пошук:  

>> Дроздовський Дмитро: У бермудському трикутнику інформаційного суспільства

У розділах: [Соціологія]

Авторська сторінка
Опублікував:  drozdovsky

 

Поняття “інформаційного суспільства” стало прогнозованим варіантом історичної перспективи ХХІ століття. Для України інформатизація – шлях не лише до європейської інтеграції, а й до економічного добробуту. Головним пріоритетом є виробництво нового знання та технологій. Оригінальність, різноманітність, відмінність від інших починають поціновуватися значно більше типовості та конформізму.

Інфосуспільство ХХІ століття є цифровим і глобальним. Воно характеризується дожиттєвим навчанням, мережевим трансляційним інтелектом та технологією чіпів... Крім науки, освіти, виховання і технології, глобалізація інформаційних мереж змінює фізичний спосіб роботи і навчання, додаючи до них префікс теле-, тобто дистанційний. Таким чином, пошук роботи чи вступ до навчального закладу більше не означає зміну місця проживання або розрив родинних зв'язків.

Незважаючи на це, головною рисою сучасного етапу розвитку людства є наростання загрози самознищення цивілізації. Лейтмотивом другої половини ХХ сторіччя стала ідея кризи. В Україні лейтмотивом ідеї кризи ХХІ століття є маразматична хвороба пост-свідомості із радянськими метастазами. Криза  інформаційної свідомості по-український – це криза механізмів адаптації соціуму в навколишньому соціально-інформаційному середовищі. Характеризуючи сучасну епоху, філософ Бодрійар сказав: “Сьогодні більше, ніж будь-коли, реальність – лише рудники мертвої матерії, мертвих тіл, мертвої мови”. А це, на думку професора Бодрійара веде до політичної смерті.

У “вивихнутому суглобі” історичної перспективи України візії інформаційного суспільства перебувають на глибинному рівні. Звідти їх навіть важко розгледіти. На тій глибині – лише хаос і дезінтегрованість. Український маразм – не від старості, а від довготривалої Радянської хвороби. Євроінтеграція, а разом з тим і трансплантація елементів свідомості інформаційного суспільства може покращити ситуацію.

За словами Оксани Пахльовської,  “за тринадцять років історико-політичне майбутнє України перетворилося на мутанта, що має дві голови: одна дивиться каламутними очима кролика, якого загіпнотизував голодний удав, у бік Росії. Інша голова мутанта судомно підморгує Європі, щоразу хворобливо шукаючи пояснень, чому Україна ПРОСТО НЕ ХОЧЕ увійти до інформаційного простору Європи... Європа з переляком дивиться на цього мутанта, іноді бажаючи в глибині душі, щоб його вже швидше з’їла Росія... ТАКЕ СУСПІЛЬСТВО НЕ МАЄ ПРОЕКТУ МАЙБУТНЬОГО”. “ЄВRUZZІЯ — ПРИВІЛЕЙОВАНИЙ ПРОСТІР ЛЮДСЬКОЇ БЕЗВИХОДІ”.

Європейський час — доба інформаційного суспільства, це час, спрямований у майбутнє. На Україну ще чекає інформаційний світ. Ближчою метою має стати Європейський інформаційний простір. Мова йде, зокрема, про Європейську інформаційну мережу з міжнародних відносин та регіональних досліджень. Стратегічною метою цієї міжнародної системи є реалізація одного з найефективніших шляхів інтеграції країн Західної та Східної Європи, а саме – інтеграції у сфері інформатизації.

На думку професора Пахльовської, “вандалізм посттоталітарного суспільства може бути якщо не припинений, то принаймні марґіналізований, якщо Україна знайде в собі сили протиставити безцеремонній свободі численних імперативів один-єдиний імператив: імператив реальної, а не ілюзорної свободи”. Створення e-Ukraine – один із варіантів. Оксана Пахльовська стверджує: “Свободі не можна навчити. Лише відчувши цю потребу, Україна перестане штампувати себе на футболках в аеропортах пострадянською формулою «Born to be wild». І почне писати себе в історії словами західної демократії, — але тоді також і власними словами: «Born to be free», «народжена бути вільною»”.

Освітні системи в Україні мають бути переорієнтовані, ринок звільнено від ланцюгів, а дослідження у сфері високих технологій і торговельні угоди повинні зростати. Загальною тенденцією у сфері освіти в епоху інформаційних технологій стала її технологічна орієнтація. В основі цієї тенденції лежить цільова настанова ринкового економічного утилітаризму, прагнення підготувати прагматичне мислячого сучасного фахівця, який володіє лише своєю вузькою спеціальністю та комп'ютерними технологіями.

Сьогодні в системі освіти України завдання гуманітарної освіти людини та її гуманістичного виховання як творчої особистості, розвитку її загального кругозору та здатності до самостійного творчого мислення є непріоритетними. Це вже призвело до дегуманітаризації системи освіти країн Заходу і, як закономірний наслідок цього, — до істотної дегуманізації самої освіти.

Глобалізаційні процеси економіки, політичної сфери, цивільного суспільства виступають як взаємозалежні процеси, що мають єдине джерело, – постіндустріальні зміни в способі виробництва матеріальних благ. На думку Ханни Арендт, “сучасне суспільство Заходу разом із характерним індустріальним способом виробництва матеріальних благ складає одну суспільно-економічну формацію, а різні соціальні системи, що притаманні сучасному світові, - це лише політичні надбудови над єдиним індустріальним економічним базисом. Вони мають більше загальних рис, ніж відмінностей”. Концепція “інформаційного суспільства” має спільні аспекти з деякими попередніми технологічними концепціями “просвітлених суспільств”. Прихід “інформаційного суспільства” розглядають як цілком природне явище. Це — якісний шлях уперед. Майбутнє пролягає через інформаційну технологію.

Проте є й інший аспект. Поняття “інформаційного суспільства” може звучати як життєствердна нота посеред настрою загальної рецесії. В Японії воно знайшло повну підтримку в певної групи людей як гасло для активізації досліджень та підприємницької діяльності. Якщо будь-який соціальний прогноз є песимістичним, вбачає лише занепад чи катастрофу, то поняття “інформаційного суспільства” звучить позитивно і, вочевидь, надає певного сенсу соціальним намірам і цілям. У той час, коли інтелектуали оплакують кінець прогресу або недостатність утопій, оживає стара ідея про те, що добре суспільство виростає із сучасного.

Таким чином, не лише використання цього поняття для соціального аналізу, а й соціальна роль усередині національного та глобального контексту заслуговують на подальше дослідження. Зокрема, перенесення в інформаційний простір культурних надбань практично всіх націй і часів робить їх потенційно доступнішими. Тепер не треба вишукувати вільних грошей і часу, щоб відвідати Версаль, Ермітаж чи Лувр. Тепер оцифрована версія Лувру з'являтиметься перед вами цілісінькою з кожним запуском програми.

Передумовою формування інфосуспільства має стати організація мережі однодумців поза безпосереднім соціальним оточенням. Це обов'язково має бути зроблено як за допомогою інструментів на кшталт інтернету, так і іншими засобами задля досягнення максимуму можливого. Зміни мають бути системними. Вони позначатимуться на онтологічних принципах функціонування суспільного організму. Коли перетворення відбудуться в самій структурі суспільних відносин, ми зможемо говорити, що інформаційне суспільство відбулося. Рушійною силою в цьому має виступити молодь – носій нової свідомості.

Молоде покоління має надзвичайну активність у віртуальному просторі. Воно є сприятливим ґрунтом для нових технологій. Це авангард інформаційного суспільства. Молоді люди першими використовують е-технології, першими отримують з них користь, першими стикаються з небезпеками віртуального світу. Критеріями нової інформаційної культури є вміння людини адекватно формулювати свою потребу в інформації, знаходити її, переробляти, відбирати, оцінювати і створювати якісно нову інформацію.

Сьогодні ситуація в цій царині в Україні далека від ідеалу. У школах немає спеціальної дисципліни, спрямованої на формування інформаційної культури, та і переважна більшість вишів не забезпечує серйозної інформаційної підготовки студентів. Як же тоді сформувати мислення нового часу – модуль якого виходить у безкінечність, тобто надсистемне мислення ХХІ століття?

Загальний низький рівень інформаційної культури молоді України, до якого додається нерівність молодих людей в можливостях отримання доступу до інформаційних потоків, породжують у молоді спотворені уявлення про людські цінності і невміння користуватися отриманими знаннями в реальному житті.

Назріла реальна потреба в реалізації багатоцільового і багаторівневого проекту, спрямованого на залучення молодих людей в царину інформаційних технологій, встановлення їхнього нерозривного зв'язку з високотехнологічними сферами життя й економіки і формування інформаційної культури молоді України, а саме: 1) створення віртуальної моделі молодіжного інформаційного суспільства; 2) побудова єдиної системної інформаційної молодіжної мережі; 3) введення системи електронних паспортів та інших ідентифікаційних документів, що дозволяють молодим людям користуватися можливостями молодіжних проектів; 4) організацію і проведення заходів для дітей і молоді з метою розвитку навиків, отриманих у віртуальному середовищі; 5) моніторинг потреб молоді; сприяння розвиткові міжкультурного молодіжної комунікації.

Разом із цим потрібно створити єдиний інтелектуальний та емоційний простір. Його принципом існування є доступність для кожного і можливість включення – принаймні потенційна – всіх членів суспільства і його інститутів. Розвиток електронного урядування в Україні повинен здійснюватися на всіх рівнях – і в центрі, і в регіонах. Тільки в цьому випадку цей процес буде ефективним і стане основою для створення нових форм економічних та громадських ініціатив.

Інформаційні технології, що сьогодні прагнуть впровадити в Україні, відкривають нові можливості здійснення внутрішньої і зовнішньої політики. Це означає, що коли проста сума інформаційних технологій породжує таке глобальне явище цивілізаційного рівня як інформаційне суспільство, громадяни отримують надзвичайно дієвий важіль впливу на розвиток суспільства, держави, економіки... Утворюється Електронна, Інформаційна Україна, e-Ukraine, яка змінює всі принципи функціонування соціальних інститутів свого суспільства. Громадянське суспільство має стати носієм нового мислення і свідомості.

Саме цей аспект є одним із пріоритетних, зокрема, в Національному університеті “Києво-Могилянська академія”. Цей заклад сьогодні формує національно еліту України ХХІ століття. Стратегічними завданнями НаУКМА стали підвищення якості навчального процесу шляхом упровадження новітніх освітніх технологій і відповідного кадрового забезпечення; перетворення НаУКМА в потужний науково-навчальний комплекс тощо. В цьому університету плекають культуру мислення, орієнтацію на оригінальні методи розв’язання проблем,  впроваджують передовий світовий досвід та інтеграцію українського досвіду у світову освітню систему; відтворюють духовне середовище, що сприяє вихованню незалежних, критично мислячих, національно свідомих особистостей.

У статті “Творімо майбутнє сьогодні” президент Національного університету “Києво-Могилянська академія” В’ячеслав Брюховецький сказав, що “місія цього закладу полягає у вихованні студентів в атмосфері вільного творчого навчання, творенні високоосвіченої, індивідуально неповторної особистості, здатної ґенерувати оригінальні та плідні ідеї, незалежно мислити та діяти згідно з принципами добра і справедливості. Мета Києво-Могилянської академії – це розвиток української науки і культури шляхом підготовки висококваліфікованих фахівців і формування таким чином нових поколінь української інтеліґенції”.

Одним із безсумнівних досягнень Києво-Могилянської академії на шляху до створення нової перспективної системи освіти стало впровадження 8 ґрантів для маґістрів НаУКМА, визначених  у рамках спільного проекту компанії САНІнтербрю (ТМ "Чернігівське"), Фонду братів Кличків та НаУКМА.

Як бачимо, в цьому університеті закладено всі підстави для формування молодих фахівців з екоінформаційною свідомістю ХХІ століття. Інформаційне суспільство з точки зору політичних процесів є практичною реалізацією цінностей суспільства громадянського. Воно забезпечує демократію в буквальному розумінні – правління народу як організму. Ці принципи покладено в основу навчального процесу в НаУКМА. “Основне завдання перед Києво-Могилянської академії полягає в принциповій трансформації навчально-наукового закладу в науково-навчальний. Високоякісний навчальний процес можна забезпечити лише на базі солідних наукових досліджень. Без поєднання науки та освіти неможливий прорив до освітніх стандартів світового масштабу”. Зокрема, бібліотека повинна стати мозковим центром університету, що пов'язаний з усіма світовими інформаційними ресурсами, які не тільки легкодоступні, а й постійно використовуються одним із джерел світового інформаційного ресурсу.

Духовний та екоінформаційний розум ХХІ століття має бути сформований такий чином, щоб забезпечити розвиток всієї інформаційної ноосфери в інтересах людини, її майбутнього України. Однією з принципово важливих та конструктивних ідей у стратегії підвищення інтелектуального потенціалу нації є ідея випереджувальної освіти, суть якої головним чином у тому, щоб вчасно підготувати людей до майбутнього, яке наближається занадто швидко і застає багатьох людей зненацька, викликаючи почуття страху та розгубленості. Адже страх перед майбутнім — "футурошок" – одна з дуже серйозних соціальних проблем сучасності. На думку В. Рубана, криза в системі права, криза в системі істин, криза в системі культури – шлях до інформаційного Апокаліпсису.

Перспективна система освіти створюється на основі синтезу новітніх знань як в галузі природних, так і гуманітарних наук. Глобальна криза сучасної цивілізації є, в першу чергу, кризою світогляду. Вона тісно пов'язана зі свідомістю людей, рівнем їхньої освіченості та вихованості, із пріоритетами їхніх моральних цінностей. В Україні ця криза має вірусний характер – бацили колоніальної свідомості вітають у повітрі вже 14 років. Єдиний вихід – увійти в Європейський час перспективних змін шляхом інтеграції. Інформаційне суспільство – це новий вимір європейської екоінформаційної свідомості. Для цього потрібно мати нову свідомість...

Проте в Україні і досі не сформовано аури інтелектуальної наснаги, спрямованої в Час перспектив. Та чи довго двері інформаційного суспільства, себто європейського Часу, залишатимуться для нас відчиненими?

 

 

 

Дмитро Дроздовський,

Національний  університет

“Києво-Могилянська академія”

 

 

 
Навіґація по серверу:   головна сторінка «нотатника» · бібліотека Vesna.org.ua
 
Універсальна перекладачка для будь-яких пар мов
Тут спілкуються про літературу
Rambler's Top100 Тлумачний словник: англійсько-білорусько-польсько-російсько-український

Віртуальна Русь, 2005-2011
Пишіть, якщо що...