Ruthenia.Info

» Мої сторінки
» записи
» новий запис
Публічні сторінки
» Збирач даних
» джерела даних
» потоки новин
Автор: pavlo
публічний запис
 
Про Юльчика
Приїхавши в Піски в серпні 14-го ми розташувались на цілком незрозумілій позиції, поряд з якою було щось схоже на лежбище — трохи барахла під деревами, диван... А годині о восьмій вечора підійшов боєць — Юльчик, танкіст, як скоро вияснилось. Це було місце, де, зазвичай, стояв їх "мішка".

— О! — сказав Юльчик — я зараз принесу.

Приніс він о другій ночі, коли я якраз був на посту. Водяра, чи щось типу. Випили.

— Ніколи б не подумав, — казав Юльчик, що буду пити з бандерами. А ще казав, що його село на Дніпропетровщині досі поділене на сотні, ще з козачих часів (село Жовте? так і не знаю).

Потім я бачив його ще декілька разів, зрідка навіть тверезим. Якось, пам?ятаю, танкісти за його участи вправлялись у стрільбі з пістолетів. А инший раз він дав мені потягнути трави...

Юльчик був з того "мішки", який дійсно воював. Бо там же був ще один, який, кажуть, утримувався від стрільби. А ще купа воїнів 93-ї взагалі старались не бувати на передку (нарікали командири).

Юльчик загинув на початку 2015-го під час розмінування під ДАПом. Загинув як воїн, бо хіба дебіл не розумів би, що тралити мінне поле — це вкрай небезпечно.

Cаме він, в моїх очах, являв ту невидиму тканину патріотизму, на якій все й тримається. І з тих знайомих, хто пішов у Вальгаллу — мені найбільше болить саме за ним.


 

 
про цей сервер
правила публікацій

dumaj.org.ua
Відкрито: 27.01.2017