пошук:  

>> Кожелянко Василь: ЛжеNostradamus / 17.html

Текст-індекс >>

Авторська сторінка
Опублікував:  vesna


http://www.calvaria.org/

 

XVII Зачарований лох

Виборча кампанія в Україні набрала звіриного вишкіру. В хід ішло все — від вишуканої московської піар-технології до брутального підкупу, від інтелектуального політичного маркетингу до ритуальних сходжень на карпатські вершини, від створення підпільних диверсійно-агітаційних груп до залучення астрологів, ворожбитів, містиків, езотериків та іншого люду, обізнаного з нетрадиційними методами впливу на реальність. На цьому тлі Кандидат Кандидатович не міг бути аж надто оригінальним — він, чи, радше, його штаби, теж використовували все.

— Жодного ризику, Кандидате Кандидатовичу, — вмовляв його вправний кріейтор і піармен Мойсей Десятинний, — зате можливі гарні результати. Дуже і дуже...

— Досить! — гримнув Кандидат. — На посміховисько хочеш мене виставити, а що буде, коли пронюхають про це недружні мені газети? Ти про це подумав, бузувіре технологічний?

— Не пронюхають, — заспокоїв його Мойсей, — все буде шито-крито і дуже таємно. Вибране коло осіб: ви, виконавець, тобто маг, і четверо асистентів. Все. Збираєтеся в ніч на 21-е вересня, дата самі ж знаєте яка, на Софійському майдані і рівно опівночі швидко та якісно проводите ритуал.

— А якщо — сторонні, або поліція приваландає?

— Все передбачено. Місце буде оточене нашими людьми, які пояснюватимуть випадковим опівнічним роззявам та міліціонерам, що це нічні зйомки художнього кінофільму, ось дозвіл міської влади, товаришу сержант, а для особливо прискіпливих — десять доларів хабара. Це буде правдоподібно виглядати, тим більше, що ви всі будете в спеціальній одежі.

— Що? — верескнув Кандидат. — Таки хочеш з мене зробити клоуна?

— Та це всього-навсього плащ-накидка з ковпаком, Кандидате Кандидатовичу, синій плащ з жовтими хрестами, крім того, маг матиме меч, а асистенти — свічки. І все.

— А потім? — нервово спитав Кандидат.

— А потім ви виконуєте ритуал під назвою "Зачарований лот"...

— Чому лот?

— Ну, лот, розумієте, запускається енергетична команда у вищі глибини астралу, тобто світу, який простим недоступний, звідти викликається дух якогось відомого діяча, той матеріалізовується і виконує наші конкретні завдання, він має таку силу, що може без зусиль впливати на події в нашому матеріяльному світі. Все просто.

— А чий дух ми викличемо?

— А це вже на ваш вибір, Кандидате Кандидатовичу, хочете — Наполеона або Сталіна, можна також таких персонажів, як Микита Кожум'яка чи Котигорошко, а хочете — викличемо Микиту Хрущова, або Володимира Васильовича... Кого б ви хотіли?

— Козака Мамая! — сказав Кандидат і взяв у руки мікрокалькулятор.

— А тепер, Мойсею, поговоримо про приємне, скільки грошей витрачено на операцію "Михайло XVI"?

— Сорок тисяч уо, — згаслим голосом відповів Мойсей.

— А коли з'являться запаморочливі результати?

— Операція провалилась, — тихо сказав Мойсей.

— Це не важко було передбачити, — саркастично промовив Кандидат і серйозно спитав Мойсея: — Де гроші?

— Розумієте, Кандидате Кандидатовичу, наш агент, людина відповідальна, тож коли він зрозумів, що операція "Михайло XVI" втратила перспективу, він купив для нашої справи супер-технологію, тобто сценарій цього самого ритуалу під назвою "Зачарований лот".

— Кілери ви всі, — стомлено зітхнув Кандидат, — з паршивої вівці хоч вовни жмут. Іди, аби я тебе не бачив.

— Іду, Кандидате Кандидатовичу, але ви призначеного дня будьте готові.

— Завжди напоготові, — буркнув кандидат і по-піонерськи махнув рукою.

Мойсей довго шукав Каріота Юдка Києвом і нарешті знайшов його там, де знайти не сподівався, — у богемній кав'ярні на Пушкінській. Каріот пригощав коньяком "Генесі" двох україномовних поетів.

Деліріум тременс, з жахом подумав Мойсей. Він підійшов до столика і мимоволі почув обривки їх розмови. Каріот декламував вірші:

Летить у безвість зморщена Земля,
Волочить за собою жили диму,
А в ній живе індустріальна тля,
Яка натуру має невситиму...

— Твої? — здивовано спитав один з поетів.

— Мої, — скромно потираючи кінцем краватки окуляри, відповів Каріот.

— Слухай, старий, — урочисто промовив поет, — це геніяльно!

Його колега ствердно кивнув головою.

Розчулений Юдко налив обом по повній чарці коньяку.

Пропав чоловік, подумав Мойсей, але на всяк випадок підійшов ближче і привітався з компанією україномовних поетів.

— Друг! — почав цілуватись Каріот.

Після ритуальних обіймів, церемонного знайомства та випитої чарки коньяку Мойсей, вибравши момент, коли у Юдка з'явився більш-менш осмислений вираз обличчя, спитав його тихо:

— Як щодо капусти?

— Нема, — злякався Каріот і трохи протверезів. — Нема,

Мойсею, ледве кінці з кінцями зводжу.

— Та ні, — заспокоїв його Мойсей, — я не збираюся в тебе зичити грошей. Я просто так спитав, задля ввічливости.

Тепер надійшла черга потурбуватись уже Юдкови: Мойсей не з тих, хто буде просто так цікавитись, є чи нема в Каріота грошей.

— З'явилось у мене передчуття, Мойсею, — радикально тверезіючи, сказав Юдко, — що ти не все говориш.

— Та що там казати, — ворухнув бородою Мойсей, — розмова є! — Він красномовно поглянув на поетів. Ті вмить усе зрозуміли і, допивши свій коньяк, попередньо вибачившись, вийшли "покурити".

— Справа є, — тихо сказав Юдкови Мойсей.

...Після розмови з Мойсеєм Каріот Юдко ще раз цього року піднісся духом і реанімував свою давню, пригаслу вже, мрію: заробити стільки грошей, аби хоча б один день не бути нікому винним. Гарна мрія. Але нездійсненна, бо кого-кого, а себе Юдко добре знав...

Та ці рефлексії аж ніяк не повинні відволікати його, супер-піармена, електорального технолога, політіміджмейкера високого (як йому здавалось) класу, від процесу, який уже пішов... Так, він підпише для Мойсея цю маячню — план силового перевороту під назвою "Авґуст-Авґусто", а там Мойсееві посіпаки вкупі з його шефом Кандидатом хай самі собі думають, як цей фрейм використовувати. Підпише, звичайно, не за так, а за північноамериканські зелені тугрики. Візьме він також участь у цьому спектаклі, що зветься "Зачарований лот", а чому б ні? Адже це його робота — на виборах гроші заробляти. Але цього разу Юдко не буде таким дурним, аби не зіграти в подвійну гру. Досить він тоді, влітку, виявив шкідливий такий моралізм і не продав конкурентам Кандидата ідею операції "Михайло XVI". У шляхетність зіграв... І втратив кілька тисяч уо. Все одно з того нічого не вийшло. Тому й змушений тепер Мойсей підсувати шефові ще одну містичну маячню. Цікаво, чи той вірить? Мабуть, не вірить, але заради влади готовий і в чорній месі взяти участь. Як також і він, Каріот Юдко, але не заради влади, а за... сам знаєш. Тому цього разу треба йти ва-банк і зривати грошей стільки, скільки лише можливо. А цікаво, скільки дадуть конкуренти за знимки Кандидата Кандидатовича, що бере участь — грає головну роль — у якомусь середньовічному ритуалі: опівночі на Софіївському майдані викликає духів, креслить магічні знаки, бурмотить закляття... Вся Україна зі сміху поляже! А за місяць з гаком і відповідно проголосує.

Каріот Юдко зайшов у фірмову крамницю на Хрещатику і вибрав собі автоматичний фотоапарат "Кодак" найменшого, який лиш був, розміру. Попросивши продавця заладувати плівку, він без вагань заплатив за покупку. Дорогою Юдко два рази заходив у невибагливі генделики, де випивав і заїдав — раз випив сто грамів горілки і з'їв канапку з шинкою, а другий раз розійшовся і випив сто п'ятдесят коньяку та з'їв канапку з червоною ікрою. Під вечір Юдко зайшов у штаб Кандидата, який він ніжно називав "Тераріумом". Там уже все було готово до нічного дійства.

Вночі за десять хвилин до дванадцятої чи, як кажуть, нульової години на Софіївський майдан виїхав мікроавтобус "Мазда", в якому сиділи: Мойсей, Кандидат з великим стародавнім мечем у руках, четверо асистентів (найдовіреніші працівники штабу) з великими восковими свічками в руках та Юдко, який вкотре перечитував сценарій ритуалу, — всі, крім Мойсея, що сидів за кермом, були одягнуті в довгі плащі синього кольору з жовтими хрестами.

По всьому периметру майдану на розумній відстані один від одного та від місця ритуалу проходжувались працівники штабу, які мали б пояснювати цікавим роззявам та міліцейським сержантам, що тут знімають кіно. Ось дозвіл...

Мойсей тихо під'їхав і зупинився десь посередині між воротами Софії та пам'ятником Богданові Хмельницькому.

— Десь тут!

Усі вийшли з авта.

— Так, Кар, ти віддай мені текст, а натомість візьми меч, — віддавав останні розпорядження Мойсей, — асистенти, приготуйте сірники і обережно тримайте свічки, ви, Кандидате Кандидатовичу, візьміть у руки раму з полотном...

— Що, що? — буркнув Кандидат.

— Так за сценарієм, — заспокоїв його Мойсей, — ось написано "медіум тримає в руках раму для картини з чистим полотном". Не бійтесь, Кандидате Кандидатовичу!

— Я не за себе боюсь, Мойсею, — огризнувся Кандидат, — а за тебе, бо сам знаєш, що буде, якщо з цього нічого не вийде!

— Все буде о'кей, — весело відповів Мойсей, розмірковуючи, як буде за півгодини гасити перші, найлютіші напади Кандидатового гніву.

— Що ж, — урочисто сказав Мойсей, — за хвилину починайте, а я від'їду трохи.

Мойсей від'їхав аж до Михайлівського собору, вийшов з авта, запалив легке "Мальборо" і почав спостерігати за подіями на майдані. Він бачив, як Юдко щось креслив на бруківці, як асистенти, вишикувавшись квадратом, запалили свічки, потім він бачив Кандидата, який з непокритою головою став у центр утвореної фігури, потім Мойсей бачив, як Юдко вимахує великим мечем з широкою ґардою, а за тим сталося щось незрозуміле. Всю групу на майдані огорнув якийсь сріблястий туман, що стовпом тягнувся до неба...

Через кілька хвилин Мойсей побачив у тому стані якісь спалахи, схожі на бліци фотоапарата, а потім туман спав.

У Мойсеїв бік біг переляканий Юдко, на ходу зриваючи з себе синій плащ, за ним гнався розлючений Кандидат з мечем у руці і гидко лаявся російським матом. За ними швидкою ходою йшли асистенти.

— Я ж тєбя, суку, зарєжу, блядь! — ревів Кандидат.

— Це я для історії! Для історії хотів я, — верещав Юдко, підбігаючи до Мойсея і ховаючись за "Мазду". Мойсей ледве зупинив Кандидата, який, бризкаючи слиною, прохрипів, показуючи мечем у бік Юдка:

— Ця сволоч фотографувала мене!

Підійшли асистенти, які принесли підібрані речі — свічки, Юдків плащ, розбитий фотоапарат із засвіченою плівкою та раму з полотном.

Мойсей поволі всіх заспокоїв, а потім узяв у руки раму. Волосся його стало сторч, він зблід, а борода заворушилась сама по собі: на полотні був портрет козака Мамая давньої малярської роботи.

— Спрацювало, — з жахом промовив Мойсей і, хоча й не був християнином, перехрестився.

 
Навіґація по серверу:   головна сторінка «нотатника» · бібліотека Vesna.org.ua
 
Універсальна перекладачка для будь-яких пар мов
Тут спілкуються про літературу
Rambler's Top100 Тлумачний словник: англійсько-білорусько-польсько-російсько-український

Віртуальна Русь, 2005-2011
Пишіть, якщо що...