Ruthenia.Info

» Мої сторінки
» записи
» новий запис
Публічні сторінки
» Збирач даних
» джерела даних
» потоки новин
Автор: pavlo
публічний запис
 
Синдром "останнього разу"
Напевне, банальність :-)

Займався в юності висотними роботами — герметизація швів на панельних будинках, спуски на сидушці. Перший раз відчуття було специфічне (внутрішнє тепло гріло рівно до моменту торкання ногами землі, після чого починався мерзенний московський жовтень — аж до наступного завису), а поза тим — без емоцій. Хіба цікаво, коли при спуску з 14-го повершу десь на рівні 5-го починаєш відчувати себе вже практично на землі. Ну, реально ж низько! Ну і за друга бувало страшно, коли він взагалі без страховки працював на слизькуватому карнизі 9-го поверху...

А через декілька років запитали мене,чи візьмусь за невелику роботу на стінці — спуститись і вчепити кондиціонер. Ой, ні!!! Якось воно вже зовсім не той-во-во.

Був на війні — ну, окопи, часом щось пролітає далі чи ближче, нічого особливого. Під свист над головою прекрасно спиться, якщо тільки вкопатись на яких пів-метра — так, про всяк випадок.

А в день перед від?їздом на ротацію (вернутись туди вже не зміг) — ой, позачерговий обстріл!!! Холодний піт, я в "штабі", а лишив бронік-каску на позиції, страшно туди вертатись без обладунків, біда-біда!

Поламав ногу, шість операцій — все штатно, раз за разом практично нічого не болить і взагалі нічого не турбує.

Сьома операція — наче, вже остання по цьому ділу. Ой!!! Тягне десь в животі, при здачі крови з вени ледь утримався при свідомості, неприємні передчуття в ніч перед і ідіотська думка відкласти операцію.

Нічого я, звісно, не відкладав, все вчергове нормально, але ж яка падлюча психологія!


 

 
про цей сервер
правила публікацій

dumaj.org.ua
Відкрито: 27.01.2017