформації земної поверхні досягають максимальної для даної мульди величини.

ГОЛОЦЕН, *голоцен, **Holocene, Postglacial Epoch; ***Holozän, Postglazialzeit - сучасна (пізня) епоха антропогенового періоду, яка охоплює післяльодовиковий час. Почався бл. 12 тис. р. тому. Протягом Г. суша і моря набули сучасних контурів, склалися геогр. зони, сформувалися заплавні тераси рік і торфовища.

ГОЛОЦЕНОВІ ВІДКЛАДИ, *голоценовые отклонения, **Holocene beds, ***Holozänаblаgerungen – геологічні відклади, що утворилися протягом голоцену. В Україні представлені переважно річковими (алювіальними), озерно-болотними, лиманно-морськими генетичними типами і ґрунтами. У долинах рік Дніпра, Зах. Бугу та Молочної вони представлені пісками руслової фації та піщано-глинистими породами заплавної та старичної фації загальною потужністю до 3-5 м. У гірських та передгірних р-нах – несортованим ґравійно-галечниковим м-ом. Озерно-болотні Г.в. поширені на Поліссі і представлені суглинками та глинами з прошарками торфу й мулу, їх середня потужність 15 м. Лиманно-морські Г.в. – на шельфі і в лиманах Чорного та Азовського морів; вони складаються з мулів, глин та пісків потужністю 15-30 м. До Г.в. належать і техногенні утворення відвалів, териконів та хвостосховищ. Озерно-болотні Г.в. на Чернігівщині, Рівненщині, Житомирщині містять родовища торфу й сапропелевих мулів. Еолові піски використовують у буд. галузі. Ґравійно-галькові породиколектори ґрунтових вод.

ГОЛУБИЙ (БЛАКИТНИЙ) МУЛ – Див. мул голубий.

ГОЛУБІ (БЛАКИТНІ) СЛАНЦІ – Див. сланці голубі.

ГОЛЬМІЙ, *гольмий, **holmium, ***Holmium - хімічний елемент. Символ Ho, ат. н. 67, ат. м. 164,93, рідкісноземельний метал, належить до лантоноїдів. Густина 8780 кг/м3. Т-ра плавлення 1460 оС. Легко піддається механіч. обробці. Хімічно активний; при високих т-рах взаємодіє з киснем, галогенами. На повітрі окиснюється. Вміст Г. в земній корі 1,3х10-7% по масі. Рудні мінерали: монацит, ксенотим, евксеніт. Використовується в люмінофорах. Сплави Г. із залізом, кобальтом і нікелем перспективні як магнітні матеріали. Від латинізованої назви Стокгольма - Гольмія.

ГОМОГЕНІЗАТОР, *гомогенизатор, **homogenizer, ***Homogenisator - апарат для одержання однорідних, дрібнодисперсних сумішей, а також емульсій високої дисперсності. Принцип дiї Г. полягає в активному перемiшуваннi суспензii за допомогою активаторiв рiзних типiв (імпелерних, байпасних тощо). Застосовується, напр., при приготуванні суспендованого палива на основі вугілля, гідротранспортуванні сипучих корисних копалин і т.і.

ГОМОГЕНІЗАЦІЯ, *гомогенизация, **homogenization, ***Homogenisierung - надання однорідної структури або однорідних властивостей мінеральній масі, сумішам, сполукам, розчинам або емульсіям шляхом механічного перемішування, усереднення, хімічного чи температурного впливу на них. Для одержання гомогенних сумішей використовуються спеціальні апарати - гомогенізатори.

ГОМОГЕННИЙ, *гомогенный, **homogeneous, uniform; ***homogen - той, що виявляє однакові властивості на всьому протязі його поширення. Напр., гомогенна речовина, гомогенна пульпа тощо.

ГОМОКЛІНАЛЬ, *гомоклиналь, **homocline, ***Homoklineмонокліналь з рівномірним нахилом шарів.

ГОМОЛОГИ, *гомологи; **homologues; ***Homologen – сполуки, що належать до даного гомологічного ряду, тобто відрізняються в такому ряді на певну структурну одиницю, напр., СН2: СН4, СН3СН3, СН3СН2СН3, СН3СН2СН2СН3 і т.д.

ГОМОЛОГІЧНІ РЯДИ, *гомологические ряды **homological series, ***homologe Reihen - групи органічних сполук з однаковими хімічними властивостями й схожою будовою, що різняться однією або кількома групами =СН2 у складі вуглеводневого радикала молекули.

ГОМОХРОННIСТЬ, *гомохронность; **homochronity – ч асова подібність у процесах, однорідність за часом, коли відношення між подібними інтервалами часу перебігу процесу, що має місце у двох системах, постійне. Див. подiбнiсть часова.

ГОН - Див. ґрад.

ГОНДВАНА - гігантський гіпотетичний континент, що існував у Півд. півкулі протягом палеозою і частково в мезозої. До складу Г., яка являла собою докембрійську платформу, входили знач. частини сучасних материків - Півд. Америки, Африки і Азії (Аравія, Індостан), Австралії і, можливо, частина Антарктиди. Протягом мезозою стався розпад Г. на окремі брили; в крейдовому періоді вона перестала існувати як єдине ціле.

ГОНІОМЕТР, *гониометр, **goniometer, ***Honiometer - прилад для вимірювання кутів між плоскими гранями твердих тіл, напр., кристалів. Використовують у кристалографії, геодезії тощо.

ГОНІОМЕТРІЯ, *гониометрия, **goniomety, ***Honiometrie - розділ тригонометрії, де вивчаються способи вимірювання кутів, властивості тригонометричних функцій та співвідношення між ними.

ГОНОРИС КАУЗА (від лат. honoris causa) - вислів, який додається до назви вченого ступеня або звання, якщо він присвоєний без захисту. Те ж саме, що і "почесний". Наприклад, професор Г.к., докт.наук Г.к. тощо.

ГОРИ (ГІРСЬКІ СПОРУДИ), *горы, **mountains, ***Gebirge - ділянки земної поверхні, підняті вище 600 м над рівнем моря. Характеризуються різними коливаннями відносних висот і контрастними формами рельєфу. Г. поділяють на високі (понад 2000 над р.м.), середньовисокі (1000-2000 м), низькі (600-1000 м). За походженням розрізняють Г. тектонічні, вулканічні й денудаційні. Для Г. характерна вертикальна поясність ландшафтів. На тер. України підносяться Кримські гори і Українські Карпати.

ГОРИЗОНТ А, *горизонт А, **А horizon, ***A-Horizont – в геології – верхній шар ґрунту, в якому акумулюється органічний матеріал і з якого вилуговуються розчинні солі та колоїди; верхній орний шар ґрунту.

ГОРИЗОНТ БЕЗПЕЧНОЇ ГЛИБИНИ, *горизонт безопасной глубины, **horizon of safe depth - горизонтальна площина (лінія на розрізі), побудована на безпечній глибині розробки.

ГОРИЗОНТ В, *горизонт В, **В horizon, ***В-Horizont – в геології – шар ґрунту під горизонтом А в якому акумулюються колоїди, розчинні солі та тонкі мінеральні частинки.

ГОРИЗОНТ ГІРНИЧИЙ, *горизонт горный, **mining level, horizon, level, ***Sohle, Horizont - сукупність гірн. виробок, розташованих на одному рівні. Частина шахтного поля, однією з меж якого по спаду є головний транспортний штрек, а другою — верхня або нижня межа шахтного поля. Бокові межі горизонту — межі шахтного поля за протяжністю. Якщо шахтне поле ділиться на три і більше горизонтів, то їхніми межами за спадом є головні штреки транспортного та вентиляційного горизонтів. Розмір горизонту за спадом 1000…1200 м. За призначенням розрізняють такі Г.г.: основний, концентраційний, проміжний, буровий, повторного дроблення, грохочення, скреперування, підсічки. Основний Г.г. - (відкатний) призначений для транспортування к.к. до шахтного стовбура. Основний Г.г., на який перепускають к.к. з дек. поверхів, наз. концентраційним. Проміжний Г.г. служить для підготовки виїмкових дільниць (блоків і т.п.), вентиляції, водовідливу, доставки к.к. і обладнання, а також перепуску к.к. на осн. горизонт вертикальними або похилими виробками. З виробок на буровому Г.г. проводиться буріння шпурів або свердловин. Г.г. скреперування призначений для скреперної доставки відбитої к.к. до місця її перепуску на основний Г.г. або навантаження у відкатні ємкості.

ГОРИЗОНТ С, *горизонт С, **С horizon, ***С-Horizont – в геології – зона вивітрювання порід, що лежить нижче горизонту В. Вниз переходить у невивітрювані корінні породи.

ГОРИЗОНТАЛЬ, *горизонталь, **contour lines, ***Höhenlinien - лінія на плані (карті), яка з’єднує точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою. Г. служать основним способом зображення рельєфу земної поверхні на планах та картах. Широко використовуються при вирішенні багатьох інженерних завдань (планування доріг, обчислення обсягів земляних робіт тощо).

ГОРИЗОНТАЛЬНА СВЕРДЛОВИНА – Див. свердловина горизонтальна.

ГОРИЗОНТАЛЬНЕ ЗАКЛАДАННЯ, *горизонтальное заложение, **horizontal equivalent; ***Horizontalabstand - проекція виміряної похилої довжини лінії на горизонтальну площину. Див. закладання.

ГОРИЗОНТАЛЬНИМИ ШАРАМИ ВИЙМАННЯ (ВИЇМКА), *горизонтальными слоями выемка, **horizontal slicing, ***Teilsohlenbruchbau mit scheibenweisem Abbau - розробка покладу к.к. з поділом її на шари, що розташовуються горизонтально. Застосовують для розробки покладів міцних руд і пластів вугілля крутого залягання, складної будови. Розділяють на виїмку з обваленням і виїмку із закладанням. У першому випадку можливий тільки низхідний порядок відробки шарів, у другому - низхідний і висхідний. Осн. переваги способу - високе вилучення (до 98%) і мале разубожуванння к.к. (руди); можливість одночасної розробки дек. поверхів; збереження без істот. змін поверхні і масиву бокових порід; пожежобезпека; безпека у відношенні гірн. ударів. Осн. недоліки: відносно високі витрати праці та матеріальних коштів у зв'язку із застосуванням закладки; великий обсяг підготовчих виробок.

ГОРИЗОНТАЛЬНІ ДЕФОРМАЦІЇ, *горизонтальные деформации, **horizontal deformations, ***Horizontaldeformationen - відношення різниці інтервалу у горизонтальній площині мульди зрушення до його початкової довжини.

ГОРІЛІ ГІРСЬКІ ПОРОДИ, *горелые горные породы, горельники, глиежи, обожженные горные породы, порцелланит, **burnt rock, ***Porzellanite - осадові гірські породи, обпалені внаслідок природного вигорання вугільних пластів або горіння породних відвалів (териконів). Склад і властивості Г.п. дуже мінливі і залежать від складу первинних порід та ступеня їх випалення. Характерні мінеральні новоутворення: муліт, кордієрит, воластоніт. Оксиди заліза відновлюються до магнітного залізняка, а іноді до природного чавуну. Глибина зон вигорання не перевищує звичайно 50 м, максимальна - 200 м. Площі розвитку зон Г.п. іноді досягають десятків км2. Напр., об'єм Г.п. на Абанському род. Кансько-Ачинського бас. бл. 1,6 млрд. м3, а площі окр. ділянок вигоряння 20 км2. Найбільшу пром. цінність мають середньообпалені глинисті породи (глієжі), що мають високу активність. Вони використовуються в цементній пром-сті як наповнювачі для асфальтобетону. Піскові Г.п. застосовуються в дорожньому буд. як основа шляхових покриттів.

ГОРІННЯ, *горение, **burning, ***Brennen – складний фіз.-хім. процес на основі екзотермічних реакцій окиснення-відновлення, який характеризується значною швидкістю перебігу, виділенням великої кількості тепла і світла, масообміном з навколишнім середовищем. При Г., як правило, утворюється полум’я. Г. може початися спонтанно внаслідок самозаймання або бути ініційованим запалюванням. Стосовно до ВР розрізняють стаціонарне або нормальне Г. (постійна швидкість розповсюдження від часток см/с до сотень см/с) та нестаціонарне або вибухове (нестабільна швидкість до сотень м/с).

ГОРІХ, *орех, **nut, ***Nußсорт вугілля крупністю 25-50 мм; крупний горіх – 25-100 мм. В різних країнах є свої шкали крупності цих сортів вугілля. Напр., в ФРН "горіх І" – 50-80 мм, "горіх ІІ" – 30-50 мм, "горіх ІІІ" – 18-30 мм, "горіх ІV" – 10-18 мм, "горіх V" – 6-10 мм.

ГОРНБЛЕНДИТ, *горнблендит, **hornblendite, ***Hornblendit – крупнозерниста кристалічна магматична порода основного складу, складена роговою обманкою. Відрізняється від амфіболіту структурою.

ГОРСТ, *горст, **horst, elevated block, uplift; ***Horst - тектонічна форма порушення залягання гірських порід. Являє собою переважно видовжену, відносно підняту ділянку земної кори, обмежовану опущеними по лініях скидів. Г. досягає в поперечнику десятків км. Амплітуда переміщення може скласти дек. тис. м. Г. звичайно утворюється внаслідок активного підняття.

ГОРЮЧА ЗЕМЛЯ - давня назва торфу. Зустрічаються в "Натуральній історії" Плінія Старшого в (46 н. е.).

ГОРЮЧИЙ ГАЗ, *горючий газ, **combustible gas; ***Brenngas, Heizgas – природні та штучні суміші водню, окису вуглецю, сірководню, газоподібних вуглеводнів (метану, етану, пропану, етилену та інших), які здатні горіти.

ГОРЮЧІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ, *горючие полезные ископаемые, **combustible minerals, ***Brennbodenschätze - природні органічні сполуки, що мають здатність горіти. Використовуються як джерело теплової енергії. Поширені в природі у твердому (кам’яне та буре вугілля, торф, горючі сланці, сапропеліти), рідкому (нафта, нафтоподібні речовини - рідинні та затверділі - природні асфальти, озокерит, кір тощо) й газоподібному (гази природні горючі) стані. Г.к.к. складаються з горючої маси (вуглець, водень, кисень, сірка) і баласту (золи). З усіх твердих Г.к.к. найважливішим є вугілля. Великі промислово-енергетичні центри створені, як правило, в районах, багатих на вугілля (Донбас, Рур, Кузбас та ін.). При коксуванні вугілля одержують до 1000 різних речовин, які використовуються у металургії, хімічній промисловості, сільському господарстві, на залізничному та автотранспорті. В порівнянні з іншими найбільш поширеним Г.к.к. в земній корі є кероген горючих сланців (бл.650 трлн.т). Геологічні запаси нафти складають оціночно бл. 2 трлн.т. Нафта та газ природний є основою сучасної енергетики і промисловості органічного синтезу. З нафти виробляють паливо для двигунів внутрішнього згоряння (бензин, гас, дизельне паливо), паливо для ТЕС (мазути), котельних установок, великий асортимент мастил, бітуми для шляхового покриття, сажі для гумової та електротехнічної промисловості, кокс для електродів і багато ін. продуктів. З нафти та нафтопродуктів синтезовано більше 20 000 органічних сполук. За підрахунками Світового енергетичного союзу, світові запаси вугілля будуть вичерпані за 250 років, газу - за 60 років, нафти (без нафтоносних пісків) - за 40 років. Прогноз вичерпання ресурсів Г.к.к. "Римського клубу" менш оптимістичний: запаси вугілля вичерпаються за 150 років, нафта – за 50 років, газ – за 49 років. Очікується, що світове споживання енергії протягом 1990-2010 рр. зросте на 42% - щорічно на 1,8% (в 1970-1990 рр. світовий попит на всі види енергії щорічно зростав на 2,5%). При цьому світове споживання вугілля протягом 1990-2010 рр. збільшуватиметься найповільнішими серед інших Г.к.к. темпами - на 1,1% щорічно. Темпи приросту споживання нафти будуть більшими - бл.2,1% щорічно. У країнах Східної Європи і пострадянського простору, включаючи Україну, щорічний приріст споживання нафти очікується на рівні 1,6%, газу - 1%, вугілля - 0,4%. В 2000-2003 рр. внутрішні потреби України в продуктах нафтопереробки можуть збільшитися в 1,5-2 рази в результаті розширення автомобільного парку, стабілізації роботи промислових підприємств та агропромислового комплексу. У 2020 р. у виробництві електроенергії на вугілля припадатиме 34,5%, газ – 25%, відновлювальні джерела – 22%, ядерне паливо – 9,5%, нафту – 9%.

ГОРЮЧІ СЛАНЦІ, *горючие сланцы **petroliferous shale; oil (bituminous) shale; ***Brennschiefer, Ölschiefer - тверда горюча корисна копалина, осадова (глиниста, вапнякова та піщаниста) гірська порода карбонатно-глинистого (мергелистого), глинистого або крем'янистого складу, що містять 10-50%, рідше до 60% органіч. речовини (керогену), сингенетичної осадонакопиченню. Як правило, це рештки найпростіших водоростей. Мінеральна речовина - кальцит, доломіт, гідрослюди, кварц тощо. Забарвлення Г.с. коричневе, коричнювато-жовте, сіре, оливково-сіре. Текстура листувата або масивна. За співвідношенням сапропелевих і гумусових компонентів Г.с. поділяються на сапропеліти і сапрогуміти. Органічна речовина Г.с. характеризується високим вмістом водню (7-10%), великим виходом летких речовин при терміч. переробці (до 90%), високою пит. теплотою згоряння - 29-37 МДж/кг. Мінімальна теплота згоряння - 5 МДж/кг. Загальні потенційні ресурси Г.с. в світі оцінені в 650 трлн. т (26 трлн. т сланцевої смоли). Осн. ресурси - бл. 430-450 трлн. т (24-25 трлн. т сланцевої смоли) зосереджені в США (шт. Колорадо, Юта, Вайомінг) і пов'язані з формацією Грін-Рівер. Великі поклади Г.с. є в Бразилії, КНР, менші - в Болгарії, Великобританії, Росії, ФРН, Франції, Іспанії, Австрії, Канаді, Австралії, Італії, Швеції, Югославії. На території України є на правобережжі Дніпра, в межах Дніпровсько-Донецької западини, в Карпатах і Кримських горах. Геологічні запаси мінелітових Г.с. в Україні до глибини 200 м складають понад 500 млрд.т. Вони залягають потужними пластами від десятків до 1500 м смугою вздовж Східного схилу Карпат і в долинах, які прилягають до гірського масиву від кордону з Польщею на півночі до Румунії на півдні. Кількість горючих речовин в українських Г.с. 12-35%, теплота згоряння 3,75-10,0 МДж/кг, середній вихід летких речовин – 50% на органічну масу, вміст водню і кисню в горючій речовині відповідно 6,5-7,5% та 16-20%. Вміст сірки на суху масу 1,5-3,5% (65% - сульфіди та дисульфіди, 5-15% – сульфати). Осн. частина сланців використовується для спалення на ТЕЦ і ДРЕС. Смола може використовуватися як рідке паливо, хімічна сировина.

ГРАВЕЛІТ, *гравелит, **gravelite - зцементований гравій з текстурою, властивою піщаним породам.

ГРАВІЙ, *гравий, **gravel, grit, ***Kies - пухка порода, яка складається із округлих уламків гірських порід і мінералів від 1 до 10 мм. Розрізняють гравій річковий, озерний, морський та льодовиковий. Є також гравій штучний — керамзитовий, одержуваний з легкоплавкої глинистої сировини, та зольний — з паливних відходів теплоелектростанцій. Застосовують як будівельний матеріал, заповнювач для бетону. В гірничій справі виділяють Г. розміром 5-70 мм. У залежності від крупності Г. поділяють на: дрібний (1-2,5 мм), середній (2,5-5 мм) і крупний (5-10 мм). В гірничій справі і будівництві за крупністю зерен розрізняють наступні фракції Г. (мм): 5-10, 10-20, 20-40, 40-70. У великому масштабі Г. добувають в США, ФРН, Великій Британії, Росії та ін. країнах.

ГРАВІМЕТР, *гравиметр, **gravimeter, ***Gravimeter, Schweremesser - прилад для вимірювання прискорення сили тяжіння. Г., призначені для абс. вимірювань, забезпечують похибку 0,03-0,07 мГал, польові для відносних вимірювань - 0,1-0,01 мГал, донні та свердловинні - 0,1-0,3 мГал, морські - 0,5-3 мГал, аерогравіметри - до 4 мГал (мГал=10-5 мс-2).

ГРАВІМЕТРИЧНА ЗЙОМКА, *гравиметрическая съемка, **gravimetric survey; ***gravimetrische Aufnahme, Gravimeteraufnahme - сукупність вимірювань величин, що характеризують гравітац. поле даного р-ну. В геол. проводиться за допомогою гравіметрів, рідше - варіометрів та ґрадієнтометрів. За призначенням Г.з. поділяється на регіональну, що застосовується для вивчення фігури Землі, і детальну - для вивчення невеликих аномалій, створених окр. геол. структурами і рудними тілами. За способом проведення розрізняють площинну Г.з. - пункти спостережень розташовуються рівномірно по площі, і профільну (або маршрутну), що проводиться за окремими, далеко віддаленими профілями або маршрутами. Для регіональних геол.-геофіз. досліджень Г.з. виконується в масштабі 1:200000-1:500000. При пошуках нафтогазоносних структур і вивченні вугільних басейнів масштаб зйомки становить 1:50000. Пошуки і вивчення рудних структур і тіл проводяться в масштабі 1:2000-1:25000. На основі даних Г.з. будують гравіметричні профілі і карти.

ГРАВІМЕТРИЧНА РОЗВІДКА, *гравиметрическая разведка, **gravimetric prospecting, ***gravimetrische Erkundung, Gravimetermessungen - один із методів геофізики, що базується на вивченні гравітаційного поля Землі. Об'єкти Г.р. - щільні неоднорідності земної кори, що створюють аномалії в гравітац. полі Землі. Г.р. використовується для вивчення будови земної кори, пошуку і розвідки родов., зокрема нафтогазоносних, слабкомагнітних залізних руд, хромових та мідно-колчеданових руд, нерудних к.к. – калійних солей, боратів, корунду, бариту, апатитів. Г.р. знаходить також застосування в інж. геології та гідрогеології з метою вивчення глибинної будови артезіанських басейнів, пошуків та оконтурювання порожнин карсту та ін.

ГРАВІМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ, *гравиметрический анализ, **gravimetric analysis; ***Gewichtsanalyse, Gravimetrie - метод кількісного визначення складу речовин. Розроблений швед. хіміком Т.У.Берґманом. У основі лежить закон збереження маси речовин при хім. перетвореннях. При Г.а. спочатку зважують на аналіт. терезах досліджувану речовину, переводять її у розчин, потім осаджують ту складову речовини, кількість якої хочуть визначити, відокремлюють її від розчину, зневоднюють (сушать, прожарюють) і зважують твердий залишок. Точність Г.а. висока - 0,1-0,02%. Аналіз широко використовується для дослідження руд, сплавів, органічних речовин тощо.

ГРАВІМЕТРІЯ, *гравиметрия, **gravimetry, ***Schwerkraftmessung, Schweremessung, Gravimetrie - галузь геофізики, що вивчає гравітаційне поле Землі, зокрема з метою вивчення її внутрішньої будови.

ГРАВІТАЦІЙНА ВОДА - Див. вільна вода.

ГРАВІТАЦІЙНЕ ВІДСТОЮВАННЯ, *гравитационное отстаивание; **gravity sedimentation; ***Gravitationsabsetzen, Gravitationsklärung – розділення механічної суміші двох фаз, напр., нафти і пластової води за рахунок різниці їх густин у герметизованих відстійниках і сировинних резервуарах (з нагріванням або без нього).

ГРАВІТАЦІЙНЕ ЗБАГАЧЕННЯ (ЗБАГАЧУВАННЯ) КОРИСНИХ КОПАЛИН, *гравитационное обогащение полезных ископаемых, **gravity separation, gravity preparation, gravity concentration; ***Gravitationsaufbereitung, Schwerkraftaufbereitung - процес і дія збагачення корисних копалин, що ґрунтується на використанні гравітаційного поля, в якому мінерали відокремлюються від пустої породи внаслідок різниці їх густини і розміру частинок. Здійснюється у водному, повітряному або важкому середовищі, в шлюзах, сепараторах (наприклад, крутопохилих сепараторах), гідроциклонах, відсаджувальних машинах, на концентраційних столах і т.ін. Сучасна теорія Г.з. розглядає його як процес встановлення рівноваги і досягнення мінімуму потенц. енергії системою частинок, що перебувають в полі тяжіння в стані нестійкої рівноваги. Швидкість гравітац. розділення оцінюється за зниженням центру тяжіння системи, а його ефективність - за зменшенням потенц. енергії суміші. В основі розрахунків лежить визначення відносн. швидкостей переміщення частинок різної густини, розмірів і форми в середовищах різної густини і в'язкостіповітрі - сухе або пневматичне Г.з., та в рідині - мокре Г.з.). Найбільш поширене - м о к р е Г.з., яке підрозділяють на такі види: в нерухомому водному середовищі або в середовищі, що горизонтально переміщається; середовищі, що має густину, проміжну в порівнянні з частинками, що розділяються (збагачення у важких середовищах, магнітогідродинаміч. і магнітогідростатич. сепарація); у важкому середовищі, що рухається по круговій або ґвинтовій траєкторії (важкосередовищні гідроциклони, відцентрові сепаратори); в потоці, що тече по похилій площині (жолоби, шлюзи, конусні концентратори); в потоці, що тече по низхідній ґвинтовій площині або жолобу (ґвинтові сепаратори і ґвинтові шлюзи). Г.з. - осн. метод збагачення вугілля, сланців, розсипного золота, каситериту, вольфраміту, рутилу, ільменіту, циркону, монациту, танталіту, колумбіту і інш., а також один з рівноцінних методів збагачення руд чорних металів (Fe, Мn, Сг), рідкісних металів, а також фосфатів, алмазів і інш. неметаліч. к.к. Гравітац. методами збагачується понад 4 млрд. т на рік, тобто половина від загальної кількоcті к.к., що збагачуються. Це наслідок таких переваг методу, як дешевизна, простота апаратури, можливість розділення часток широкого діапазону крупності (від 0,1-2 до 250-300 мм), порівняна легкість очищення скидних вод і можливість здійснення замкненого водопостачання збагачувальної ф-ки.

ГРАВІТАЦІЙНЕ ПОЛЕ, *гравитационное поле, **gravitational field, ***Schwerefeld - фізичне поле, реальність, через яку здійснюється гравітаційна взаємодія мас. У класичній фізиці описується одним потенціалом та напруженістю. У загальній теорії відносності Г.п. пов’язується зі зміною метрики простору-часу. Змінне Г.п. породжує гравітаційні хвилі. Квантом Г.п. є гравітон. Гравітаційні хвилі і гравітони дуже слабко взаємодіють з речовиною. Дослідно ще не виявлені.

ГРАВІТАЦІЙНЕ ПОЛЕ ЗЕМЛІ, *гравитационное поле Земли, **gravitational field of the Earth, Earth gravitational field; ***Schwerefeld der Erde - силове поле, зумовлене тяжінням маси Землі і відцентровою силою, яка виникає внаслідок добового обертання Землі. Незначною мірою залежить також від тяжіння Місяця і Сонця і інш. небесних тіл та маси земної атмосфери. Г.п.3. характеризується силою тяжіння, потенціалом сили тяжіння і різн. його похідними. Потенціал має розмірність м2·с-2 за одиницю вимірювання перших похідних потенціалу (в т.ч. сили тяжіння) в гравіметрії прийнятий мілігал (мГал), що дорівнює 10-6 м/с2, а для наступної похідної - етвеш (Е), що дорівнює 10-9 с-2.

Значення осн. характеристик Г.п.3.: потенціал сили тяжіння на рівні моря 62 636 830 м2·с-2; сер. сила тяжіння на Землі 979,8 Гал; зменшення сер. сили тяжіння від полюса до екватора 5200 мГал (в т.ч. за рахунок добового обертання Землі 3400 мГал); макс. аномалія сили тяжіння на Землі 660 мГал; нормальний вертикальний ґрадієнт сили тяжіння 0,3086 мГал/м; діапазон періодич. місячно-сонячних варіацій сили тяжіння 0,4 мГал; можлива величина вікової зміни сили тяжіння <0,01 мГал/рік. За аномаліями Г.п.3. вивчають розподіл густинних неоднорідностей в земній корі та верхній мантії, проводять тектоніч. районування, пошуки родов. к.к. (гравіметрична розвідка).

ГРАВІТАЦІЙНЕ ТРАНСПОРТУВАННЯ, *гравитационное транспортирование, **gravity transport, ***Gravitationstransportieren, Fließförderung, Schwerkraftförderung - переміщення вантажів під дією власної ваги. Для гравітаційного транспортування використовують похилі рольганги, гірничі виробки (скати), східчасті (каскадні) і ґвинтові спуски, дерев’яні настили та ін. До гравітаційного транспортування вдаються на багатоповерхових складах, у ливарних, механічних та інших цехах, у шахтах. На шахтах Г.т. широко застосовується для доставки у вибоях, для спуску по скатам, пічкам, ґезенкам та ін., в технологічному комплексі поверхні шахти та на збагачувальних фабриках – для передачі вантажів з верхніх поверхів на нижні, для підводу до комірок бункерів та технологічних аґреґатів, для спрямування потоку сипучих матеріалів на навантажувальних та перевантажувальних пунктах. Див. також самопливний транспорт. В.В.Ададуров.

ГРАВІТАЦІЙНИЙ КАРОТАЖ, *гравитационный каротаж, **gravity logging, ***Gravitationskarottage - метод геофізичних досліджень у свердловинах. Базується на вимірюванні прискорення сили тяжіння. Використовується при розвідці родовищ для визначення положення рудних тіл, зон підвищеного гірничого тиску тощо. Похибка вимірювання становить 0,05-0,6 мГал. За результатами вимірювань будують графіки зміни прискорення сили тяжіння, вертикального ґрадієнта сили тяжіння, зміни уявної щільності вздовж стовбура свердловини.

ГРАВІТАЦІЙНИЙ РЕЖИМ, *гравитационный режим, **gravity drainage, ***Gravіtationsregime - режим нафтового покладу, при якому нафта переміщується до вибою видобувних свердловин під дією сили тяжіння. Г.р. розвивається при розробці ізольованих покладів позбавлених газової шапки, натиску крайових, законтурних вод що містять, як правило, дегазовану нафту. При Г.р. темпи розробки родовища звичайно дуже малі, а кінцева нафтовіддача не перевищує 0,3-0,4. У зв'язку з цим процес розробки покладу прагнуть перевести на інший, більш ефективний режим шляхом застосування штучних методів впливу на нафтовий пласт.

ГРАВІТАЦІЯ, *гравитация, **gravitation, ***Gravitation - 1) Тяжіння - універсальна взаємодія між всіма фізичними тілами, пов’язана з наявністю в них маси. Здійснюється через гравітаційне поле. При слабкій гравітац. взаємодії тіл, які рухаються з швидкостями, далекими від швидкості світла, Г. досить точно описується класичною механікою. 2) Метод збагачення корисних копалин.

ГРАДУС, *градус, **degree, ***Grad - 1).Одиниця виміру температури. Розрізняють Г. шкали Кельвіна (К), Цельсія (ОС), Реомюра (ОR), Фаренгейта (ОF). 1 К = 1 ОС = 0,8 ОR = 1,8 ОF. 2). Позасистемна одиниця вимірювання плоского кута, яка допущена міжнародним стандартом для застосування без обмеження терміну нарівні з одиницями СІ. Градус (…0) дорівнює (π/180 рад = 1,745329· ·10-4 рад ). Коло ділиться на 3600. Число 360 має 22 дільники і тому є зручним для практичного застосування . Г. ділиться на 60 мінут (…/). Мінута дорівнює (π/10800 рад = 2,908882 ·10-4 рад) і ділиться на 60 секунд (…//). Секунда дорівнює (π/648000 рад =4,848137·10-6 рад ). 3). Умовна одиниця різноманітних фізичних та хімічних величин - жорсткості води, концентрації сірчаної кислоти (Г. Боме), спирту, в’язкості рідин (Г. Енглера) і т.і.

ГРАДУЮВАННЯ, *градуирование, **graduation, calibration, graduation marks, graduation lines, calibrations; ***Kalibrieren - встановлення значення якоїсь міри; ділення шкали вимірювального приладу на одиниці вимірювання.

ГРАМ, *грамм,** gramme, ***Gramm - 1) Одиниця маси. 2) Одиниця сили, зокрема ваги.

ГРАМ-АТОМ, *грамм-атом, **gramm-atom, ***Grammatom - кількість грамів хімічного елемента, що дорівнює його атомній масі. Напр., Г.-а. міді становить 63,54 г (ат. м. міді 63,54)

ГРАМ-ЕКВІВАЛЕНТ, *грамм-эквивалент, **gramm-equivalent, ***Grammäquivalent - кількість грамів хімічного елемента або сполуки, що чисельно дорівнює масі їхніх хімічних еквівалентів.

ГРАМ-МОЛЕКУЛА, *грамм-молекула, **gramm-molecule, mole; ***Grammol[ekül], Mol - кількість грамів речовини, що дорівнює її молекулярній масі.

ГРАМОНАЛИ, *граммоналы, **grammonales, ***Grammonale - ґранульована вибухова речовина, до складу якої входить аміачна селітра, алюмінієвий порошок та тротил. Застосовувалися до середини 80-х років на відкритих та підземних роботах (крім шахт небезпечних за газом і пилом). Замінені економічно більш ефективними промисловими ВР.

ГРАМОНІТИ, *граммониты, **grammonites, ***Grammoniten - вибухові речовини, до складу яких входить ґранульована аміачна селітра та тротил. Колишня назва — зерноґрануліти. Різновидом водостійких Г. є ґранітол. Використовується на кар’єрах з кінця 50-х років.

ГРАНИЧНА ВИСОТА ВЕРТИКАЛЬНОГО УКОСУ, *предельная высота вертикального откоса - максимальна висота, при якій вертикальне відслонення зберігає стійкість протягом нетривалого часу.

ГРАНИЧНА ГЛИБИНА ВІДКРИТИХ ГІРНИЧИХ РОБІТ, *предельная глубина открытых горных работ, **maximum depth of open working (open-pit working), ***Grenztiefe der Tagebau — межа пощодо|з глибині економічно доцільної розробкирозроблення родовища відкритим способом. Тобто глибина, на якій собівартість 1 т к.к., видобутої відкритим способом, дорівнює 1 т к.к., видобутої підземним способом.

ГРАНИЧНА ГУСТИНА РОЗДІЛЕННЯ, *граничная плотность разделения, **partition density, ***Grenztrenndichte - густина елементарної фракції, імовірність попадання якої до кожного з продуктів розділення при збагаченні корисних копалин однакова.

ГРАНИЧНА ДЕФОРМАЦІЯ БОРТУ КАР&RSQUO;ЄРА, *предельная деформация борта карьера **maximum deformation of quarry-side, limiting deformation of quarry-side; ***Grenzverformung der Tagebaurandböschung - найбільша величина зсуву гірських порід, з яких складається борт кар’єру, яка передує активній стадії розвитку деформації. Критичний зсув є основною деформаційною характеристикою порід, за якою оцінюється ступінь стійкості бортів кар'єрів на будь-який момент часу шляхом порівняння реальних деформацій (зсувів) прибортового масиву з критичними величинами зсувів порід, встановлених лабораторними випробуваннями або натурними спостереженнями за деформаціями укосів, які зруйнувались в аналогічних умовах.

ГРАНИЧНА КРУПНІСТЬ КЛАСИФІКАЦІЇ, *граничная крупность классификации, **limiting grain-size grade, ***Trennkorngröße - розмір частинок мінералу, імовірність попадання яких до кожного з продуктів класифікації однакова.

ГРАНИЧНА ПОДАТЛИВІСТЬ КРІПЛЕННЯ, *предельная податливость крепи, **limiting yielding of supports; ***zulässige Ausbaunachgiebigkeit, Grenzausbauformbarkeit — найбільша допустима величина податливості кріплення, перевищення якої може призвести до його руйнуваннязруйнуванню зіз втратою несучої спроможностіщо зазнає|що виконує абочи до неприпустимогонеприпущенному зменшення площімайдани перерізу виробки.

ГРАНИЧНА РІВНОВАГА ГІРСЬКИХ ПОРІД, *предельное равновесие горных пород, **ultimate rock equilibrium; ***Grenzgleichgewichtzustand des Gebirges - стан гірського масиву, при якому напруження в породах досягають межі міцності і утворюється одна або дек. поверхонь ковзання. Г.р.г.п. (відрив, скол, зсув) визначається видом напруженого стану, орієнтуванням напружень г.п. в масиві, параметрами опору порід руйнуванню.

ГРАНИЧНИЙ КОНТУР КАР&RSQUO;ЄРУ, *предельный контур карьера, **limiting contour of quarry, ***grenz Tagebaukante - контур кар’єру на період його погашення, тобто припинення робіт.

ГРАНИЧНИЙ ОПІР КРІПЛЕННЯ (ГРАНИЧНА НЕСУЧА ЗДАТНІСТЬЩО зазнаЄ|ЩО виконуЄ), *предельное сопротивление крепи (предельная несущая способность), **limiting support resistance — несуча спроможність кріплення при найбільшому навантаженні, перевищення якої призведе до руйнуваннязруйнуванню кріплення. При гідравлічних стояках — максимальний опір при спрацьовуванні запобіжного клапана.

ГРАНИЧНИЙ ШАР, *граничный слой, **boundary layer, ***Grenzschicht - 1) Елементарний шар розшарованої мінеральної суміші (напр., відсаджувальної постелі), по площині якого ведеться розділення на два продукти. 2) Тонкий шар рідини на твердій поверхні, який за рахунок молекулярної, хімічної та ін. взаємодії з тв. речовиною має аномальні характеристики - підвищену в’язкість, знижену текучість тощо.

ГРАНИЧНІ КУТИ ПАДІННЯ ПЛАСТІВ, *граничные углы падения пластов, **limiting pitch angles, limiting angles of dip - найменше значення кутів падіння пластів, при яких виникають небезпечні зрушення (зсуви) порід лежачого боку при підземній розробці пласта.

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ (ГДК), *предельно допустимая концентрация (ПДК), **maximum allowable concentration, maximum permissible concentration; ***höchst zulässige Konzentration, Toleranzkonzentration - показник безпечного рівня вмісту шкідливих речовин в навколишньому середовищі. Відповідає максимальній к-сті шкідливої речовини в одиниці об'єму або маси, яка при щоденному впливі протягом необмеженого часу не викликає будь-яких змін в організмі людини і несприятливих спадкових змін у потомства, а також не приводить до порушення нормального відтворення осн. ланок екологіч. системи природного об'єкта. Як правило, ГДК розробляються державними органами охорони здоров'я.

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ ГАЗІВ ТА ПИЛУ, *предельно допустимая концентрация газов и пыли, **maximum permissible(allowable) concentration of gas and dust, ***höchstzulässige Konzentration den Gas und der Staub; maximal zulässige Konzentration (MZK) von Gas und Staub — вміст газів та пилових частинок уу повітрі, котрий при їхньому тривалому вдиханні не викликає патологічних змін ву організміістоті людини ій|та не створюєутворює ву атмосфері гірничихгірських виробок вибухонебезпечних умов. Вміст шкідливих газів уу виробках, ву|до яких перебувають абочи можуть бути люди, не повинен перевищуватинадуживати норм, встановлених правилами безпеки.

ГРАНИЦЯ ЗБАГАЧЕННЯ ВУГІЛЛЯ, *граница обогащения угля, **coal washability limit, ***Grenz-Kohleaufbereitung - найменший та найбільший розміри частинок вугілля, ефективно збагачуваних у збагачувальній машині. Аналогічно - для інших корисних копалин.

ГРАНЬ, *грань, **facet, border, face, side; ***Kante – в гірництві – плоска (сточена) поверхня уламку гірської породи.

ГРАТ ПРИ ЗВАРЮВАННІ, *грат при сварке; **upset metal; flash; ***Grat beim Schweissenметал, витиснений за рахунок осідання при зварюванні.

ГРАФІК, *график, **graph, plot, chart; ***graphischer Plan, Diagramm, Kurve, Zeitplan - 1) Наочне зображення кількісної залежності різних явищ, процесів тощо. 2) Докладний розклад за днями, годинами, хвилинами ходу виконання виробничого плану. 3) матем. Г. ф у н к ц і ї - крива, що зображує залежність функції від незалежної змінної, а ординати - відповідним значенням функції. 4) ГРАФІК ОРГАНІЗАЦІЇ РОБІТ- графік, що віддзеркалює послідовність і тривалість робочих процесів при встановленому режимі роботи та прийнятій організації праці.

ГРАФІК ЯКІСНОГО ПОКАЗНИКА ПОКЛАДУ, *график качественного показателя залежи, **graph of qualitative index deposit’s – один з видів графічної моделі покладу к.к., в якій відображено якісні показники к.к. (вміст корисних або шкідливіх компонентів, геомеханічних, фізичних показників та ін.). Г.я.п.п. зображують ізолініями властивостей показників або кривими (ізолініями), які характеризують поклад в заданих напрямах.

ГРАФІКИ ГІРНИЧО-ГЕОМЕТРИЧНІ, *графики горно-геометрические, **mining-geometrical graphs, ***bergbaugeometrische Diagrame - креслення у вигляді планів, розрізів, кривих, які характеризують гірничо-геометричні умови, розміщення корисних копалин у надрах, розміщення їх показників, взаємозв’язок між ними. В сукупності ці графіки складають графічну модель родовища (покладу).

ГРАФІКИ ЗРУШЕННЯ ТА ДЕФОРМАЦІЙ, *графики сдвижений и деформаций, **graphs of displacements and deformations, ***Kurven der Bewegungen und Deformationen der Erdoberfläche - лінії, які зображують у певному масштабі розподіл величин зрушень і деформації земної поверхні або гірських порід на профільній лінії. Розрізняють графіки вертикального зрушення - осідання, горизонтального зрушення - горизонтальних деформацій – стисків та розтягів, графіки швидкостей зрушень.

ГРАФІТ, *графит, **graphite, ***Graphit - мінерал класу самородних неметалів, найстійкіша у земній корі кристалічна різновидність вуглецю. Структура шарувата. Колір чорний, сірий. Сингонія гексагональна. Густина 2,09-2,23. Твердість 1. Блиск металічний, іноді матовий, землистий. Утворюється переважно внаслідок неглибинного метаморфізму гірських порід, що містять органічні рештки, і при контаково-пневматолітових процесах. Г. утворює лускаті, стовпчасті, масивні, брунькоподібні, сферолітові, циліндричні зональні аґреґати. Природний Г. розрізняють за величиною кристалів і їх взаємним розташуванням на явнокристалічний (кристали понад 1 мкм) і прихованокристалічний (менше 1 мкм). У пром-сті за величиною кристалів виділяють крупнокристалічний Г. (понад 50 мкм), дрібнокристалічний (менше 50 мкм) і тонкокристалічний (менше 10 мкм) Г. жирний на дотик, береться до рук. Анізотропний. Розрізняють три типи графітових руд: лускаті, щільнокристалічні, прихованокристалічні. Родов. л у с к а т о г о Г. локалізуються в ґнейсах, кварцитах, мармурах (родов. Росії, Австрії, Чехії, ФРН, Індії, Бразилії, КНР, Канади, України - Завайлівське родов. - в межах Українського щита.). Вміст вуглецю в руді лускатого Г. складає в сер. 3-18%. Щ і л ь н о к р и с т а л і ч н и й Г. складає жили і лінзи в родовищах гідротермально-пневмалітового генезису або гнізда, лінзи і вкрапленість в контактово-реакційних родовищах. Руди складені польовим шпатом, кварцом, рідше слюдою, карбонатом; в скарнових зонах вони збагачені ґранатом, воластонітом, піроксеном, скаполітом, а також мінералами лужних і габроїдних порід. Вміст Г. в таких рудах 15-40% (іноді до 60-90%). Відомі родов. - Богала (Шрі-Ланка) і Ботогольське (Росія). П р и х о в а н о к р и с т а л і ч н и й Г. відрізняється незавершеною текстурою, часто містить домішку тонкодисперсної вуглецевої речовини. Складає потужні і протяжні пластоподібні поклади, іноді перехідні у вугілля. Вміст вуглецю становить 80-90%. Осн. родов. розташовані Мексіці (шт. Сонора), Півд. Кореї, Австрії і т.д. Збагачується флотацією. Г. використовують у виробництві вогнетривів, електротехнічного обладнання, мастил, олівців, ядерній техніці.

ГРАФІЧНИЙ, *графический, **graphic, ***graphisch - зображений у вигляді графіка; той, що застосовує графік; г - і о б ч и с л е н н я - знаходження числових розв'язків задач за допомогою побудови графіків; окремий випадок наближених обчислень.

ГРЕБІНКА, *гребенка; **comb, rake; ***Verteilerschiene, Verteiler – в техніці - труба з рядом відводів на один бік.

ГРЕНВІЛЬСЬКА СКЛАДЧАСТІСТЬ, *гренвильская складчатость, **Grenvillian folding; ***Grenville Faltung – сукупність інтенсивних деформацій, які супроводжувалися глибоким метаморфізмом (на рубежі бл. 950 млн. р. тому) г.п. Гренвільського поясу на півд.-сх. околиці Канадського щита. Корелюють з дальсландською складчастістю (Норвегія і Швеція).

ГРИМУЧА РТУТЬ (ФУЛЬМІНАТ РТУТІ), *гремучая ртуть, **fulminate of mercury, fulminating mercury, mercuric fulminate; ***Quecksilberfulminat, Quecksilbercyanat – Hg(ONC)2, ртутна сіль гримучої (фульмінатної) кислоти, ініціююча вибухова речовина. Безбарвні, білі або сірі кристали, густина 4307 кг/м3, т-ра займання 160 оС. Отруйна, у поводженні небезпечна. Надзвичайно чутлива до іскор, механічних впливів, особливо в сухому вигляді. Г.р. – найбільш чутлива з усіх ініціюючих ВР. Застосовують у капсулях-детонаторах і капсулях-запальниках.

ГРИМУЧИЙ ГАЗ, *гремучий газ, **fire-damp, ***Knallgas – суміш двох об’ємів водню та одного об’єму кисню. При підпалюванні вибухає, в присутності губчатої платини горить. Воднево-кисневе полум’я має температуру до 2800 оС. Використовується для плавки кварцу, платини та інш., різання та зварювання металів.

ГРИМУЧІ ДРАГЛІ – ВР, те ж саме, що й вибухова желатина.

ГРИФОН, *грифон, **mud spring, ***Griffon - раптовий прорив на поверхню флюїду (частіше за все газу), що рухається під великим тиском по затрубному простору бурової свердловини. Виникає внаслідок порушення природної гідродинамічної рівноваги при нагнітанні теплоносія під тиском, близьким до гірничого - при експлуатації родов. нафти і газу, підземній виплавці сірки. Г. супроводжується утворенням кратерів, діаметр воронки яких іноді досягає дек. десятків і навіть сотень м. Супроводжується пожежами. Боротьба з Г. складається з герметизації шляхів руху флюїду глушінням свердловини з подальшим тампонуванням і навіть ліквідації свердловини.

ГРІНВІЦЬКИЙ МЕРИДІАН, *гринвичский меридиан, **Greenwich meridian - астрономічний меридіан, який проходить через Грінвіцьку обсерваторію в Англії. Згідно з міжнародною нормою при відліку географічноi довготи Г.м. прийнято вважати початковим (нульовим); від нього відраховують довготи від 00 до 3600 в напрямі з заходу на схід або в обидва боки від 00 до 1800 з припискою ’’східна довгота’’ (знак плюс ) чи ’’західна довгота’’ ( знак мінус).

ГРОМОЗАХИСТ, *молниезащита; **lightning protection, lightning-discharge protection; ***Blitzschutz – сукупність заходів і технічних засобів для охорони будівель, споруд, обладнання та електричних пристроїв від дії блискавки. Здійснюється шляхом установлення поблизу об’єкта, що охороняється, заземлених стрижневих і трасових громовідводів, які складаються з громоприймача, заземлювача і струмовідвідних спусків, які з’єднують блискавкоприймач із землею.

ГРОТИТ, *гротит, **grothite, ***Grothit - мінерал, різновид титаніту, який містить Al (до 6,2%), Fe3+ (до 5,9%), TR (до 12%).

ГРОХОТ, *грохот, **screen, griddle, (sizing) screen, grizzly; ***Sieb, Klassierer, Siebrost - пристрій для механічного розділення (сортування) сипких (грудкуватих) матеріалів за крупністю частинок шляхом просівання їх через просіювальну поверхню (решітку, решето, сито) з заданою шириною щілини або отвору. За принципом дії розрізняють такі типи Г.: • нерухомі (колосникові, гідрогрохоти, конусні та дугові), • з рухомими елементами: - коливаннями та вібраціями робочого органу (інерційні, резонансні, плоско-хитні, гіраційні); - обертальним робочим органом (барабанні та грохоти-дробарки, відцентрові, конусні самооочисні, імовірнісні); - рухомою просіювальною поверхнею (валкові, шнекові, з пружно-деформованим ситом, з безпосереднім збудженням сита). За розташуванням просіюючої поверхні розрізняють: похилі та горизонтальні. Відповідно до форми просіюючої поверхні грохоти поділяють на плоскі, зі змінним кутом нахилу, дугові, конічні, циліндричні (барабанні), а також призматичні та пірамідальні. За призначенням Г. розділяють на: попередньої класифікації (80…100 мм і більше); підготовчої класифікації (крупність матеріалу 3, 6, 10, 13, 25 мм); дешламаційні (для мокрого відокремлення дріб’язку до 0,5…1,0 мм); обезводнювальні; Г. для розсортування (г.ч. вугілля). Найефективнішими є рухомі грохоти (вібраційні або інші) з одним-двома ситами, що мають максим. ефективність, продуктивність і надійність. Г. для класифікації та розсортування виготовляють у односитному, двоситному або триситному виконанні. У спецвиконанні Г. можуть мати більше ніж 3 сита. Грохотами сортують будь-які сипкі матеріали - руду, вугілля, сланці, аґломерати, шлаки, щебінь тощо; зневоднюють та обезшламлюють деякі матеріали. Див. гідрогрохот, грохот барабанний, грохот валковий, грохот вібраційний, грохот для вилучення шламу, грохот-дробарка, грохот зі складним рухом, грохот інерційний, грохот колосниковий, грохот пружно-деформівний, грохот резонансний, грохот струнний, грохот хиткий. С.Л.Букін

ГРОХОТ БАРАБАННИЙ, *грохот барабанный, **cylinder screen, trommel screen; ***Trommelsieb - грохот, просіювальна (просіююча) поверхня якого утворена стінками циліндричного або конічного обертового барабана. Застосовуються Г.б. з одним або декількома концентрично встановленими барабанами. Просіювальна поверхня виготовляється з тканих, металевих або штампованих листових сит з круглими, квадратними або подовженими отворами. Грохоти ГЦЛ з циліндричним барабаном мають просіювальну поверхню у вигляді багатозахідної ґвинтової стрічки Т-подібного перетину.

ГРОХОТ ВАЛКОВИЙ, *грохот валковый, **roller grizzly, ***Walzenrost - грохот, просіювальна поверхня якого утворена системою паралельних обертових валків постійного або змінного перерізу. На валках змонтовані ряди паралельних круглих, ексцентричних або фасонних дисків для хвилеподібного переміщення матеріалу у напрямку, перпендикулярному осям обертання валків. Просіювальні отвори утворюються суміжними валками та дисками. Г.в. застосовуються для крупної (попередньої) класифікації матеріалу за розміром 50, 75 або 100 мм.

ГРОХОТ ВІБРАЦІЙНИЙ, *грохот вибрационный, **vibrating screen, vibroshaker, vibrocribble, racking screen; ***Schwingsieb, Vibrationssieb - машина з вібрац. приводом, призначена для сортування (грохочення) сипких матеріалів, їх знешламлення та зневоднення. Г.в. - найбільш поширена група грохотів, що застосовуються в гірн. пром-сті. Характерною особливістю Г.в. є те, що при використанні динамічного приводу характер коливального руху, амплітуда та форма траєкторій Г.в. визначається виключно динамічними факторами. У більшості Г.в. застосовують відцентрові віброзбуджувачі (дебалансні вібратори), значно рідше – електромагнітні. У Г.в. застосовують колосникові сита, дротяні сітки, штамповані решета та ін. Короб горизонтальний або похилий. Найбільш поширені Г.в. з похилим коробом продуктивністю 250 і 150 м3/год. Застосовують для виділення товарних класів вугілля, руди, будматеріалів. Число Г.в. на великих дробильно-сортувальних фабриках досягає 8-15 при сумарній площі просіюючої поверхні 100-500 м2. С.Л.Букін.

ГРОХОТ ДЛЯ ВИЛУЧЕННЯ ШЛАМУ, *грохот для удаления шлама, **desliming screen, ***Entschlammungssieb - грохот для виділення зернистого матеріалу з оборотної води вуглезбагачувальної фабрики після попередньої концентрації твердого із застосуванням або без застосування бризкал.

ГРОХОТ-ДРОБАРКА, *грохот-дробилка, **screen-breaker, screen-crusher, ***Brecher-Sieb - барабанний грохот з пристроями всередині барабана для перекидання та розбивання крупних грудок матеріалу з проходженням більш дрібних частинок через отвори циліндричної решітки і розвантаження більш міцного компонента в надрешітний продукт.

ГРОХОТ ЗІ СКЛАДНИМ РУХОМ, *грохот со сложным движением, **combined motion screen, ***Kurbelsiebmaschine - грохот, просіювальна поверхня якого бере участь одночасно у декількох видах руху, що виникають в різних площинах.

ГРОХОТ ІНЕРЦІЙНИЙ, *грохот инерционный, **unbalanced-throw screen, ***Tragheitssieb, Wuchtschwingsieb – грохот вібраційний, у якому збудження коливань здійснюється дебалансним віброзбудником (вібратором). Переважна більшість віброгрохотів, які випускаються в світі, є одномасовими зарезонансними машинами. При застосуванні одновального віброзбудника одержують кругові і близькі до них траєкторії коливань. Такі грохоти встановлюють під кутом нахилу 15…25о до горизонту і використовують для попереднього, допоміжного і завершального грохочення в основному сухим способом. При монтажі на коробі грохота двох ідентичних дебалансних віброзбудників з паралельно розташованими осями короб здійснює коливання по лінійним (направленим) траєкторіям. Для синхронізації використовують зубчасту передачу (самобалансні грохоти) або явище самосинхронізації (інерційно-самобалансні). Ці грохоти встановлюють горизонтально і застосовують для операцій підготовчого грохочення, відмивки обважнювача, дешламації, зневоднення та ін. Максимальна площа сита Г.і. досягає 50 м2. С.Л.Букін.

ГРОХОТ КОЛОСНИКОВИЙ, *грохот колосниковый, **grizzly, fixed-bar grizzly, bar screen; ***schwingender Rost, beweglicher Rost, fester Rost, Standenrost, Schüttelrost, Siebrost - машина або пристрій для розділення (сортування) сипких матеріалів крупністю до 1200 мм. Г.к. використовують при попередньому грохоченні, як правило, перед дробленням для виділення з гірничої маси грудок крупністю до 200 мм, що не вимагають дроблення. Розрізняють Г.к. нерухомі і рухомі. Останні бувають двох типів - консольний вібруючий і вібраційний. Г.к. відрізняються надзвичайно простою конструкцією, допускають розвантаження автомашин, шахтних скіпів і залізничних вагонів безпосередньо на колосникову решітку. Нерухомі Г.к. - решітка з колосників фасонного перетину, яку встановлюють, як правило, під кутом до горизонту, іноді закріпляються консольно. Трапецевидний поперечний перетин колосників утворює отвори, що розширяються донизу і тим самим зменшує небезпеку застрявання грудок. Розмір щілини між колосниками 50...200 мм. Ширина Г.к. визначається фронтом його завантаження. Щоб уникнути заклинення великих шматків між бортами загальну ширину колосникової решітки приймають не менш потрійного розміру найбільшого шматка. Кут нахилу решітки 38...50 о для руд і 30...35 о для вугілля. При підвищеній вологості вихідного матеріалу кут збільшують на 5...10 о. Відношення довжини до ширини Г.к., як правило, складає бл. 3...4. Ланцюгові Г.к. являють собою нерухому горизонтальну колосникову решітку, в щілинах якої розміщені нескінченні ланцюги, які служать для переміщення матеріалу і одночасного очищення решітки. Рухомі (консольні вібруючі) Г.к. складають з окремих колосників, один кінець яких жорстко закріпляють на балках несучої конструкції. Грудки великого матеріалу, падаючи на решітку, створюють вібрації консольних кінців колосників, тому останні менше забиваються липким матеріалом. С.Л.Букін.

ГРОХОТ ПРУЖНО-ДЕФОРМІВНИЙ, *грохот упруго-деформируемый, ***elastisch-deformation Sieb - грохот з динамічним або кінематичним збуджувачем. Поздовжні відносні коливання короба та рами викликають циклічне розтягування та послаблення окремих ділянок еластичного сита, що чергуються між собою, створюючи хвилеподібну деформацію поверхні для підвищення ефективності розсіву вологого матеріалу. С.Л.Букін.

ГРОХОТ РЕЗОНАНСНИЙ, *грохот резонансный, **re’sonance screen, ***Resonanzschwingsieb - грохот, складений з декількох пружно-з’єднаних елементів (мас), підібраних так, що частоти вільних коливань елементів на пружних зв’язках близькі до частоти збурюючої сили, яка ґенерується вібратором. Для підвищення стабільності робочого режиму у більшості Г.р. застосовують нелінійний пружний зв’язок (буфера) між рухомими масами. Г.р. мають перевагу в енергоємкості та ефективності процесу грохочення. С.Л.Букін.

ГРОХОТ СТРУННИЙ, *грохот струнный, **string screen, ***Harfensieb - грохот з нерухомим коробом і просіювальною поверхнею у вигляді системи паралельних струн та пристроєм для очищення щілин між струнами. Призначена для сухого відсіву дрібних класів (0-6 або 0-13 мм) від вугілля та антрациту з підвищеною вологістю і їх подальшого відвантаження споживачам без збагачення. С.Л.Букін.

ГРОХОТ ХИТНИЙ, *грохот качающийся, **shaker screen, shaking screen; ***Siebmaschine, unterkritisch schwingende Siebmaschine, Schwingsieb - рухомий грохот, в якому короб з плоскою просіюючою поверхнею, встановлений на гнучких підвісках або пружних опорах, приводиться в хиткий (коливний) рух від кривошипно-шатунного привода. С.Л.Букін.

ГРОХОТИТИ, *грохотить, **sift, screen; ***durchsieben, sieben - просівати що-небудь через грохот.

ГРОХОЧЕННЯ, *грохочение, **screening, screen sizing; ***Siebung, Sieben, Klassierung, Siebklassierung - процес розділення сипучого матеріалу за крупністю на просіювальних (просіюючих) поверхнях. За технологічним призначенням розрізняють Г. п о п е р е д н є (виділення крупних грудок з рядового матеріалу, які не можуть прийматися збагачувальними апаратами або потребують окремої обробки, напр., породовибірки), п і д г о т о в ч е (одержання машинних класів), о с т а т о ч н е (самостійна операція для отримання на вуглесортувальнях різних сортів палива, яке направляють безпосередньо споживачу) та д о п о м і ж н е (для видалення дріб’язку перед дробленням). Крім того, є Г. о б е з в о д н ю в а л ь н е - видалення основної маси води, яка міститься у оброблюваному матеріалі, напр., у продуктах мокрого збагачення, а також виділення суспензії, знешламлення. В залежності від середовища, в якому здійснюють операцію Г. розрізняють сухе і мокре Г. За послідовністю виділення класів крупності розділяють Г.: 1) від крупних до дрібних; 2) від дрібних до крупних; 3) комбіноване. За крупністю найбільших грудок у вихідному матеріалі і необхідних класів крупності розрізняють Г.: крупне (до 1200 мм) - на класи від -300 до +100 мм; середнє (до 350 мм) - на класи від -60 до +25 мм; дрібне (до 75 мм) - на класи від -25 до +6 мм; тонке (до 10 мм) на класи від -5 до +0,5 мм; особливо тонке Г. (до 0,045 мм). Наведені межі крупності умовні. Розділення часток розміром 1 мм - 40 мкм здійснюють, як правило, класифікацією. Осн. технол. показники процесу Г. - ефективність та продуктивність, які пов'язані зворотною залежністю: при збільшенні продуктивності якість Г. знижується, і навпаки. Ефективність Г. залежить від тривалості розсівання, ґранулометрич. і речовинного складу вихідного матеріалу, а також його вологості. Важливим фактором є геом. форма зерен матеріалу. Найбільш сприятлива - округла форма зерен. На технол. показники Г. впливають конструктивні і режимні параметри: конструкція сита, форма і розмір отворів, відношення довжини просіюючої поверхні до її ширини, рівномірність подачі матеріалу у часі, кут нахилу, частота і траєкторія коливань грохота. Син. – грохотіння (рідко).

ГРУБОЗЕРНИСТА СТРУКТУРА, *грубозернистая структура, **coarse-grained texture, ***grobkörnige Struktur – кристалічна структура г.п., для якої характерна присутність зерен кристалів, розмір яких набагато більший, ніж середній розмір зерен в г.п. даного типу.

ГРУБОЗЕРНИСТI ВКЛЮЧЕННЯ, *грубозернистые включения, **coarse-grained inclusion, coarce pored inclusion, ***körnige(gekörnte) Einschlusse - домiшки в мінералах розмiрами фракцiй понад 0,5мм.

ГРУДИ ВИБОЮ, *грудь забоя, **stope surface, side, face; ***Strebbrust, Stoßbrust - поверхня к.к. в лаві, або торцева поверхня гірської породи у підготовчій виробці, шурфі тощо.

ГРУДКУВАННЯ, *окускование, **aggregation, agglomeration, ***Sintern, Stückigmachen, Stückigmachung, Aggregatbildung - процес переробки дрібних класів корисних копалин у грудки (ґранули, брикети). Грудкують матеріали крупністю часток менше 10 мм. Застосовують три способи Г.: аґломерацію, брикетування, обкатування. У результаті Г. часток одержують: при аґломерації - аґломерат крупністю 5 -60 мм, при обкатуванні – котуни (обкатиші) в осн. крупністю 9-16 мм, при брикетуванні - брикети різної. геом. форми та необхідних габаритів і маси. Із загального виробництва грудкованої сировини аґломерат займає бл. 70%, окатиші 28% і брикети 2%. Г. широко застосовується при аґломерації залізорудних концентратів та брикетуванні вугілля. У зв'язку з безперервним зниженням крупності металургійної і вугільної сировини актуальність Г. зростає.

ГРУПА ГЕОЛОГІЧНА - Див. ератема.

ГРУПОВІ ВИМІРЮВАЛЬНІ УСТАНОВКИ, *групповые измерительные установки; **satellite measuring group units, ***Gruppenmesseranlagen устаткування для автоматичного вимірювання дебіту групи свердловин і кожної свердловини в умовах однотрубної системи збору нафти і газу, для контролю за роботою окремої свердловини, за наявністю подачі рідини, а також для автоматичного, або за командою з диспетчерського пункту, блокування свердловин або устаткування в цілому під час виникання аварійних ситуацій. Г.в.у. поділяються: за методами вимірювання дебіту рідини – об’ємні, вагові, масові; за режимом вимірювання – з почерговим або одночасним підключенням свердловин (групи свердловин); за числом вимірювальних параметрів – однопараметрові (дебіт рідини), двопараметрові (дебіт нафти і води або дебіт нафти і газу), трипараметрові (з контролем продуктивності по нафті, газу та воді).

ГРЯЗЬОВИЙ ВУЛКАН (САЛЬЗА), *грязевой вулкан, сальза, макалуба, **mud volcano, air volcano, macaluba, ***Schlammvulkan, Salse - геологічні утворення над тріщинами в осадових відкладах, з якими пов’язане постійне або періодичне виверження грязьових мас, горючих газів тощо. Подібні до невеликих конусоподібних вулканів. Утворюються в районах поширення потужних тріщинуватих обводнених глин, зібраних в антиклінальні складки, що вміщають поклади газу з високим тиском. Висота найбільших Г.в. досягає 300-500 м, при діаметрі основи 5-6 км. У діяльності Г.в. виділяють 2 стадії: експлозивну (короткочасна з досить сильними виверженнями) і грифонну (більш тривала і більш спокійна в проміжках між виверженнями). Виверження Г.в. супроводжується потужними викидами газів (г.ч. метану та його гомологів), твердих уламків та грязюки, які іноді підіймаються на висоту до дек. км. У грифонну стадію з Г.в. повільно витікає рідкий бруд, іноді густа маса перем’ятої породи - сопкова брекчія. Наявність йоду і брому у водах Г.в. та сірководню в газах надає грязям цілющих властивостей. Г.в. є в Азербайджані (понад 200), Туркменії, на Тамані (Кубань), в Румунії, Італії, Ірані, Бірмі, Венесуелі, Новій Зеландії та інш. На території України є на Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря. В останні роки виявлені Г.в. на захід та південь Севастополя в акваторії Чорного моря. Серед діючих Г.в. виділяються з постійно спокійним режимом виверження та з активними викидами протягом кількох діб, що супроводжується вибухами та локальними землетрусами. Діючі Г.в. пов’язані з зонами активного Південно-Азовського розлому. Активні вулкани виділяють пари ртуті, вміст якої в атмосферному повітрі під час виверження зростає на 1-2 порядки. Активізація Г.в. у зоні Південно-Азовського розлому сприяє виникненню нових островів та мілин в акваторії Азовського моря та Керченської протоки.

ГРЯЗЬОВИХ ВУЛКАНІВ БУЛГАНАЦЬКА ГРУПА – знаходиться на Керченському п-ові. Продукти виверження вулканівметан, глиняна брекчія з уламками сидериту та інш. порід. Найбільша грязьова сопка Центральне озеро викидає до 100 м3 метану та понад 5000 л грязі за добу. До Г.в.б.г. приурочені поклади бору; брекчії використовують при виготовленні керамзиту, а грязь – у лікувальних цілях.

ГУДЗОНСЬКА СКЛАДЧАСТІСТЬ, *гудзонская складчатость, **Hudsonian folding; Guronian folding; ***hudsonische Faltung, Guronische Faltung – епоха тектонічних деформацій, метаморфізму і ґранітоутворення у Півн. Америці в кінці раннього протерозою на межі бл. 1750 млн. р. тому. Приблизно відповідає пізньокарельській епосі Балтійського щита. Син. гуронська складчастість.

ГУДРОН, *гудрон, **tar, oil tar, flux; ***Goudron - чорна смолиста маса, що її одержують після вилучення з нафти легких та більшості масляних фракцій. Застосовують Г. у виробництві бітуму, як дорожньобудівельний матеріал, як пом'якшувач у гумовій промисловості тощо.

ГУДРОНАТОР, *гудронатор, **tar paver, road oiler, oil-tar spreader; ***Goudronieranlageмашина для рівномірного розливання під тиском нагрітих органічних в'яжучих матеріалів на основі гудрону (бітумів, дьогтю) під час будівництва або ремонту шляхів.

ГУМАТИ, *гуматы, ***Humaten - солі гумінових кислот, які вилучають з торфу та бурого гумусового вугілля слабкими водними розчинами лугів. Г. - багатофункціональні сполуки, що мають різноманітні хімічні та біологічні властивості. Основними напрямками використання Г. є: • у сіському господарстві - як біоактивні сполуки - регулятори росту та адаптогени; • при бурінні свердловин - як стабілізатори і регулятори якості бурових розчинів; • у тваринництві та рибальстві - для підвищення стійкості молодняка та мальків у перші дні життя; • у будівництві - як пластифікатори та суперпластифікатори цементних розчинів; • як складних мінеральних добрив; • як стабілізатор та регулятор характеристик водовугільних суспензій; • як сировина для ліків. У промисловому масштабі в Україні на Семенівському заводі гірничого воску (м.Олександрія) виробляють гумат натрію, який під назвою "вуглелужний реаґент" використовують для зниження в’язкості і як стабілізатор глинистих розчинів при бурінні свердловин. Ця ж речовина під назвою "гумат натрію" використовується як біоактивна речовина в с.г.

ГУМІНІТУ ГРУПА, *гуминита группа, **huminite group, ***Humegruppe – термін для позначення мацералів бурого вугілля, які утворюються з гуміфікованих залишків рослинного матеріалу відмерлих вищих рослин. Характеризується чітко виділеними особливостями біохімічного розкладу, ступеню розкладеності і типу вихідного рослинного матеріалу. Г.г. включає три підгрупи мацералів: гумотелініти, гумодетриніти і гумоколініти. За ступенем збереженості структури фрагментів тканин гумотелініти розділяють на текстиніт, текстоульмініт, ульмініт та евульмініт. Мацерали підгрупи гумодетриніту за ущільненням скупчень мікрочасточок гуміфікованої речовини поділяють на атриніт та денсиніт. До підгрупи гумоколініту віднесені мацерали гелініт та корпогелініт. За іншими класифікаціями виділяють мацерали за типом тканин, їх систематичною приналежністю. Г.П.Маценко.

ГУМІНОВІ КИСЛОТИ, *гуминовые кислоты, **humic acids, ***Huminsäuren - неплавкі аморфні темно забарвлені речовини, входять до складу органічної маси торфу, бурого вугілля і ґрунту. За хімічною структурою — високомолекулярні гідрооксикарбонові ароматичні кислоти (часто містять також карбонільні й метоксильні групи), які утворюють солі гумати. Вміст Г.к. в торфах до 50-60%, землистому бурому вугіллі до 60%, в щільному бурому і перехідному вугіллі їх вміст зменшується (до порядку 20-40%), а в бурому і кам. вивітреному вугіллі складає від 0 до 100% органіч. маси. Вміст у ґрунті до 10%. За розчинністю у воді та етанолі діляться на фульвокислоти, гематомеланові та гумусові кислоти. Перші розчиняються у воді, другі - в етанолі, треті нерозчинні ні у воді, ні в етанолі. Здатність органічної речовини торфів, вугілля, ґрунтів накопичувати ряд хімічних елементів пояснюється сорбцією, комплексоутворенням та йонним обміном в першу чергу з Г.к. Їх застосовують у виробництві свинцевих акумуляторів, як стимулятори росту рослин, складові частини добрив, як компоненти розчинів при бурінні свердловин, антисептики для лікування шкірних захворювань у сільськогосподарських тварин.

ГУМІТ, *гуммит, **humite, ***Humit - мінеральне утворення, що виникає внаслідок руйнування уранініту, або інших мінералів, які містять уран. Колір жовтий, оранжево-червоний.

ГУМІФІКАЦІЯ, *гумификация, **humification, ***Humifizierung, Humifikation - процес мікробіол. перетворення тканин вищих рослин в гумусові речовини (див. гумус). Г. відбувається в ґрунті у вологому середовищі і при утрудненому доступі кисню. Сприятливі чинники: лужне середовище, наявність азотних сполук та оптимальна для життєдіяльності мікроорганізмів т-ра; несприятливі - кисле анаеробне середовище з антибіотиками.

ГУМОЛІТИ, *гумолиты, **humoliths, liptobiolitic coals, humus coals, humic coals; ***Humusgestеine - група вугілля викопного, що утворилося в осн. з продуктів перетворення відмерлих вищих рослин. Відмінності в початковому матеріалі, процесах його розкладання і перетворення обумовили велику різноманітність в мікрокомпонентному складі, фіз. і технол. властивостях, хім. складі Г. Характерна особливість Г. – шарувата текстура, а на поперечному зрізі – смугаста структура. Шари мають різний блиск і розрізняються за складом мацералів, визначаються як літотипи та мікролітотипи (ISO 7404-1-84). За видом початкової речовини Г. поділяють на підгрупи: г у м і т и (власне гумусове вугілля), що складають осн. масу вугілля викопного. Початковим матеріалом тут є лігніно-целюлозні тканини рослин. Друга підгрупа - л і п т о б і о л і т и, складені стійкими компонентами вищих рослин. Одночасно за переважанням мацералів одної з груп, - вітриніту, фюзиніту (інертиніту) та липтиніту, - виділяють відповідно 4 класи Г.: гелітоліти, фюзеноліти, ліпоідоліти і мікстогумоліти (змішаний склад без переважання якої-небудь групи). Існують також класифікації Г. окремих басейнів. Г.П.Маценко.

ГУМУС, *гумус, **humus, ***Humus - органічна частина ґрунту, яка утворюється при гуміфікації. Інша назва - п е р е г н і й.

ГУМУСОВЕ ВУГІЛЛЯ, *гумусовый уголь, **humic coal, ***Humuskohle - тверда горюча корисна копалина органічного походження (з решток вищих рослин). До гумусового вугілля належить основна маса бурого і кам’яного вугілля. Див. гумоліти.

ГУСТИНА, *плотность, **density, ***Dichte, Dichtheit, Dichtigkeit - одна з основних характеристик речовини; чисельно дорівнює масі одиниці об’єму речовини, тобто це мiра заповнення об'єму речовиною, з якої складається порода. У Міжнародній системі одиниць виражається в кілограмах на кубічний метр (кг/м3). Середня Г. неоднорідного тіла визначається за формулою: ρ = m/V (m – маса, V – об’єм) і вимірюється в кг/м3. Г. неоднорідної речовини в певній точці – границя відношення маси тіла до його об’єму, коли об’єм стягується до цієї точки. Г. речовин, як правило, зменшується з ростом температури і збільшується з підвищенням тиску. При переході речовини із одного аґреґатного стану в інший Г. змінюється стрибкоподібно. Одна з найважливіших фізичних величин для опису та оцінки процесів гравітаційного збагачення к.к.

ГУСТИНА ВІДНОСНА, *плотность относительная, **relative density; ***relative Dichte – безрозмірна фізична величина, що дорівнює відношенню густини речовини, яка розглядається, до густини іншої речовини.

ГУСТИНА ГАЗУ ВІДНОСНА, *плотность газа относительная; **relative density of gas; ***relative Gasdichte – відношення густини газу до густини сухого повітря за нормальних умов (нормальної температури 0 °С, нормального тиску 101325 Па =760 мм рт.ст.) або стандартних (20 °С; 101325 Па) умов. Г.г.в. знаходиться в прямій залежності від його молекуляної маси і змінюється приблизно від 0,5 до 1,2 і більше.

ГУСТИНА ГIДРОСУМIШI, *плотность гидросмеси, **slurry density, ***Trübedichte - маса одиницi об’єму гiдросумiшi. Стосовно до гiдротранспорту сипких матеріалів (вугілля тощо) розрiзняють витратну (на виходi з труби) та дiйсну (у певному перерiзi труби) Г.г., що пояснюється пiдвищеною стосовно до води швидкiстю перемiщення дрiбних частинок твердого матерiалу у верхнiй частинi трубопроводу та зниженою швидкiстю крупних зерен у нижнiх шарах потоку (бiля дна труби).

ГУСТИНА ГІРСЬКОЇ ПОРОДИ, *плотность горной породы, **rock density, density of rock; ***Gesteinsdichte - визначається відношенням маси гірської породи до її об'єму (маса одиниці об’ємуоб'єму породи з усімаувсіма газамищо утримуються|що містяться і рідиною, що містяться ву|до її порахй|та). Г.г.п. залежить від їх мінерального складу, структурно-текстурних особливостей, пористості, виду речовини, що заповнює пори і пустоти (газ, нафта, вода), а також від умов утворення і залягання г.п. Розрізнюють мінералогічну Г.г.п. (відношення маси висушених і подрібнених до зникнення пор твердих частинок породи до їх об'єму), густину абсолютно сухої породи і густину породи, заповненої флюїдами (відношення маси твердої, рідкої і газоподібної фаз г.п. до об'єму, що займається цими фазами). Вимірювання Г.г.п. на зразках ведеться г.ч. гідростатич. способом, рідше гамма-гамма методами. Найчастіше зустрічається Г.г.п. 1200-4700 кг/м3. Більш високі значення (до 5000 кг/м3) характерні для магматич. порід, оскільки їх пористість мала. Густина осадових гірських порід становить 1200-3000 кг/м3 (найчастіше 1700-2700 кг/м3) і в значній мірі визначається їх пористістю, вологістю, фаціально-літологіч. і тектоніч. чинниками. Найбільш стійкі значення характерні для хемогенних осадових г.п. - ґіпсу (2300 кг/м3), ангідриту (2900 кг/м3), кам. солі (2100-2200 кг/м3), пористість яких рідко перевищує 2-3%.

ГУСТИНА ДIЙСНА, *истинная плотность, **real density, in-situ density, in-line density; ***reall Dichte - характеристика речовини, яка кiлькiсно визначається вiдношенням маси до об'єму у абсолютно щiльному станi (без урахування пор, трiщин).

ГУСТИНА ДІЙСНА СУМІШІ, *действительная плотность смеси; **actual density of mixture; ***reall Gemischdichteгустина суміші, що виражається через газовміст об'ємний дійсний φ, а саме

ρφ=ρ (1-φ)+ρг φ ,

де ρ, ρггустини рідини і газу відповідно.

ГУСТИНА НАФТИ ВІДНОСНА, *относительная плотность нефти; **relative density of oіl; ***relative Erdöldichte – відношення густини нафти, визначеної при температурі 20°С, до густини дистильованої води при температурі 4°С.

ГУСТИНА ПУЛЬПИ, *плотность пульпы, **pulp density, ***Pulpendichte - технічний термін, що вживається в збагаченні к.к. як міра концентрації твердих частинок в пульпі. Вимірюється в грамах твердого на літр пульпи. Іноді замість цього використовують вагове (масове) співвідношення твердого та рідини Т:Р, приймаючи тверду фазу за одиницю.

ГУСТИНА РІДИНИ (ГУСТИНА РОЗПОДІЛУ МАСИ РІДИНИ), *плотность жидкости (плотность распределения массы жидкости); **liquid density (density of liquid distribution); ***Flüssigkeitsdichte – відношення маси М однорідної рідини до об’єму V, кг/м3 : . Густина неоднорідної рідини в точці простору, зайнятого рідиною, виражається як границя названого відношення, написаного для елементарної величини М, при прямуванні елементарного об’єму V до нуля (при стягуванні об’єму в точку): .

ГУСТИНА СУМІШІ ВИТРАТНА, *расходная плотность смеси; **discharge(delivered) density of mixture; ***Verbrauchdichte des Gemischesгустина суміші, що виражається через газовміст об'ємний витратний β, а саме:

ρβ = ρ (1 – β) + ρг β ,

де ρ, ρггустини рідини і газу відповідно.

ГУСТИНОМІР, *плотномер; **densimeter; ***Dichtemesser прилад для вимірювання густини рідин, газів та твердих тіл, а також сипких речовин. Найпоширеніші Г. для визначення густини рідин. Вони бувають: поплавкові – ареометри постійної маси або постійного об’єму; вагові – основані на безперервному зважуванні певного об’єму рідини; гідростатичні – густина вимірюється за різницею тисків двох стовпів рідини різної висоти; радіоізотопні – основані на вимірюванні послаблення пучка β– або γ–променів у результаті їх поглинання чи розсіювання шаром рідини; вібраційні – основані на залежності резонансної частоти коливань, що збуджуються в рідині, від густини рідини; ультразвукові – основані на залежності швидкості звуку в середовищі від її густини. Радіоізотопний, ультразвуковий, вібраційний та інші методи можуть бути застосовані для визначення густини твердих та газоподібних речовин. До Г. примикають прилади для вимірювання концентрації розчинів (спиртоміри, цукрометри, нафтоденсиметри тощо).

ГУСТОТА (ЩІЛЬНІСТЬ) ТРIЩИН ЛIНIЙНА, *линейная плотность трещин; **linear density of fractures; ***lineare Spaltedichte, lineare Rissdichte – вiдношення кількості трiщин до довжини нормалi, що проведена до поверхонь, якi утворюють трiщини. Г.т.л. (або рiвень трiщинуватостi, частота трiщин, лiнiйна частота) переважно складає 5 – 15 м-1, не перевищуючи 40 м-1 (за винятком тонкошаруватих рiзновидiв порiд). Величина, обернена Г.т.л. – вiдстань мiж трiщинами. Густота мiкротрiщин змiнюється вiд 10 до 100 м-1, а макротрiщин – вiд 1 до 10 м-1.

ГЮБНЕРИТ, *гюбнерит, **hubnerite, ***Нübnerit – важливий мінерал вольфраму. Склад: Mn[WO4]. Густина 7,1. Тв. 4. Колір бурувато-чорний з червонуватим або фіолетовим відтінком. Риса жовтувато-бура. Зустрічається в кварцових гідротермальних жилах. Г. – марганцевистий різновид вольфраміту.

ГЮРОЛІТ, *гюролит, **hureaulite, ***Hureaulith - мінерал, водний фосфат марганцю і заліза. Склад: Mn5(H2O)4·(PO4)2·[PO3(OH)]2. За іншими даними формула така: (Mn, Fe2+)5·H2(PO4)4·4H2O. Частина Mn може заміщатися Fe2+. Сингонія моноклінна. Густина 3,18. Тв. 3-4. Колір оранжево-червоний, рожево-фіолетовий, рожевий. Зустрічається у пустотах в трифіліні або продуктах його зміни. Знайдений в асоціації з вівіанітом в пегматитовому кар’єрі Юро (Франція), в асоціації з файрфільдитом, дікінсонітом та редінгітом в Бренвішлі (шт. Коннектікут, США) та ін. Рідкісний.

ГЬОГБОМІТ, *хёгбомит, **hogbomite, ***Högbomit мінерал, оксид магнію, алюмінію, заліза та титану. Склад: Mg(Al,Fe,Ti)4O7. Сингонія гексагональна. Масивні аґреґати чорного кольору з металічним блиском. Знайдений в залізних рудах в штаті Нью-Йорк (США) та в Лапландії (Швеція).

 
Навіґація по серверу:   головна сторінка «нотатника» · бібліотека Vesna.org.ua
 
Універсальна перекладачка для будь-яких пар мов
Тут спілкуються про літературу
Rambler's Top100 Тлумачний словник: англійсько-білорусько-польсько-російсько-український

Віртуальна Русь, 2005-2011
Пишіть, якщо що...