пошук:  

>> Кожелянко Василь: ЛжеNostradamus / 18.html

Текст-індекс >>

Авторська сторінка
Опублікував:  vesna


http://www.calvaria.org/

 

XVIII Нетаємна вечеря

Все. Ритуал під назвою "Спочатку було слово" було успішно виконано, всесвіт запущено і Обрані Рухомі проводили прощальну вечірку перед тим, як розійтись кожен до своїх невідкладних справ. Зібрались вони в окремому кабінеті одного пристойного київського ресторану, замовили наїдки, напої і попросили офіціянтів більше їх не турбувати.

Завтра вони в європейських костюмах з відповідно оформленими паспортами відлетять з Києва, як пересічні іноземці, — магатма Миколай в Непал, Свамі Раджірамаян в Індію, Шарль Кастенко в Мексику, гіпі Джоні в північноамериканський штат Каліфорнію, ченець Ан-Ти-І-Цзи в Китай, старий Шон Макковині в Шотландію, шаман В.І.Олєнін чомусь не в Російську Федерацію, а теж в північноамериканський штат — Аляску, гакер Вася Макінтош мав якісь справи в Японії, а рабі Алеф Елохімович — в Багдаді, словом, усі покидали таку гостинну Україну, лише неофіт Клим Староігл залишався тут.

Але не тому брат Клим був героєм вечора і сидів у центрі стола, на почесному місці. Такої шани від своїх побратимів він зазнав через вирішальний вклад у справу відновлення руху всесвіту і реанімації часу.

Клим сидів дуже гордий і, розстебнувши аж три верхні Ґудзики джинсової сорочки, мимоволі раз по раз торкався пальцями бронзового амулета, що висів на його шиї на чорному шовковому шнурку.

Треба буде перечепити амулет на золотий ланцюжок, подумав Клим, так буде краще повертати його такій небайдужій Ірен.

— Неодмінно, брате Климе, перечепи амулет на золотий ланцюжок, — сказав аскетичний Ан, — високий зміст відповідної потребує форми. — Це так само гармонійно, як те, що я чарку горілки "Гетьман" заїдаю не лимоном і не маслиною, а шматочком будженого сала. — І китайський схимник зі смаком проілюстрував свою сентенцію.

Обрані весело засміялись і кожен у свою чергу почав демонструвати цей логічний ланцюг відповідности якісного змісту і вишуканої форми.

Вигадливий В.І.Олєнін випив горілки з перцем, а заїв таким же червоним, але великим фаршированим перцем.

Старий Шон налив собі гальбу пива і взяв до неї омара. Свамі стримано випив 25 гр. французького коньяку і з'їв 42 червоні ікринки. Рабі Алеф до експериментувань не вдався, а випив простої апельсинової горілки і з'їв шматок фаршированої щуки. Гіпі Джоні та гакер Вася формальними викрутасами теж не займались, а, випивши "по стограм", їли курячий холодець з одного полумиска. Шарль Кастенко урочисто куштував усі грибні страви, що були на столі. Навіть поважний Миколай піддався загальному настрою і, як нащадок дуже давньої шляхти, церемонно випив келих шампанського і заїв шматочком ананаса. Клим Староігл втішався бургундським і майже нічого, крім артишоків, не їв.

Згадували пережите.

— Ми не наполягаємо, брате, — почав здалеку магатма Миколай, — твоя мудрість — це твоя мудрість, але, може, тепер, напередодні нашого прощання, ти поділишся з нами своїм ноу-гау, тобто новітньою окультною технологією, за якою ти прочитав цей складний напис на амулеті Рами, який, як відомо, змінюється кожну тисячу років. Хоча можеш не казати, ще раз кажу, ми не наполягаємо, але ж ми твої друзі, брате Климе!

— Братове! — розчулився Клим. — Та я б розповів, я би поділився з вами усім, що знаю, якби... якби сам щось знав! Запала тяжка мовчанка.

— Ти жартуєш, брате, — холодно сказав Миколай.

— Та ні, — похнюпився Клим, — я не жартую. Якщо так, то мушу розповісти вам, як усе було. Отож, тоді, коли всі ми, високошановне товариство, наполегливо сканували чинний часо-просторовий континуум у пошуках Слова, я теж не стояв осторонь. Я ретельно сконцентрувався на амулеті Рами і вирушив проти течії часу, ретельно перевіряючи кожен напис, тим чи іншим чином матеріалізований на будь-якій площині ойкумени. Мушу зізнатись, що я трохи затримався в XVI столітті, де, як відомо, мешкає мій кармічний родич Климентій Зорекіл. Там я спостерігав один цікавий ритуал, в якому брав участь мій брат по кармі, до речі, то дійство відбувалось у цьому ж Місці Сили, тобто на Софіївському майдані. Нічого такого я там не прочитав, але мені запало в пам'ять ключове слово того ритуалу, ну, це саме Слово, яке ви вже знаєте. В трьох звукових іпостасях. Повернувшись, я мимоволі пробурмотів це слово, дивлячись на амулет, і — камінчик засвітився. Решту ви знаєте. До речі, якщо вже сповідатись, то мушу вам, братове, зізнатись:

я порушив Правило Невтручання. Коли ми провели ритуал і промінь синього світла з камінчика, що в центрі амулета Рами, вдарив у небо, коли до початку відновлення руху простору і плину часу залишилось якихось кілька секунд, за земними вимірами, я відвернув лютого пса, який ось-ось мав вкусити малого хлопчика...

— Порушення Правил караються! — нервово сказав Ан.

— Я готовий нести кару, — смиренно промовив Клим.

— Кара за порушення Правил тобі, брате Климе, загрожує рік відлучення від Посвяти, — гнівно сказав Миколай, а потім уже м'якше додав: — Чи як, братове?

— Можна подарувати цей раз, — вигукнув ідею компромісу рабі Алеф.

— Можна, — погодився наґваль Кастенко.

— Чому б ні? — підтримав його старий Шон.

— Хай так, — кинув Свамі.

— Що ж, брате, — посміхнувся Миколай, — тобі прощається, але прийми попередження.

— Приймаю, братове, — покірно сказав Клим. Забава тривала. Товариство налягало на спиртні напої і за кілька годин вечірка стала не такою церемонною, а перетворилась на веселу дружню пиятику.

Раптом магатма Миколай помітив, що троє його побратимів — рабі Алеф, гакер Вася та шаман В.І.Олєнін — тілами тут (п'ють, їдять, жартують), а їх астральні двійники геть відсутні.

Так, подумав Миколай, ще одні порушники.

Він вийшов у іноматеріяльний шар і побачив диво дивнеє! Астральні двійники вченого Алефа, прогресивного Васі та революційного Олєніна завзято створювали нову рельність — майстрували ідеальну Україну.

Над усією ідеальною Україною було безхмарне небо.

Лагідно дзюркотів Дніпр широкий.

Гомоніли степи.

Шуміли смереки в Карпатах.

Запорожці обирали кошового на Хортиці.

Хлібороби весело йшли за плугами, орючи свою нивку, не чужу.

Сталевари варили сталь, а шахтарі добували "чорне" золото.

В повітрі літали бджоли з хутірських пасік.

В повітрі також літали сріблясті літаки київського виробництва.

Як також по Чорному морі ходили білі пароплави миколаївського виробництва.

В Карпатських горах гострили топірці опришки.

В степ донецький вийшов хлопець молодий.

Лиманський Гайявата душив гроно винограду.

Чумаки везли сіль з Криму.

На космодромі, що у херсонських степах, приземлився космічний корабель, який повернувся з Марсу. Генерал Каденюк і члени екіпажу здорові й бадьорі. Через кілька місяців готові полетіти на Венеру.

У Львові шляхетні лицарі змагались на турнірі за омріяний приз — мережану хусточку і право поцілувати руку незрівнянної пані Аліни.

В Полтаві вєліколепная Солоха вигравала конкурс краси.

Козацькі полковники Остап Бульбенко та Андрій Бульбенко вирушали зі своїми полками на Кубань — боронити кавказькі кордони Українського Королівства.

В Києві два вельми мудрі старці — міністр фінансів та голова Національного банку виконували ритуал зеленої магії, аби не впав і навіть не похитнувся курс гривні.

У волинських лісах знайшли гриба завбільшки, як старий Кайдаш у солом'яному брилі.

Лише горох того року в Україні...

Потужні вибухи почали немилосердно все це руйнувати. Магатма Миколай відновлював status quo. Він викликав окультні сили швидкого реагування, що мали у своєму розпорядженні енергетичну штурмову авіацію - гелікоптери та реактивні літаки і через десять хвилин, за земним обчисленням часу, на місці ідеальної України димілась випалена пустеля. Окультні поліцаї вели закованих у кайданки Алефа, Васю та товариша Олєніна.

Магатма Миколай у бойовому плямистому камуфляжі, перетягнутий реміняччям, сидів на розкладному стільчику в окопі, над яким було натягнуто маскувальну сітку.

Привели штрафників.

— Зізнавайтесь, ренегати, — суворо допитував магатма полонених, — за чиїм спонуканням ви пішли на таке злісне порушення Правила? Самого ворога Єдиносущого, чи його підступних слуг?

— Нам при арешті оголосили наші права, — понтувався товариш Олєнін, — ми маємо право мовчати, все нами сказане може бути використане проти нас.

— Це при арешті, дурню, — засміявся його поплічник Алеф, — а тепер ти на суді. Наш старший брат Миколай буде нас судити.

— А ви як думали, — скипів Миколай, — що будете безкарно порушувати Правила?! Кажіть насамперед, хто схилив вас до такої підлої дії, як втручання в Промисел?

— Ми самі, брате, — відповів Вася.

— Як самі? — не повірив вухам своїм Миколай.

— Піддались нападу гуманізму, тобто людинолюбства, — підтвердив Алеф, — дуже вже нам ця Україна та її народ сподобався. Хотіли допомогти цим бідолахам.

— А чи ви знаєте, що ТАКОЮ допомогою ви їм би лише зашкодили? Бо ж якщо самі не витворять собі ідеальну Україну, то все подароване іншими ніколи не поцінують. Мало того, ще ображені будуть на свого благодійника. Чи не знаєте, що не можна творити добро, коли тебе робити це ніхто не просить?

— Та ми це знали, — виправдовувався В.І.Олєнін, — але надто вже нам цей Київ, ця країна і ці люди сподобались — гарні. А так бідують.

— Хіба ти не знаєш, брате, чому люди бідують? — гримів Миколай.

— Та ми все знаємо, — похнюпився Олєнін, — але надто вже...

— Досить! — визвірився магатма Миколай, — ваше несанкціоноване творіння, як бачите, знищено, а вас кожного за порушення Правил владою, даною мені Єдиносущим, засуджую до року астральної в'язниці у одноосібній камері. Без права амністії!..

— А чого це, братове, Алеф, Вася та Олєнін нічого не п'ють, — весело поцікавився магатма Миколай, лукаво поглинаючи на своїх товаришів по прощальній вечірці у окремому кабінеті одного пристойного київського ресторану.

— Чому ж ні? — засміявся Алеф і налив собі бананової горілки.

— Як це не п'ємо? — вдавано обурився В.І.Олєнін і налив собі велику склянку молдавського вина.

— П'ємо, — підтвердив Вася і зробив великий ковток віскі. Вечірка весело і гамірно тривала. Магатма Миколай вибрав момент, коли решта на них не звертала уваги, спитав цю альтруїстичну трійцю — Алефа, Васю та Олєніна:

— А звідки ви взяли опис цієї ідеальної України?

— Та Вася в якомусь комп'ютері знайшов, — кинув Алеф.

— Коли шукали Слово, я обнишпорив усі комп'ютери ойкумени і знайшов це в одному "Пентіумі" десь на заході України, — підтвердив гакер Вася. Всі троє нервово засміялись і ще випили.

 
Навіґація по серверу:   головна сторінка «нотатника» · бібліотека Vesna.org.ua
 
Універсальна перекладачка для будь-яких пар мов
Тут спілкуються про літературу
Rambler's Top100 Тлумачний словник: англійсько-білорусько-польсько-російсько-український

Віртуальна Русь, 2005-2011
Пишіть, якщо що...