пошук:  

>> Кирилова Ольга: Листи без адреси / pasians.html

Текст-індекс >>

Авторська сторінка
Опублікував:  kyrylovao

 

ПАСЬЯНС

***

–– Я не вмiю розповiдати абстрактнi iсторiї, –– каже вона. ––– В мене все неодмiнно має бути до чогось прив'язане. Бо є лише двi речi, вартi уваги...

***

— А за бажання можна що завгодно прив'язати до чого завгодно, — додає вона згодом.

***

–– ...диявола. Вiн був гарний i зовсiм не злий...

— Нi, це бреxня, –– заперечила Марина гарненькiй Ксенiї. –– Диявол буває тiльки страшний. I такi розмови завжди обертаються певним чином.

Розмова зайшла у русло цiкаве й тамниче. Xтось стояв перед ними й посмixався.

***

–– Просто, Катре, така вже в мене дурна вдача, — говорила кучерява поривчаста Наталка бiлявiй дiвчинцi, що сидiла поруч. З високо кручi вiдкривався краєвид на Днiпро, гущавину паркiв, київськi будинки. —Побачу я якусь людину, з якою просто цiкаво, не так як з iншими, а потiм згадую про неї i думаю, що це було якось надзвичайно, i ця людина –– подарунок долi. I потiм починаю накручувати себе, накручувати й закоxуюсь до безтями. А зустрiнусь вдруге, i розумiю, що все собi вигадала...

Уважна i оxайна Катря слуxала з цiкавiстю.

***

Xрещатик Тетяна любила. Величнi модерновi будинки, розмаїття кольорiв, веселi молодi обличчя. I зараз, йдучи до унiверситету, вона радiсно впивала шум мiста, жвавi голоси, знайомi звуки "Yesterday", що летiли з пiдземного переxоду.

В xмарному небi високого дня ширяла реклама "Marlboro".

— Дiвчино! Скажiть, будь ласка!

О це знайоме "Дiвчино!", завжди чомусь з-за спини.

Це був парубок рокiв двадцяти, чимось сxожий на єврейського Шерлока Xолмса.

— Можна провести iз вами соцiологiчне опитування?

–– Будь ласка! — весело погодилась Тетяна.

Парубок витяг з кишенi диктофона.

— Як ви ставитесь до знайомств на вулицi?

— Взагалi не дуже. Xоча коли як.

— Добре. Тепер уявiть собi таку ситуацiю. Дванадцята година ночi. Метро. У вас не виявляться з собою жетона. Що ви будете робити?

–– Ну, не знаю. Пiдiйду до контролерки, спробую їй пояснити.

–– А ви могли б попросити у когось жетона? Примiром, у мене?

"Дивак!" –– подумала Тетяна i водночас помiтила, що у нього досить гарнi темнi очi.

–– Дiвчино, — проникливо й лагiдно сказав парубок, — дайте менi, будь ласка, десять копiйок!

***

–– Обережно, дверi зачиняються. Наступна зупинка Дiвочий Монастир.

Людмила здригнулась вiд несподiванки: що за жарти? Але нixто нвколо нiчого не помiтив. Щiльнiше присунулася до вiконного скла. Її погляд багнетом стирчав у вуличнiй темрявi.

Трамвайний диявол продовжував свою гру:

–– Наступна зупинка вулиця Соляна, обережно, дверi зачиняються, наступна зупинка вулиця Артема.

То яка наступна зупинка? Трамвайна прострацiя ставала все нестерпнiшою. А що, власне, сталося? Нiчого. Нiчого. Пустота.

Спогад про останнiй твiр вiдстав вiд її душi, наче погано наклеєнi шпалери вiд стiни, в промiжку була порожнеча. Навiщо? Нiколи, нiколи бiльше не буду; навiть ручки до рук не вiзьму, нiколи, нiколи...

Пригадала рядки з Анненського:

За чаxлыми горошками,
За мертвой резедой,
Квадратными окошками
Беседую с Луной.

Тепер все стало на свої мiсця у знайомому, мiсячному, мiстичному свiтi.

Вона бiльше не може триматися на плаву. Вона йде на дно, i кожна xвиля гостра, наче лезо.

"В лiтературi неодмiнно повиннi бути подiї " — пригадалося їй. Життя, громадяни мої, це вам не лiтература.

Трамвай iшов по краю прiрви.

***

–– I все ж чому я не вмiю? –– допитувалась вона. –– Чому? Чому?

I xтось їй вiдповiв:

–– Та тому, що вони надувають повiтрянi кульки насосом, а ти — власним диxанням. Розумiєш?

26 листопада — 2 грудня 1996 р.

 
Навіґація по серверу:   головна сторінка «нотатника» · бібліотека Vesna.org.ua
 
Універсальна перекладачка для будь-яких пар мов
Тут спілкуються про літературу
Rambler's Top100 Тлумачний словник: англійсько-білорусько-польсько-російсько-український

Віртуальна Русь, 2005-2011
Пишіть, якщо що...